- •Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •1. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •2. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінення умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •3. Мікроклімат виробничих приміщень
- •3.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (витяг з дсн 3.3.6.042-99)
- •Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (витяг з дсн 3.3.6.042-99)
- •3.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •3.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •4. Забруднення повітря виробничих приміщень
- •4.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •4.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •4.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •5. Освітлення виробничих приміщень
- •5.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •5.2. Види виробничого освітлення
- •5.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •5.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •5.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •5.5.1. Джерела штучного освітлення
- •5.5.2. Світильники
- •5.5.3. Методи розрахунку штучного освітлення
- •6. Вібрація
- •6.1. Класифікація вібрацій
- •6.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •Коефіцієнти збільшення допустимих значень нормованого параметра дії локальної вібрації
- •6.3. Захист від вібрацій
- •6.4. Методи контролю параметрів вібрацій
- •7. Шум, ультразвук, інфразвук. Їх нормування, захист
- •7.1. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму. Нормування шуму
- •Допустимі спектри рівнів звукового тиску
- •7.2. Інфразвук
- •7.3. Ультразвук
- •Допустимі рівні ультразвуку
- •8. Електромагнітні поля та випромінювання. Їх нормування, захист від них
- •8.1. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •Гранично допустимі рівні електромагнітних полів (безперервне випромінювання, амплітудна або кутова модуляція)
- •8.2. Захист від електромагнітних випромінювань
- •9. Йонізуюче випромінювання. Нормування. Заходи захисту
- •9.1. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.2. Захист від іонізуючого випромінювання
Коефіцієнти збільшення допустимих значень нормованого параметра дії локальної вібрації
Загальний час регулярної перерви в дії локальної вібрації за 1 год робочої зміни, хв. |
До 20 включно |
20 – 30 |
30 – 40 |
Більше 40 |
Коефіцієнт |
1 |
2 |
3 |
4 |
6.3. Захист від вібрацій
Загальні методи боротьби з вібрацією класифікуються наступним чином:
– зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;
– відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;
– вібродемпферування – зниження вібрацій за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;
– динамічне гасіння – введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;
–– віброізоляція – введення в коливну систему додаткового пружного зв’язку з метою послаблення передавання вібрацій суміжному елементу конструкції або робочому місцю;
– використання індивідуальних засобів захисту.
Засоби індивідуального захисти (для захисту рук – рукавиці, вкладиші, прокладки; для захисту ніг – спеціальне взуття, підметки, наколінники; для захисту тіла – нагрудники, пояси, спеціальні костюми).
З метою профілактики вібраційної хвороби для працівників рекомендується спеціальний режим праці. Наприклад, при роботі з ручними інструментами загальний час роботи в контакті з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, не повинна перевищувати 15 – 20 хв. Передбачається ще дві регламентовані перерви для активного відпочинку.
Всі, хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і періодично, не рідше 1 разу на рік.
6.4. Методи контролю параметрів вібрацій
Для вимірювання вібрацій широко використовуються електричні вібровимірювальні прилади, принцип дії котрих базується на перетворенні кінематичних параметрів коливного руху в електричні величини, котрі вимірюються та реєструються за допомогою електричних приладів.
Найчастіше використовуються п’єзоелектричні перетворювачі віброприскорення – акселерометри.
7. Шум, ультразвук, інфразвук. Їх нормування, захист
7.1. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму. Нормування шуму
Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємств, котрий виникає під час виробничого процесу.
Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних випадків, пов’язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушення слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниження продуктивності праці.
За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий, що заважає (перешкоджає мовному зв’язку), подразнювальний (викликає нервове напруження і внаслідок цього – зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, котрі безпосередньо або опосередковано пов’язані зі слуховим сприйняттям, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку), травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).
Шум як фізичне явище – це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль в діапазоні частот 16 – 20000 Гц. Загалом шум – це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.
Рівень шуму можна зменшити наступними способами:
1. Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом. Створюються малошумні механічні передачі, розроблено способи зниження шуму в гіідшипникових вузлах, вентиляторах.
2. Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об’єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер’єр цеху. Різновидом цього методу є кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об’єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.
Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінювальний об’єкт або декілька найбільш шумних об’єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об’єкта в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.
3. Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поєднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування, об’єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.
В Україні і в міжнародній організації зі стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (гранично допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот.
Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-86. В ньому закладено принцип встановлення певних параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень за їх використанням для трудової діяльності різних видів.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід вибирати згідно з табл. 9.
Використовується також принцип нормування, котрий базується на регламентуванні рівня звуку в дБА, котрий вимірюється при ввімкненні коректованої частотної характеристики А шумоміра. В цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну від спектральної.
Таблиця 9
