3.1.2.4 Вітаміни групи к

K вітаміни існують природно як K1 (філохінон) у зелених овочах, K2 (менахінон) синтезується кишковими бактеріями й K3 є синтетичним вітаміном K3.

К1 – филохінон	К2 – менахінон

Відповідно до номенклатури біологічної хімії К вітаміни, відносяться до 2-х типів хінонів з бічними ланцюгами, представленими ізопреноїдними ланками (ланцюгами): вітаміни К1 і К2 . В основі циклічної структури обох вітамінів лежить кільце 1,4-нафтохінону. Тваринні тканини наділені здатністю синтезу бічних ізопренових ланцюгів, але не можуть синтезувати нафтохіноновий компонент. У більшості бактерій вітамін К є компонентом дихального ланцюга замість убіхінону.

Д ля вітаміну К1 збережена назва "філохінон", а для вітамінів групи К2 уведена назва "менахінон" із зазначенням числа ізопренових ланок. Зокрема, для вітаміну К2 рекомендована назва "менахінон-6", де цифра 6 указує число ізопренових ланок у бічному ланцюзі.

Головна функція K вітамінів – забезпечення нормальних рівнів білків протромбінового комплексу (VІІ, ІX, X і білок C). Вітамін К забезпечує приєднання карбоксиглютамата до білків протромбінового комплексу. Такі білки здатні зв'язувати кальцій з утворенням хелатів. Хелатовані комплекси взаємодіють із фосфоліпідами мембран і включають активацію білків системи згортання крові - обмежений протеоліз.

Антивітаміни К: фарфарин, кумарин. Причини недостатності: порушення усмоктування, дисбактеріоз.

Прояв недостатності – геморагії. У таблиці відображено коферментні функції вітамінів.

3.1.3 Коферментні та інші функції вітамінів

Таблиця 3.1 – Коферментні функції вітамінів

Кофермент	Участь в реакції
біотин	карбоксилювання
кобаламін (В12)	алкілування
коензим А	перенос ацильних груп
флавіни	окислювально-відновні реакції
ліпоєва кислота	перенос ацильних груп
никотинаміди	окислювально-відновні реакції
піридоксальфосфат	перенос аміногруп
тетрагідрофолат	перенос одновуглецевих фрагментів
тіамінпірофосфат	перенос альдегідних груп

Роль антиоксидантів виконують наступні вітаміни:

• Вітамін С (аскорбінова кислота)

• Вітамін E (токоферол)

• Вітамін K (філохінон)

• Вітамін B3 (ніацин)

• Вітамін B2 (рибофлавін)

Кофактори – переносники груп

• Вітамін B6 (піридоксальфосфат),

• Вітамін B12 (кобаламін),

• Біотин (вітамін Н),

• Фолієва кислота,

• Пантотенова кислота.

3.1.4 Вітаміноподібні речовини

3.1.4.1 Параамінобензойна кислота

В ітамінні властивості параамінобензойної кислоти пов'язані, очевидно, з тим, що вона входить до складу молекули фолієвої кислоти. Параамінобензойна кислота являє собою кристалічну речовину, погано розчинну воді, добре - у спирті й ефірі. Хімічно стійка, вона не руйнується при автоклавуванні, витримує кип'ятіння в кислому й лужному середовищах.

Параамінобензойна кислота потрібна мікроорганізмам (хоча деякі з них, наприклад, мікобактерії туберкульозу, здатні самі синтезувати її), а також тваринам. Доведено, що параамінобензойна кислота необхідна для нормального процесу пігментації волосся, вовни, пір'я й шкіри. Показано також, що цей вітамін активує дію тирозинази – ключового ферменту при біосинтезі меланінів шкіри, що визначають її нормальне забарвлення.

Припускають, що сульфаніламіди, що володіють антибактеріальними властивостями, внаслідок структурної подібності можуть конкурентно заміщати параамінобензойну кислоту у ферментних системах мікроорганізмів з наступною зупинкою їхнього росту й розмноження. Коферменті функції цієї кислоти не встановлені, але, будучи складовою частиною коферментів фолієвої кислоти, параамінобензойна кислота тим самим бере участь у багатьох процесах обміну.

Джерелами параамінобензойної кислоти для людини є печінка, нирки, м'ясо, дріжджі; менше її міститься в молоці, курячих яйцях, картоплі, хлібі, шпинаті, моркві.