- •I. Основи гормональної та цитокінової регуляції метаболізму і міжклітинної комунікації
- •2 Гормони
- •2.1 Поняття та основні властивості гормонів
- •2.2 Класифікація гормонів
- •2.2.1 Класифікація за будовою
- •2.3.3 Регуляція функцій залоз внутрішньої секреції
- •2.3.4 Шляхи реалізації регуляторної дії гормонів
- •2.4 Пептидні й білкові гормони
- •2.4.1 Гормони гіпоталамуса
- •2.4.2 Гормони гіпофіза
- •2.4.2.1 Тиреотропінстимулюючий гормон (тсг)
- •2.4.2.2 Гормон росту, соматотропний гормон
- •2.4.2.3 Лютеїнізуючий (лг) і фолікулостимулюючий (фсг) гормони
- •2.4.2.4 Пролактин
- •2.5.2.5 Адренокортикотропін (актг)
- •2.5.2.6 Окситоцин
- •2.5.2.8 Антидіуретичний гормон (адг, вазопресин)
- •2.4.3 Мелатонін
- •2.4.3 Гормон епіфізу – мелатонін
- •2.4.4 Гормони щитоподібної залози (тиреоїдні гормони)
- •2.4.4.1 Кальцитонін
- •2.4.5 Гормони паращитоподібних залоз (паратгормони)
- •2.4.6 Гормони мозкового шару наднирників
- •2.4.7 Гормони підшлункової залози
- •2.4.7.1 Інсулін
- •2.4.7.2 Глюкагон
- •2.4.8 Дифузна ендокринна система
- •2.4.8.1 Гастроентеропанкреатична ендокринна система
- •2.4.8.2 Гормони серця. Родина натрійуретичних пептидів
- •2.4.8.3 Гормони нирок
- •2.4.8.4 Гормони печінки
- •2.4.8.5 Гормони жирової тканини
- •2.4.8.6 Гормони тимусу
- •2.4.9 Фактори росту
- •2.4.10 Цитокіни
- •2.5 Стероїдні гормони
- •2.5.1 Гормони кори наднирників
- •2.5.2 Гормони статевих залоз
- •2.5.2.1 Андрогени
- •2.5.2.2 Естрогени
- •3.1 Класифікація вітамінів
- •3.1.1 Водорозчинні вітаміни
- •3.1.3 Вітамін в3. Ніацин
- •3 .1.1.4 Вітамін в5. Пантотенова кислота
- •3 .1.1.6 Вітамін н. Біотин
- •3.1.1.7 Вітамін в12. Кобаламін
- •3.1.1.8 Вітамін 9. Фолієва кислота
- •3.1.1.9 Вітамін с. Аскорбінова кислота
- •3.1.1.10 Вітамін р. Аскорутин, цитрин; вітамін проникності
- •3.1.2 Жиророзчинні вітаміни
- •3.1.2.3 Вітамін е, α-Токоферол
- •3.1.2.4 Вітаміни групи к
- •3.1.3 Коферментні та інші функції вітамінів
- •3.1.4 Вітаміноподібні речовини
- •3.1.4.1 Параамінобензойна кислота
- •3.1.4.2 Вітамін в15. Пангамова кислота
- •3.1.4.3 Вітамін в8, інозит (інозитол)
- •3.1.4.4 Коензим q (убіхінон)
- •3.1.4.7 Ліпоєва кислота
- •3.2 Добова потреба людини у вітамінах
- •3.3 Антивітаміни
- •Тестові питання Перший модуль. Тестові питання за розділом «Біохімія гормонів та цитокінів»
- •Рекомендована література
- •2. Lehrmittel Hormone: Biochemie und Molekularbiologie. Відповіді до тестових питань
3.1.2.4 Вітаміни групи к
K вітаміни існують природно як K1 (філохінон) у зелених овочах, K2 (менахінон) синтезується кишковими бактеріями й K3 є синтетичним вітаміном K3.
|
|
К1 – филохінон |
К2 – менахінон |
Відповідно до номенклатури біологічної хімії К вітаміни, відносяться до 2-х типів хінонів з бічними ланцюгами, представленими ізопреноїдними ланками (ланцюгами): вітаміни К1 і К2 . В основі циклічної структури обох вітамінів лежить кільце 1,4-нафтохінону. Тваринні тканини наділені здатністю синтезу бічних ізопренових ланцюгів, але не можуть синтезувати нафтохіноновий компонент. У більшості бактерій вітамін К є компонентом дихального ланцюга замість убіхінону.
Д
ля
вітаміну К1 збережена назва "філохінон",
а для вітамінів групи К2 уведена назва
"менахінон" із зазначенням числа
ізопренових ланок. Зокрема, для вітаміну
К2 рекомендована назва "менахінон-6",
де цифра 6 указує число ізопренових
ланок у бічному ланцюзі.
Головна функція K вітамінів – забезпечення нормальних рівнів білків протромбінового комплексу (VІІ, ІX, X і білок C). Вітамін К забезпечує приєднання карбоксиглютамата до білків протромбінового комплексу. Такі білки здатні зв'язувати кальцій з утворенням хелатів. Хелатовані комплекси взаємодіють із фосфоліпідами мембран і включають активацію білків системи згортання крові - обмежений протеоліз.
Антивітаміни К: фарфарин, кумарин. Причини недостатності: порушення усмоктування, дисбактеріоз.
Прояв недостатності – геморагії. У таблиці відображено коферментні функції вітамінів.
3.1.3 Коферментні та інші функції вітамінів
Таблиця 3.1 – Коферментні функції вітамінів
Кофермент |
Участь в реакції |
біотин |
карбоксилювання |
кобаламін (В12) |
алкілування |
коензим А |
перенос ацильних груп |
флавіни |
окислювально-відновні реакції |
ліпоєва кислота |
перенос ацильних груп |
никотинаміди |
окислювально-відновні реакції |
піридоксальфосфат |
перенос аміногруп |
тетрагідрофолат |
перенос одновуглецевих фрагментів |
тіамінпірофосфат |
перенос альдегідних груп |
Роль антиоксидантів виконують наступні вітаміни:
Вітамін С (аскорбінова кислота)
Вітамін E (токоферол)
Вітамін K (філохінон)
Вітамін B3 (ніацин)
Вітамін B2 (рибофлавін)
Кофактори – переносники груп
Вітамін B6 (піридоксальфосфат),
Вітамін B12 (кобаламін),
Біотин (вітамін Н),
Фолієва кислота,
Пантотенова кислота.
3.1.4 Вітаміноподібні речовини
3.1.4.1 Параамінобензойна кислота
В
ітамінні
властивості параамінобензойної кислоти
пов'язані, очевидно, з тим, що вона входить
до складу молекули фолієвої кислоти.
Параамінобензойна кислота являє собою
кристалічну речовину, погано розчинну
воді, добре - у спирті й ефірі. Хімічно
стійка, вона не руйнується при
автоклавуванні, витримує кип'ятіння в
кислому й лужному середовищах.
Параамінобензойна кислота потрібна мікроорганізмам (хоча деякі з них, наприклад, мікобактерії туберкульозу, здатні самі синтезувати її), а також тваринам. Доведено, що параамінобензойна кислота необхідна для нормального процесу пігментації волосся, вовни, пір'я й шкіри. Показано також, що цей вітамін активує дію тирозинази – ключового ферменту при біосинтезі меланінів шкіри, що визначають її нормальне забарвлення.
Припускають, що сульфаніламіди, що володіють антибактеріальними властивостями, внаслідок структурної подібності можуть конкурентно заміщати параамінобензойну кислоту у ферментних системах мікроорганізмів з наступною зупинкою їхнього росту й розмноження. Коферменті функції цієї кислоти не встановлені, але, будучи складовою частиною коферментів фолієвої кислоти, параамінобензойна кислота тим самим бере участь у багатьох процесах обміну.
Джерелами параамінобензойної кислоти для людини є печінка, нирки, м'ясо, дріжджі; менше її міститься в молоці, курячих яйцях, картоплі, хлібі, шпинаті, моркві.
