2.4.2.3 Лютеїнізуючий (лг) і фолікулостимулюючий (фсг) гормони

Названі гонадотропінами тому, що стимулюють яєчники в самок і яєчка в самців. Вони не обов’язкові для життя, але істотні для репродукції, гормони виділені із клітин аденогіпофізу. Це глікопротеїни, що складаються із двох субодиниць, альфа – загальна за структурою з тиреостимулюючим гормоном, бета – субодиниця визначає здатність гормонів зв'язуватися зі своїм рецептором.

Фізіологічні ефекти гонадотропінів відомі тільки в яєчниках і яєчках.

В обох статях ЛГ стимулює секрецію статевих стероїдів У яєчках ЛГ зв'язується з рецепторами клітин Лейдигу й стимулює синтез і секрецію тестостерону.

У самок овуляція готових фолікулів у яєчнику ініціюється значним підвищенням секреції ЛГ, відомої як преовуляторне підвищення ЛГ. Залишкові клітини в межах фолікулів, що зазнали овуляції, розмножуються і формують лютеїнізоване тіло, що виділяє стероїдні гормони прогестерон і естрадіол. Прогестерон необхідний для збереження вагітності, ЛГ необхідний для безперервного утворення й функції лютеїнізованого тіла. Лютеїнізуючий гормон - гормон, що здійснює лютеїнізацію овариальних фолікулів.

ФСГ стимулює дозрівання овариальних фолікулів і, отже, підвищену кількість готових гамет.

ФСГ також критично важливий для виробництва сперми. Він підтримує функцію клітин Сертолі, які у свою чергу підтримують багато аспектів дозрівання сперматозоїдів.

Регуляція секреції гонадотропінів. Регулятор секреції ЛГ і ФСГ - гонадотропін-рилізинг гормон або ГтРГ. ГтРГ – декапептид, що синтезований і виділений з нейронів гіпоталамуса й зв'язується з рецепторами в аденогіпофізі. ГтРГ стимулює ЛГ, що у свою чергу стимулює секрецію тестостерону, естрогену й прогестерону гонадами. У класичному циклі негативного зворотного зв'язку, статеві стероїди гальмують секрецію ГтРГ і роблять прямі негативні ефекти в гонадотрофах.

Ритм секреції. У ЛГ і ФСГ кілька піків у день, у самок частота імпульсів визначається овариальним циклом.

Стани хвороби. Зменшена секреція ЛГ або ФСГ може виявитися недорозвиненням статевих залоз. У самців це проявляється зниженням обсягу сперми. У самок – припиненням циклів змін у репродуктивній системі (від зачаття до пологів).

Підвищені рівні гонадотропінів в крові звичайно відображують порушення в механізмі негативного зворотного зв'язку стероїду.

2.4.2.4 Пролактин

Пролактин – одноланцюговий білок, близький за структурою до гормону росту. Продукується лактофорами в передній частці гіпофіза, а також синтезується й виділяється широким колом інших клітин тіла, включаючи імунокомпетентні клітини, мозок і децидуальну оболонку вагітної матки.

Пролактин синтезується як прогормон. Після протеолізу довжина зрілого гормону складає від 194 до 199 амінокислот, залежно від різновидів. Структура гормону стабілізована трьома внутрішньомолекулярними дисульфідними містками.

Фізіологічні наслідки дії пролактину. Гормон поліфункціональний. Головна функція – стимуляція секреції молока в молочних залозах. Але важко вказати тканину, у якій відсутні рецептори до пролактину.

В продукції молока пролактин стимулює лобулоальвеолярний ріст грудної залози і альвеол – вузли клітин у грудній залозі, які виділяють молоко.

Пролактин стимулює лактогенез або молочну продукцію після народження. Пролактин, поряд з кортизолом і інсуліном, стимулює транскрипцію генів, які кодують білки молока. Критична роль пролактину в годівлі грудьми підтверджено на мишах із цілеспрямованими виключенням пролактину.

Пролактин також важливий для овуляції, запліднення, у передімплантації й імплантації.

Гормон стимулює формування материнського поводження

Вплив на імунну систему. Рецептор до пролактину широко представлений на імунокомпетентних клітинах, а деякі типи лімфоцитів синтезують і виділяють пролактин. Припускають, що пролактин може діяти як автокринний або паракринний модулятор імунної активності.

Контроль секреції пролактину. Гіпоталамус пригнічує секрецію пролактину гіпофізом через секрецію допаміну. Допамін – головний інгібітор пролактину. Допамін виділяється в портальну кров гіпоталамічними нейронами, зв'язується з рецепторами на лактотрофах і інгібує синтез і секрецію пролактину.

Секреція пролактину позитивно регулюється декількома гормонами, включаючи тиреорилізинг гормон, тиреотропний гормон і вазоактивний кишковий поліпептид. Стимуляція, роздратування сосків і грудної залози веде до звільнення пролактину.

Естрогени, рівень яких підвищується наприкінці вагітності, підвищують рівень пролактину й готовлять молочні залози до годівлі грудьми.