- •Міністерство освіти і науки україни донецький державний університет управління
- •Передмова
- •Змістовий модуль 1. Система вищої освіти в Україні у контексті формування Загальноєвропейського простору вищої освіти
- •Структура вищої освіти, рівні підготовки фахівців
- •Ступеневість вищої освіти. Освітні, освітньо-кваліфікаційні рівні
- •Стандарти вищої освіти
- •Форми навчання
- •Управління освітою
- •Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст.
- •Робочий час викладача у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації
- •Навчальний час студента
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Змістовий модуль 2. Дидактичні основи підготовки управлінсько-економічних кадрів у системі вищої освіти Основні питання лекції та семінарського заняття
- •Загальні та спеціальні компетенції менеджера
- •Види педагогічної діяльності
- •Структура діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу
- •Роль кафедри в управлінні навчальним процесом
- •Контрольні запитання
- •Класифікація методів навчання
- •Методи навчання за джерелом здобуття знань, передавання і характеру сприймання інформації
- •Методи навчання за внутрішньою сутністю
- •Види лекцій:
- •Лабораторне заняття
- •Практичне заняття
- •Семінарське заняття
- •Індивідуальне заняття
- •Консультація
- •Індивідуальні завдання
- •Порівняльна характеристика традиційної та інноваційної моделей навчання
- •Особистісні якості учасників навчального процесу у різних системах навчання
- •Порівняльна характеристика класичної і посткласичної методологій викладання
- •Активні техніки навчання
- •Стилі навчання студентів
- •Проектна група
- •Провокації
- •Дискусія
- •«Мозковий штурм»
- •Парна робота
- •Конференція
- •Диференційоване навчання у вищій школі
- •Проблемне навчання у вищій школі
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Змістовий модуль 4. Самостійна, індивідуальна та науково-дослідна робота студентів: сутність, організація, контроль Основні питання лекції та семінарського заняття
- •Контрольні запитання
- •Функції контролю
- •Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Види контролю, його організація та проведення
- •Модель засвоєння бази знань
- •Тестовий контроль.
- •Методика розробки тестів
- •Категорії навчального портфоліо
- •Форми контролю знань, умінь і навичок студентів
- •Інтегрована шкала оцінювання
- •Основні критерії оцінювання
- •Контрольні запитання
- •Оволодіння педагогічною майстерністю
- •Самоактуалізація та самореалізація особистості. Самоуправління педагогічною діяльністю
- •Самовиховання викладача
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Список рекомендованої літератури
- •Велика хартія університетів Болонья, Італія. 18 вересня 1988 р. Преамбула
- •Основні принципи
- •Способи
- •Бухарестська декларація етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі Вступ
- •I. Цінності і принципи
- •II. Підтримка практичного втілення цінностей та етичних принципів
- •III. Участь юнеско-сепес
- •Методика застосування кейс-методу
- •Вимоги до ситуаційної вправи
- •Функціональне поле ситуаційних вправ
- •Найважливіші якості фахівця, що формують за допомогою кейс-методу
- •Використання ділових ігор у навчальному процесі
- •8 3015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
Функції контролю
Контроль навчально-пізнавальної діяльності студентів виконує певні функції.
По-перше, контролюючу, що передбачає цілеспрямовану оперативну перевірку навчальних досягнень студентів та є засобом виявлення ефективності методів і прийомів навчання, застосовуваних викладачем.
По-друге, контроль сприяє глибшому засвоєнню навчального матеріалу, тобто виконує навчальну функцію. Так, під час усного опитування студентів здійснюється систематизація і закріплення знань, формуються вміння критично аналізувати власні знання та відповіді однокурсників.
По-третє, за допомогою контролю виявляють причини труднощів, які виникають у студента у навчанні, прогалини у знаннях і несформованість умінь, з’ясовують конкретні шляхи усунення недоліків – це діагностично-управлінська функція.
По-четверте, схвалення успіхів у навчанні сприяє формуванню навчальних мотивів, створює умови для самореалізації у навчанні. Така функція набула назви – стимулюючо-мотиваційна.
По-п’яте, розвивальна функція, що передбачає формування мисленнєвих операцій, вдосконалення самостійного творчого мислення студентів, пізнавальних процесів та ін.
По-шосте, виховна функція – контроль привчає студентів до систематичної роботи, сприяє формуванню дисциплінованості, відповідальності, активності, самостійності, допомагає студентові самому оцінювати свої знання і здібності, що формує позитивне ставлення до навчання. Водночас контроль сприяє розвитку й негативних рис особистості, тому він потребує педагогічного керівництва, майстерності й такту.
Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень студентів
Контроль навчально-пізнавальної діяльності студентів є ефек-тивним, якщо педагоги дотримуються загальновизнаних вимог.
Об’єктивність оцінювання успішності студентів, справедлива й переконлива оцінка їх досягнень.
Індивідуальність оцінювання, що передбачає врахування рівня знань кожного окремого студента, його успіхів і помилок, у такий спосіб можна виявити характер індивідуальної допомоги, що має бути надана.
Гласність контролю – чітке своєчасне повідомлення студентові результатів оцінювання та пояснювання оцінки і обґрунтування переваг або недоліків відповіді.
Всебічність оцінювання знань, умінь студентів з різних розділів програми як у теоретичному плані, так і в плані застосування набутих знань на практиці, оволодіння навичками самостійної роботи тощо.
Диференційованість оцінювання передбачає врахування спе-цифіки навчального матеріалу, предмета, індивідуальних особливостей студентів, стану їх здоров’я тощо.
Різноманітність форм і методів контролю, що сприяє підвищенню інтересу студентів до його проведення і результатів.
Етичність ставлення до студента, повага до нього.
Важливою вимогою є підготовка студентів до проведення контролю і самоконтролю знань, що передбачає навчання студентів прийомам роботи з підручниками, посібниками під час повторення, узагальнення навчального матеріалу (визначення головного, ведення записів: складання опорних схем, графіків; добір аргументів тощо).
