Контрольні запитання до лекції 12

1. Які центри розвитку народностильової архітектури на засадах модерну формуються в Україні на початку ХХ ст.?

2. Визначити нові функціональні типи будівель, що розвиваються у творчості майстрів українського модерну.

3. Схарактеризувати головні риси народної метафорики й міфопоетики, що визначають образ народностильової архітектури у творах В. Г. Кричевського.

4. Які композиційні прийоми й методи у створенні народностильової архітектури є визначальними на погляд її теоретика і практика О. І. Сластьона?

Лекції 13-16

Матеріал зазначених лекцій є підсумковим у поданому лекційному курсі й, водночас, - підготовчим до наступного, заключного курсу «Теорія й критика сучасної архітектури (10 семестр) – й виноситься до факультативного детального розгляду у структурі самостійної роботи студентів. Звітом з цієї роботи є відповідний розділ комплексного реферату, - див. «Методвказівки з самостійної роботи».

Лекція 13 «Піонери сучасної архітектури»

Заключні лекційні розділи присвячено, зокрема, підготуванню студентів до сприйняття підсумкового курсу «Теорія й критика сучасної архітектури» (10 семестр).

На початку ХХ ст. починається нова епоха в розвитку світової архітектури й містобудування, що позначається використанням принципово нових теоретичних уявлень і знань, розробкою новітніх методів та прийомів архітектурного проектування і, - головне, - розвитком актуального творчого різноманіття. Усіх цих характерних ознак архітектурної професійної сфери було досягнуто, перш за все, завдяки діяльності - протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ століть – плеяди майстрів мистецтва й архітектури, які отримали назву «піонерів сучасної архітектури» (від англ. pioneer, що значить “перший”).

Ці майстри революціонізували архітектурну професію, - перш за все, за рахунок створення уявлень про структурну залежність архітектурної форми. Якщо у знаменній «тріаді» Вітрувія (теоретичному уявлення, що використовувалося архітекторами від пізніх античних часів аж до ХІХ-ХХ ст.) йшлося про притаманність архітектурній формі якостей «міцності» (лат.: firmitas), «корисності» (utilitas) та «краси» (venusitas), - у новім теоретичнім уявленні присутнє знання про внутрішню структурованість архітектурної форми: вона виявляється залежною від суспільно значущої типологічної функції будівель та споруд й визначається конструкцією, матеріалами й технологічними процесами, що використовуються підчас будівництва. Саме це уявлення стає основою найпотужнішого й найвпливовішого у ХХ ст. – раціоналістичного архітектурного напряму.

До плеяди піонерів сучасної архітектури належить, перед усім, такий майстер як Анрі Лабруст (Франція), який вперше, на метеріалі проектування будівель публічних бібліотек у Франціїї, визначив залежність архітектурної форми від функціонального призначення архітектурної споруди (букв.: «форма визначається функцією»). Це принципово нове уявлення було розвинуте у творчості Луїса Генрі Саллівена (США), - архітектора – практика «Чикагської школи» й автора ідеї т. зв. «органічної архітектури» (букв.: «форма слідує функції») - а також – у творах Френка Ллойда Райта (США), - раннього періоду, - так зв.«будинків прерій», який визначив органічну єдність архітектурної форми й функції (букв.: «форма і функція єдині»).

Огюст Перре (Франція) та Отто Вагнер (Австрія) визначили залежність архітектурної форми від конструкції (букв.: «форма визначається конструкцією»). Нарешті, у творах Готфріда Земпера (Німеччина) та Вільяма Морріса (Англія) було зроблено важливий висновок щодо визначення архітектурної форми технологічними процедурами (технологією), що застосовуються не лише в архітектурно-будівельній галузі, але й у сфері ужитково-декоративнивного мистецтва (букв.: «форма визначається роботою»).

Саме «піонери сучасної архітектури» заклали основи особливої практичної архітектурно-художньої й теоретичної діяльності, що отримає на початку ХХ ст. назву «архітектурний авангард». Це поняття визначає концептуальну діяльність, спрямовану на розвиток принципових досягнень архітектурно-містобудівної думки, які визначають постійне оновлення й збагачення професійної сфери. Віднині іновації й зміни стають головними й вирішальними якостями практичної архітектурної діяльності.

Наочні й прості висновки «піонерів сучасної архітектури» сприймалися молодими зодчими, зокрема в Україні та Росії, що заклало у ХХ ст. основи найзначнішої за обсягом впливу раціоналістичної течії, - функціоналізму-конструктивізму, або ж другого інтернаціонального стилю.