7 Вимоги до оформлення схем

7.1 Загальні положення

7.1.1 В ПЗ проекту робляться посилання на креслення і схеми типу: "На кресленні АБВ 22.93.1902.014 ЕЗ наведена схема електрична принципова блоку попередньої обробки відеосигналу".

7.1.2 Всі схеми повинні бути відображені в ПЗ. Спочатку потрібно описати схему в статиці (перерахувати компоненти, зв'язки та їх призначення), після цього описати схему в динаміці, тобто пояснити функціонування схеми (послідовність проходження і перетворення сигналу від входу до виходу). Аналогічно описують креслення загального вигляду, складальні креслення, алгоритми тощо.

7.1.3 Схеми алгоритмів, програм, даних та систем складаються із символів, що мають певне значення, короткого пояснювального тексту та з'єднувальних ліній. Умовні позначення зазначені в ГОСТ 19003 ЄСПД.

7.1.4 Можна виділити наступні види схем:

- схема даних;

- схема програм (блок-схема алгоритму чи програми);

- схема роботи системи;

- схема взаємодії програми;

- схема ресурсів системи.

7.2 Схема програми

7.2.1 Схема програми відображає послідовність операцій в програмі.

7.2.2 Схема програми складається з:

• символів процесу, що вказують фактичні операції обробки даних;

• лінійних символів, що вказують потоки керування;

• спеціальних символів, що полегшують написання та читання схеми.

7.3 Символи даних

7.3.1 Дані. Символ відображає дані, носій даних невизначено (розмір а слід вибирати із ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір на число, кратне 5. Розмір b дорівнює 1,5а).

7.3.2 Процес. Символ відображає функцію обробки даних будь-якого виду (виконання операції чи групи операцій).

7.3.3 Наперед визначений процес. Символ відображає виконання операції чи групи операцій, описаних в іншому місці (підпрограма, модуль).

7.3.4 Вибір. Символ відображає вибір або функцію перемикаючого типу, що має один вхід і ряд альтернативних виходів, один і лише один з яких може бути активізований після перевірки умови, записаної всередині символу.

7.3.5 Паралельні дії. Символ відображає синхронізацію двох чи більше паралельних операцій.

Приклад:

7.3.6 Лінія. Символ відображає потік даних чи управління. Для зручності сприймання схеми можуть додаватись стрілки-вказівники.

7.3.7 Передача керування. Символ відображає безпосередню передачу керування.

7.3.8 З'єднувач. Символ відображає вихід в частину схеми і вхід з іншої частини цієї схеми і використовується для обриву лінії і продовження її в іншому місці. Відповідні символи-з'єднувачі повинні мати однакове унікальне позначення.

7.3.9 Термінатор. Символ позначає вихід в зовнішнє середовище та вхід із зовнішнього середовища (початок та кінець схеми програми).

7.3.10 Коментар. Символ використовується для додавання коментарів та пояснювальних записів. Пунктирна лінія в символі коментарю зв'язується з відповідним символом чи може обводити групу символів. Текст коментарю чи примітки розміщують біля обмежувальної фігури.

Приклад:

7.3.11 Пропуск. Символ (три крапки) використовують для відображення пропуску символів чи групи символів, в яких не визначено ні тип, ні кількість символів. Символ використовується лише в символах ліній чи між ними.

7.4 Правила використання символів і побудови схем

7.4.1 Правила використання символів

7.4.1.1 Символи у схемі повинні бути розміщені рівномірно. Необхідно дотримуватись розумної довжини з'єднань і мінімальної кількості довгих ліній.

7.4.1.2 Не повинні змінюватись кути чи інші параметри, що змінюють форму символів. Символи по можливості мають бути одного розміру.

Символи можуть бути розміщені в будь-якому положенні, але бажано розміщувати їх у горизонтальному положенні. Дзеркальне відображення фігури символу означає ту саму операцію, але не є бажаним.

7.4.1.3 Мінімальну кількість тексту, необхідну для розуміння функцій символу, розміщують всередині символу. Текст повинен записуватись зліва направо та зверху вниз незалежно від напрямку потоку.

Якщо обсяг тексту, що поміщається у символ, перевищує його розміри, необхідно використовувати символ коментарю.

Якщо використання символу коментарю може заплутати хід схеми, то їх розміщують на окремому аркуші і вказують перехресне посилання на символ.

7.4.1.4 У схемах може використовуватись ідентифікатор символу, який потім використовується з довідковою метою в інших текстах документації. Ідентифікатор розміщується ліворуч над символом.

7.4.2 Правила виконання з'єднань

7.4.2.1 Потоки даних і потоки управління в схемах позначаються лініями. Напрям потоку зліва направо та зверху вниз вважається стандартним.

У випадку більшої деталізації схеми на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрям, що відрізняються від стандартного, стрілка повинна вказувати цей напрям.

7.4.2.2 У схемах слід виключати перетин ліній. Лінії, що перетинаються, не мають логічного зв'язку між собою, тому зміна напрямку потоку в точках перетину не допускається.

7.4.2.3 Дві чи більше вхідних ліній можуть об'єднуватись в одну вихідну.

7.4.2.4 Лінії в схемах повинні підходити до символу зверху або зліва, а відходити від символу - справа або знизу. Лінії повинні направлятись до центру символу.

7.4.2.5 При необхідності лінії в схемах треба розривати для виключення зайвих перетинів чи надто довгих ліній, або якщо схема складається з декількох сторінок. З'єднувач на початку розриву називається зовнішнім з'єднувачем, а в кінці розриву - внутрішнім з'єднувачем.

7.4.2.6 Посилання до сторінок можуть бути вказані разом з символом коментарю для їх з'єднувачів.

Приклад:

7.4.3 Спеціальні умовні позначення

7.4.3.1 Декілька виходів.

Декілька виходів із символу слід показувати:

- кількома лініями від даного символу до інших;

- однією лінією від даного символу, яка потім розгалужується на відповідну кількість ліній.

7.4.3.2 Кожний вихід із символу повинен позначатись виконанням відповідної умови, щоб показати логічний напрямок, який він позначає.

Приклад: