Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модуль_підприємництво.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
328 Кб
Скачать
☆

2. Західні теорії господарських організацій

Дещо іншим виявляється підхід до аналізу теорій організацій та, зокрема, господарських організацій в межах західної суспільної думки. Еволюція уявлень про зміст та завдання господарських організацій тісно пов’язана з еволюцією уявлень про саму людину та її роль в суспільних та економічних процесах. Вілперт вважає, що уявлення про людину знаходить свій вираз в певній системі відносин, яка впливає на цінності та способи поведінки як окремої людини, так і всього суспільства.

Під уявленням про людину ми розуміємо поширені гіпотези про поведінку та емоційні почуття людини. Типологія уявлень про людину – це система індивідуальних та соціальних конструктів, які розробляють, визнають та критикують в наукових дискусіях, а також змінюють з часом. Наведемо хронологію розвитку уявлень про людину: починаючи від «людини економічної», «людини соціальної», «людини, яка самоактуалізується» до «складної/комплексної людини», або «людини доби постмодерну».

Підкреслимо, що західні дослідники, зокрема Е. Кирхлер, К. Майер -Песті та Е. Хофманн, вважають, що наведені бачення людини не зникають з плином часу. Просто є певні історичні періоди, коли той чи інший тип людини переважає в суспільстві та становить контекст всього управлінського процесу. Всі перелічені уявлення про людину постійно перебувають в обігу, а сама людина визначає своєю поведінкою до якого типу людини вона тяготіє. Відповідно до такого різноманіття уявлень про людину світова наукова думка розробила й свої моделі організацій, які найбільше відповідають вимогам того чи іншого уявлення про неї.

    1. Теорії організації в контексті уявлень про людину економічну

Засновниками «людини економічної» вважаються економісти А. Сміт, Т. Мальтус, Дж. Мілл та Д. Рікардо, які заклали основу раціонального уявлення про людину. З цих позицій «людина економічна» - це пересічна людина, яка ухвалює раціональні рішення. В організації «людину економічну» відрізняють наступні ознаки:

- вона уникає відповідальності, оскільки робота уявляє собою зусилля та мордування, які потребують затрат, наприклад, сили;

- її можна мотивувати тільки за допомогою грошових стимулів;

- вона діє абсолютно раціонально;

- намагається отримати максимальний прибуток та максимізувати свій прибуток;

- вона бере до уваги всі можливі дії трейдерів ринку;

- вона знається на всіх таємницях економіки;

- досить швидко реагує на данні про запит та пропозиції, які постійно змінюються;

- її потреби стабільні та спрямовані в майбутнє, водночас, незалежні від інших людей.

Серед теорій організацій, які ґрунтуються на уявленні про людину як “людину економічну”, слід назвати досить відомі теорії Фредеріка Уінслоу Тейлора про наукове управління підприємством, теорію психотехніки Хуго Мюнстерберга, теорія виробничої групи Ричарда Ланга та Віллі Хелльпаха, адміністративна теорія Генрі Файоля тощо.

    1. Теорії організації в контексті уявлень про людину соціальну

Уявлення про “людину соціальну” виникло як реакція на раціональність уявлення про “людину економічну”. В уявленні про “людину соціальну” людей розглядають як учасників різноманітних соціальних структур, а не як індивідумів, які максимізують свою користь та орієнтовані тільки на отримання фінансового прибутку. Люди володіють соціальними потребами, які вони бажають та можуть реалізовувати на своєму робочому місці, а це найчастіше важніше, ніж гроші та кар’єра. В уявленні про “людину соціальну” знайшли втілення ідеї соціальної психології, які представляють людину більш багаторівнево, ніж в явленні про “людину економічну”.

Згідно з Вайнертом, уявлення про “людину соціальну” можна описати наступним чином:

  • на робітника впливають соціальні мотиви, а не матеріальна винагорода;

  • при встановленні соціальних відносин, він робітник набуває почуття приналежності, ідентичності та бажання інтеграції в колектив;

  • він дії скоріше за неформальними правилами та нормами, які є типовими для його групи, ніж згідно з офіційної політики в організації;

  • він реагує на очікування керівництва в залежності від того, в якій мірі на його робочому місці задоволені його особисті потреби;

  • в ході індустріальної революції в результаті розподілу праці на частини, робота втратила сенс. Тому робітник на своєму робочому місці повинен зробити спробу відтворити потреби в соціальних відносинах.

Самим вагомим нематеріальним джерелом для мотивації у “людини соціальної” є комунікація між робітниками, між особисті відносини та участь в ухваленні рішень. Разом зі зміною уявлень про людину, зазнали змін й задачі та функції керівників. Керівники повинні орієнтуватися на потреби своїх підлеглих, приділяти особливу увагу їх психічному здоров’ю, інтеграції та почуттю приналежності до групи. В першу чергу, завданням керівника є не здійснення керівництва, тобто – планування, організація та контроль трудовою діяльністю, а дії в якості повноважного представника між правлінням та виконавцями.

Стимулом для зміни уявлень від “людини економічної” до “людини соціальної” стали результати Хотторнських досліджень, які довели, що соціальні відносини на робочому місці підвищують виробничі показники. До того ж великий вплив вчинили зміни в самому суспільстві: посилення тиску конкуренції в промисловості, профспілковий рух тощо.

Серед теорій організацій, які ґрунтуються на уявленні про людину як “людину соціальну”, слід назвати досить відомі Хотторнські дослідження, школу “людських відносин”, теорію Ренсиса Лайкерта про сторони, які беруть участь в роботі організації, теорію Честера Бернарда про кооперативні системи, моделі організації Катца та Кана, теорії соціотехнічних систем тощо.