Тема 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Самостійну роботу з цієї теми слід будувати з урахуваням логічної структури її змісту за таким планом:

3.1. Використання в практиці сучасного управління принципів менеджменту А. Файоля:

3.1.1. характеристика принципів поділу праці, влади й відповідальності, дисципліни, єдинончальності, єдності керівництва, підпорядкованості особистих інтересів загальним, винагороди персоналу, централізації влади, підлеглість нижчих ешелонів верхнім, взаємної відповідальності, порядку, підтримання справедливості в розподілі роботи і її результатів, стабільності перебування менеджерів на своїх посадах, ініціативи, колективного духу організації та їх реалізації в сучасних умовах.

3.2. Генезис принципів менеджменту в теоріях управління.

3.2.1. принципи школи наукового управління;

Спостерігаючи за тим, що він називав "ухилянням від виконання службових обов'язків" (працівники навмисно працювали повільніше, ніж могли б, він вивчив і захронометрував кожний елемент праці робітників, визначив, що кожен робітник повинен виробляти, а тоді відшукував найефективніший метод для виконання кожної частини загального завдання. Крім того, Тейлор запровадив відрядну систему оплати праці, тобто почав збільшувати заробітну платню кожного працівника, який виконував або перевиконував плановий рівень випуску продукції.

Рис. 1.3. Принципи наукового управління Ф. Тейлора

Принцип розподілу праці розповсюджується на всю управлінську діяльність, оскільки за менеджером повинна бути закріплена функція планування, а за робітником - функція виконання. Принцип вимірювання праці передбачає вимірювання робочого часу за допомогою так званих "одиниць часу". Згідно з принципом складання завдань-інструкцій виробничі завдання повинні бути не тільки похвилинно розписані, але й супроводжуватися детальним описом оптимальних

методів їх виконання.

3.2.2. принципи класичної (адміністративної) школи управління;

Чотирнадцять принципів менеджменту за Файолем

Поділ робочих обов'язків	Цей принцип аналогічний запропонованому Адамом Смітом "поділу праці*. Спеціалізація сприяє зростанню виробництв" завдяки підвищенню продуктивності роботи працівників
Влада	Менеджери повинні мати право віддавати накази. Таке право надає їм влада. Однак паралельно з владою існує відповідальність. Там, де реалізується влада, зростає відповідальність
Дисципліна	Працівники мають виконувати правила, якими керується організація. Дисципліна є наслідком продуктивного керівництва, чіткого взаєморозуміння щодо правил організації та законних стягнень за порушення правил
Єдність керівництва	Кожен працівник має одержувати накази лише від одного керівника
Єдність спрямування	Кожен з видів організаційної діяльності, спрямованої на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану
Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним	Інтереси будь-якого з працівників чи групи працівників не можуть переважати інтереси організації загалом
Винагорода	Працівники мають одержувати за свою праці гідну винагороду

Централізація	Централізація означає ступінь, до якого підлеглі беруть участь в ухваленні рішень. Питання централізації (делегування менеджерам) або децентралізації (делегування підлеглим) є питанням залежного співвідношення. Завдання полягає в тому, щоб знайти для кожної ситуації оптимальний ступінь централізації
Скалярний ланцюжок	Ієрархія влади від найвищого керівництва до найнижчих рівнів становить скалярний ланцюжок. Комунікація має проходити цим ланцюжком. Однак якщо просування ланцюжком спричиняє зволікання, то можна сформувати зустрічну комунікацію, яка інформуватиме адміністраторів
Порядок	Люди і матеріали мають перебувати в потрібний час у належному місці
Рівність	Менеджери мають ставитися до своїх підлеглих справедливо і доброзичливо
Стабільність складу персоналу	Висока плинність кадрів неефективна. Обов'язок менеджерів — забезпечити належне планування штатів і простежити за призначенням на вакантні посади належних осіб
Ініціатива	Працівники, які мають змогу виношувати і впроваджувати свої плани, працюватимуть на повну силу
Дух одностайності	Нормування духу однієї команди сприяє гармонії та єдності організації

3.2.3. принципи теорії ідеальної бюрократії;

М. Вебер розумів бюрократію як професіоналізм в сфері управління, що заснований на оволодінні не тільки небхідними навичками, але й особливого роду раціональним знанням. Сутність теорії М. Вебера складають такі поняття:

• чіткий розподіл праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

• ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

• наявність взаємопов’язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

• відсутність непорозуміння в міжособових стосунках;

• організація найму на роботу в суворій відповідності до технічних кваліфікаційних вимог, а також захист службовців від безпідставних звільнень;

• стратегія довгострокового найму співробітників;

• рух нагору в середині організації на підставі компетентності і широких знань, що набуваються з вислугою років.

3.2.4. принципи школи людських стосунків;

а підсумкамиХоторнских експериментів Еге. Мейо і його працівниками було сформульовано доктрина, «людські стосунки». Її основою є такі принципи;

- людина є соціальне істота, орієнтоване інших покупців, безліч включене в контекст групового поведінки,

- із дикою природою людини несумісна жорстка ієрархія і бюрократична організація підпорядкованості,

- керівники підприємств у більшою мірою повинні поступово переорієнтовуватися під задоволення потреб людей,

- продуктивності праці перевищить, якщо індивідуальне винагороду буде підкріплено груповим, колективним, а економічні стимули – соціально-психологічними (сприятливий моральному кліматі, задоволеність працею, демократичний стиль керівництва)

3.2.5. принципи емпіричної школи управління;

Небезпідставно Дракеру приписують першість у створенні систематизованого вчення про управління як навчальної дисципліни, що дало змогу вивчати її в навчальних закладах. Найвідомішою його теоретичною засадою є концепція «управління за цілями», яка зробила «революцію» в світовій управлінській науці.

Загальна характеристика управління за цілями зводиться до трьох найбільш істотних його елементів:

• визначення чітких стратегічних цілей;

• залучення до процесу визначення цілей усіх працівників;

• оцінка ефективності на підставі отриманих результатів.

3.2.6. принципи школи соціальних систем;

Засновниками школи стали Ч. Барнард, Д. Марч, Г. Саймон та І. Ан Сорф. Вони сформулювали ідею про те, що будь-яка організація як відкрита складна система має тенденцію пристосовуватись до досить складного зовнішнього середовища, і головні причини того, що відбувається в системі, треба шукати поза нею. Запропонований ними системний підхід до управління дає змогу уникнути ситуацій, коли рішення в одній сфері переростає в проблему для іншої.

3.2.7. принципи «нової школи».

Зазначена школа управління, або якісна школа (з 1960р.) характеризується прагненям впровадити в науку управління методи і апарат точних наук таких як кібернетика і теорія дослідження операцій. Представниками цієї школи були Р. Акофф, Л. Берталанфі, С. Бір, Р. Люс та ін.

3/1/1

Освоєння навичок правильного використання цих принципів допомагає стати ефективним керівником. До таких висновків учені дійшли методом проб і помилок. Говорячи «це лише теорія» або «в житті зовсім не так», розуміють, що недосконалі не принципи, а те, як їх застосовують.

1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Метою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю у разі застосування однакових зусиль. Це досягається завдяки зменшенню кількості цілей, на які мають бути спрямовані зусилля та увага (згадаймо приклад про виготовлення булавок).

2. Повноваження  та відповідальність.  Повноваження  -  це право віддавати наказ, а відповідальність - це зобов'язаність якісно виконати роботу; там, де видаються повноваження, виникає відповідальність.

3. Дисципліна. Дисципліна передбачає справедливе застосування санкцій. Дисципліна вимагає слухняності та поваги до досягнутих узгоджень між фірмою та її працівниками. Установлення цих узгоджень, які пов'язують фірму та її працівників, з яких виникають дисциплінарні відносини, має стати однією з головних цілей керівництва.

4. Єдиноначальність. Працівник має одержувати накази від одного безпосереднього начальника.

5. Єдність напряму. Кожна група, що діє для досягнення однієї мети, має бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника чи групи працівників не мають переважати інтереси фірми чи організації великого розміру.

7. Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити відданість і підтримку працівників, вони мають одержувати справедливу заробітну плату за свою працю.

8. Централізація. Як і поділ праці, централізація є умовою існування організації. Однак відповідний ступінь централізації може застосовуватися залежно від конкретних умов. Тому виникає питання про правильні пропорції між централізацією та децентралізацією. Це проблема визначення міри, яка забезпечить кращі можливі результати. Важливо знайти оптимальну рівновагу між централізацією та децентралізацією.

9.  Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг - це перелік осіб на керівних посадах, починаючи від особи, яка займає найвищу посаду в цьому ланцюзі, до найнижчих керівників. Було б помилкою відмовитися від ієрархічної системи без певної необхідності, але було б такою самою помилкою підтримувати ієрархію, якщо вона завдає збитків інтересам бізнесу. Підлеглі повинні дотримуватися формального (ієрархічного) ланцюга комунікацій доти, доки не отримають вказівок щодо обміну інформацією з ким-небудь іншим.

10. Порядок. Місце для всього і все на своєму місці.

11.  Справедливість. Справедливість — це сполучення доброти та правосуддя. Вона спонукає до відданої служби.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність діяльності організації. Посередній керівник, який тримається за місце, більш бажаний, ніж видатний талановитий менеджер, який швидко звільнюється та не тримається за своє місце на фірмі.

13. Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану та забезпечення його успішного виконання. Це дає організації силу та енергію.

14. Корпоративний дух. Спілка - це велика сила, а вона є результатом гармонії персоналу.