Тема 5. Процес управління

Самостійну роботу з цієї теми слід будувати з урахуваням логічної структури її змісту за таким планом:

5.1. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень.

До факторів як позитивного, так і негативного впливу на процес прийняття управлінських рішень відносять особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження у поведінці, обмеження, негативні наслідки, взаємозалежність рішень тощо. Особисті оцінки керівника – це суб’єктивна оцінка підлеглого керівником стосовно добра, зла, порядності та інше. Середовище прийняття рішень – це обставини, при яких приймається рішення. Це може бути при обставинах визначеності, невизначеності або ризику. Інформаційні обмеження – це недоступність або дорожнеча інформації. Обмеження у поведінці – це перешкоди із-за незгод та конфліктів у процесі прийняття рішень. Негативні наслідки – це компроміси при прийнятті рішень, коли знають наперед про можливість як позитивного, так і негативного результату. Взаємозалежність рішень – це взаємозв’язок головного рішення з другорядним. 

5.1.1. визначення впливу особистої оцінки керівника, середовища прийняття рішень, інформаційних обмежень, психологічних обмежень, негативних наслідків, взаємозалежності рішень на процес прийняття рішень.

Чинники, що впливають на процес прийняття управлінських рішень

Чинник 1. Особисті оцінки керівника.

Кожна людина має свою систему цінностей, яка впливає на рішення, які приймаються, на спосіб прийняття рішення.

Ця система цінностей впливає на суб'єктивне сприйняття важливості, якості та блага, суб'єктивне поняття добра та зла, порядності та ін.

Ці суб'єктивні риси вказують людині напрям вибору певного варіанту рішення з декількох альтернативних.

Приклад. Прийняття рішення щодо забезпечення максимального прибутку за рахунок соціальних програм.

Культурні цінності також мають вплив, їх необхідно враховувати у міжнародному бізнесі.

Приклад. Латинська Америка - Скандінавія.

Чинник 2. Середовище прийняття рішення.

Середовище прийняття рішення пов'язане з ризиком.

Ризик - це загроза втрат. Ризик може бути різним.

В залежності від обставин розрізняють умови визначеності (детермінованості), ризику та невизначеності.

Умови визначеності відповідають обставинам, коли керівник, приймаючи рішення, в точності знає результат кожного.

Наприклад. Вкласти гроші у Швейцарський банк - альтернативи - у який з них.

Умови ризику - відповідають обставинам, коли керівнику, який приймає рішення, відома ймовірність результату кожного з альтернативних варіантів вибору.

Сума ймовірностей всіх альтернативних варіантів дорівнює 1.

Ймовірність повинна бути об'єктивною, що може забезпечити її визначення математичними методами, або шляхом статистичного аналізу накопичених даних.

У багатьох випадках отримати обєктивну ймовірність неможливо. В таких ситуаціях керівник, використовуючи власний досвід та свої судження, може отримати суб'єктивну ймовірність чи засновану на припущеннях.

Умови невизначеності - відповідають складним обставинам, для яких неможливо оцінити ймовірність результату кожного з альтернативних варіантів вибору, оскільки відсутня необхідна інформація, більш того, її неможливо отримати.

Невизначеність характрна для деяких рішень, які необхідно приймати в обставинах, що швидко змінюються.

Найбільшою невизначеністю характеризуються соціокультурне, політичне та науково-технічне середовище.

На практиці рішень, які приймаються в умовах невизначеності, не так багато.

Стикаючись з невизначеністю, керівник може використати дві основні можливості:

1). Намагатись отримати додаткову релевантну інформацію та знову проаналізувати проблему. Використовуючи додаткову інформацію, власний досвід чи інтуіцію, керівник може визначити суб'єктивну ймовірність результатів альтернативних варіантів рішень чи ймовірність, засновану на припущеннях.

2). Діяти у точній відповідності з минулим досвідом, судженнями чи інтуїцією та зробити припущення щодо ймовірностей результатів альтернативних варіантів рішень. Це необхідно в обставинах, коли неможливо зібрати додаткову інформацію з причин відсутності часу чи необхідності надто великих витрат на здобуття додаткової інформації.

Чинник 4 Інформаційні обмеження.

Для прийняття рішення необхідна інформація, але вона може бути недоступною, або дорого коштувати.

У вартість інформації входить вартість часу керівників та підлеглих, яка витрачається на збір, збереження, аналіз та передачу інформації, також витрати на використання зовнішніх консультантів, на пошук інформації в електронному вигляді та ін.

Якщо чинник часу допускає час на збір додаткової інформації, керівник повинен порівнювати вигоди від збору додаткової інформації та витрати на її отримання.

Слід зазначити що існують інтелектуальні обмеження в обробці великих обсягів інформації будь якою людиною, тому надто велика кількість інформації призводить до плутанини.

Чинник 5. Поведінкові обмеження.

До них належать міжособові та офіційні комунікації, які впливають на прийняття рішень.

Погляди керівників різних рівнів на одну й ту ж проблему будуть різними, оскільки керівники нижчих рівнів можуть не повідомляти деяких важливих аспектів виникаючих проблем нагору.

Також керівник може змінювати свої дії в залежності від особистих відносин з підлеглими чи колегами.

Чинник 6. Негативні наслідки.

Прийняття управлінських рішень - це мистецтво ефективного компромісу, якщо розглядати організацію з погляду системного підходу та враховувати можливі наслідки управлінських рішень для всіх частин організації.

Виграш для одних частиг організації майже завжди пов'язаний з негативними наслідками для інших частин.

Тому, при прийнятті будь-якого управлінського рішення необхідно співставляти плюси та мінуси з метою отримання ефективного компромісу.

Чинник 7. Взаємозалежність управлінських рішень, які приймаються на всіх ланках управління та протягом усього періоду досягнення поставлених цілей.

Ефективно працюючий керівник повинен розуміти взаємозалежність та взаємозв'язок рішень та обирати такі варіанти рішень, які здатні зробити найбільший внесок в досягнення загальних цілей організації.

Приклад. Рішення керівника виробничого відділу щодо збільшення обсягів виробництва продукції. Як потрібно примати таке рішення? Що потрібно врахувати?

5.2. Взаємозалежність управлінських рішень.

Прийняття управлінських рішень — це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду.

Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Управлінське рішення — результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів.

Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отриманням оптимального прибутку тощо.

5.2.1. характеристика позитивної взаємозалежності управлінських рішень;

5.2.2. характеристика негативної взаємозалежності управлінських рішень.

5.3. Якість управлінських рішень.

5.3.1. поняття якості управлінських рішень;

Якісне рішення – це рішення, що забезпечує прийнятний (розумний,

раціональний) компроміс як в досягнутих результатах, так і в ресурсах,

що витрачаються

явище управлінське рішення - це набір заходів, спрямованих на вирішення проблеми, що розглядається у формі постанови, наказу в усному або письмовому вигляді. Якість - це сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені або передбачувані потреби людини або суспільства. Якість оцінюють за функціональної придатності, експлуатаційними характеристиками, ступеня безпеки і надійності і т.д. Ознакою гарної якості є наявність підтвердних сертифікатів, виданих авторитетними фірмами або персоналіями. Якість управлінської діяльності - це ступінь відповідності її загальноприйнятим вимогам і стандартам.

Зазвичай про якість управлінської діяльності судять за якістю управлінських рішень На якість продукції впливають не тільки технічний рівень виробництва, стан економіки і організації виробництва, а й професіоналізм і культура управлінських рішень. Недостатня увага до методології і процесу управління знижує величезні зусилля, спрямовані на сам процес виробництва, так як управлінські рішення можуть занапастити ефективне використання найсучаснішої технології.

5.3.2. умови якості управлінських рішень;

5.3.3. чиннники якості управлінських рішень.

чинники, що впливають на якість управлінського рішення, –

різноманітні, багатопланові, знаходяться в дуже складному взаємозв’язку,

взаємозалежні. Через це їх неможливо строго, просто і однозначно

класифікувати, а тим більше провести аналіз причинно-наслідкових

зв’язків за принципом: «величина даного чинника – результат».

Якість управлінського рішення визначається сукупністю вимог, виконання яких здатне забезпечити реалізацію рішення та отримання певного ефекту.

Загальні вимоги до якості управлінських рішень наступні:

Вимога 1. Відповідність цілям господарської діяльності організації.

Вимога 2. Обгрунтованість управлінського рішення.

Обгрунтованість управлінського рішення вимагає врахування всієї сукупності чинників та умов, пов'язаних з розробкою, прийняттям та реалізацією рішення.

Важливе місце відводиться якості інформації, яка використовується, її достовірності, повноті, своєчасності отримання.

Вимога 3. Ефективність управлінського рішення - обов'язкове визначення співвідношення між запланованим та досягнутим економічним та соціальним ефектом з врахування витрат на розробку та реалізацію цього рішення.

Вимога 4. Своєчасність управлінського рішення може означати, що слід віддавати перевагу недостатньо обгрунтованому рішенню ніж відсутності рішення взагалі. Запізнілі рішення нікому не потрібні.

Вимога 5. Узгодженість управлінських рішень - це необхідність кожне наступне рішення узгоджувати з попередніми, а також узгоджувати з нормативно-правовими документами відповідних органів управління (відомства, регіону, міністерства і т.п.).

Вимога 6. Правомірність управлінського рішення означає, що рішення повинне прийматися відповідною особою чи рганом, які мають на це відповідні повноваження, законну підставу, право.

Вимога 7. Конкретність управлінського рішення проявляється в чіткій вказівці: хто, що та коли повинен виконати. (А не «підвищити», «покращити» і т.п.).

Вимога 8. Простота управлінського рішення означає, що рішення повинне бути простим за формою та чітким змістом, щоб воно було зрозумілим не тільки особі, яка приймає рішення, а й особі, якій це рішення адресується для виконання.

Вимога 9. Вірність оформлення управлінського рішення означає, що рішення повинне включати констатуючу та постановляючу частини.

Констатуюча частина відображає суть проблеми, її характеристики та особливості, постановляюча частина - відображає цілі рішення, засоби їх досягнення. Туту же вказується особа, відповідальна за своєчасне виконання рішення, визначаються форми та терміни контролю, заохочення та санкції за можливі порушення.

Вимога 10. Економічна та соціальна доцільність управлінського рішення пов'язана з конкретною ситуацією, в якій це рішення приймається.

Висновок. Необхідні складові якості та ефективності управлінських рішень - це професійний аналіз проблемної ситуації, вірне визначення цілей та завдань, підготовка альтернатив, вибір оптимального варіанту згідно встановлених критеріїв.