Економічний прибуток, нормальний прибуток і бухгалтерський прибуток фірми

Важливо розрізнювати нормальний прибуток, економічний прибуток і бухгалтерський прибуток фірми.

Нормальний прибуток – це той мінімальний прибуток, що утримує підприємця в певному бізнесі, він входить до складу внутрішніх, та, відповідно, й економічних витрат фірми.

Економічний прибуток фірми – це надлишок загального доходу фірми над її загальними витратами, тобто економічними витратами як сумою зовнішніх і внутрішніх витрат (включаючи нормальний прибуток – плату за підприємницьку здібність).

Бухгалтери під витратами фірми розуміють тільки зовнішні витрати фірми.

Бухгалтерський прибуток – це надлишок загального доходу фірми над її зовнішніми витратами.

Для окремої фірми альтернативні або економічні витрати – це ті виплати поставникам ресурсів, які фірма повинна здійснити, щоб утримати ці ресурси у фірмі, відвернути їх від використання в альтернативних цілях.

Економічні витрати фірми складаються з зовнішніх і внутрішніх витрат (інша назва: явні чи грошові витрати та неявні витрати).

Зовнішні витрати – це плата за ресурси поставникам, що не є власники даної фірми.

Внутрішні витрати – це плата, яку було можливо отримати за власні ресурси фірми при найкращому з альтернативних засобів їх використання.

Так власник фірми, який поставляє своїй фірмі власну підприємницьку здібність, свій капітал, а, можливо, і свою землю, підрахує по ринковим цінам нормальний прибуток – плату за підприємницьку здібність, процент – плату за свій капітал, ренту – плату за землю, і включить їх в економічні витрати фірми. Фірма повинна працювати так, щоб компенсувати (оплатити) не тільки зовнішні, але й внутрішні витрати, інакше власні економічні ресурси фірми буде вигідніше продати іншим підприємцям.

Рівновага фірми в короткому і довгому періоді

Фірма – це організація, що об’єднує економічні ресурси для виробництва товару чи послуги з метою отримання прибутку.

Досконалий конкурент — фірма, котра продає будь-яку кількість своєї продукції по існуючій ринковій ціні (price-taker) і не здатна вплинути на ціну. Крива попиту такої фірми DD цілком еластична і має вигляд горизонтальної лінії.

Недосконалий конкурент — фірма, котра має риси монополії, може впливати на ринкову ціну (price-holder), і крива попиту такої фірми є спадною кривою, бо для продажу більшої кількості продукції їй доводиться знизити ціну.

Короткостроковий період – це час, протягом якого фірма може лише підвищити інтенсивність використання тих факторів, що вже є, збільшити кількість живої праці, сировини, палива, електроенергії. Але фірма не може змінити виробничі потужності за рахунок нових виробничих площ, обладнання. Це можливо тільки в тривалому періоді. В межах тривалого періоду нема постійних факторів, всі фактори стають змінними.

Тривалий період для галузі означає можливість появи або зникнення якихось фірм.

В довгостроковому періоді всі витрати фірмами є змінними. В цьому періоді не діє закон спадаючої віддачі, тому що він виходить із зміни одного фактору виробництва і незмінності інших факторів.

В довгостроковому періоді використовують поняття “продуктивність від масштабу виробництва”, що відображає приріст виробництва відносно приросту витрат всіх факторів виробництва (при умові, що шлях розвитку – пряма лінія).

Продуктивність від масштабу виробництва може бути зростаючою, постійною чи спадаючою. Її зростання чи убування пояснюють внутрішньою

чи зовнішньою економією або неекономічністю.

Внутрішня економія від масштабу (позитивний ефект масштабу виробництва) означає, що розширення фірми до певного розміру підвищує спеціалізацію труда і управління виробництвом; дозволяє придбати і вигідно використати дороге сучасне обладнання, котре окупається лише при масовому виробництві; дозволяє здійснити утилізацію відходів.

Надмірне розширення фірми приводить до внутрішньої неекономічності (негативний ефект масштабу виробництва) – погана взаємодія підрозділів фірми, бюрократизм в керівництві. Може бути й постійна віддача від масштабу виробництва.

Наступний крок в аналізі раціональної поведінки фірми – досконалого конкурента: визначення обсягу виробництва, при якому досягається максимальне перевищення загального доходу фірми над загальними витратами і фірма буде отримувати максимальний економічний прибуток.

Кожна додаткова одиниця товару, що виробляється фірмою, додає до загального доходу граничний доход (або додатковий доход), а до загальних витрат граничні витрати (або додаткові витрати). Якщо граничний доход більше, ніж граничні витрати, то економічний прибуток зростає. І навпаки, якщо граничні витрати починають перевищувати граничний доход, то економічний прибуток зменшується.

Отже, максимум економічного прибутку фірми буде досягнутий при обсязі виробництва, коли буде рівність граничного доходу і граничних витрат: MR = MC. Будь-якій фірмі – і досконалому, і недосконалому конкуренту – є сенс розширювати виробництво до тієї оптимальної крапки, в якій фірма переходить у положення рівноваги, досягається рівність граничного доходу і граничних витрат, максимізується економічний прибуток.

Тільки для досконалого конкуренту принцип максимізації економічного прибутку можливо сформулювати інакше: максимум економічного прибутку досягається при рівності ринкової ціни товару і граничних витрат (Р = МС). Це пояснюється тим, що досконалий конкурент не контролює ринкову ціну, продає товар по ціні, що надається ринком, і для нього ціна одиниці товару та граничний доход – одна й та ж величина ( Р = MR ).