- •Методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів (правила законопроектування)
- •1. Загальні положення
- •2. Законодавча пропозиція і концепція законопроекту
- •2.1. Поняття законодавчої пропозиції. Порядок внесення законодавчої пропозиції.
- •2.2. Концепція законопроекту
- •3.2.1. Вимоги до структури законопроекту
- •2.3. Внесення концепції законопроекту
- •3. Підготовка законопроекту
- •3.1. Організаційні заходи
- •3.2. Вимоги до предмету правового регулювання законопроекту
- •3.2.2. Вимоги до структури проектів кодексів
- •3.2.3. Вимоги до законопроектів про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів
- •3.2.4. Особливості законопроектів про внесення змін до законів та техніки внесення змін до законів (законодавчих актів)
- •3.3. Вимоги до мови законопроекту
- •4. Експертиза і обговорення законопроекту
- •4.1. Правова експертиза законопроекту
- •4.2. Фінансово-економічна експертиза законопроекту
- •4.3. Наукова експертиза законопроекту
- •4.7. Громадська експертиза
- •5. Розгляд і прийняття законопроекту (робота над законопроектом під час законодавчого процесу)
- •5.1. Робота над законопроектом до і читання
- •5.2. Робота над законопроектом до іі (ііі) читання
5. Розгляд і прийняття законопроекту (робота над законопроектом під час законодавчого процесу)
5.1. Робота над законопроектом до і читання
123. Критеріїєм оцінювання законопроекту до І читання мають бути:
1) необхідність такого закону взагалі;
2) концептуальна вірність запропонованих методів правового регулювання;
3) належна структура;
відповідність техніки.
5.2. Робота над законопроектом до іі (ііі) читання
124. Законопроекти в ході змінюються шляхом внесення суб’єктами законодавчої ініціативи поправок та пропозицій після прийняття проекту у І читанні.
125. Поправка не може бути викладена в довільній формі. Вона повинна доповнювати, змінювати чи вилучати частину тексту законопроекту, а не вказувати на неприйнятністьприйнятого у І чи ІІ читанні тексту.
126. Поправки мають викладатися відповідно до структури законопроекту і стилістики законопроекту (для забезпечення однозначності майбутнього тексту) з посиланням на порівняльну таблицю, щоб вони могли легко і однозначно бути внесені в порівняльну таблицю;
127. Поправка повинна містити фрагменти тексту законопроекту, в який вноситься поправка (супровідний текст) разом з текстом пропозиції (вказівка про внесення поправки); це виділяється з обох боків лапками;
128. Послідовність запропонованих поправок повинна відповідати нумерації статей або пунктів законопроекту, прийнятого у першому читанні;
129. Має зазначатися точна інформація щодо того, куди саме в статті вноситься поправка: речення, абзац, пункт, частина. Наприклад: «на початку другого речення п. в) ч. 2 ст. 55 додати фразу «У разі» або «речення перше ч. 5 ст. 55 вилучити.»;
130. Якщо поправка змінює більшу половину тексту частини чи статті, поправку слід викласти в новій редакції;
131. Кожна поправка повинна бути пронумерована, а вже потім вказується текст поправки та номер статті, до якої вноситься (пропонується) зміна;
132. У разі, якщо поправкою пропонується доповнити текст законопроекту статтею чи декількома статтями (новим розділом), необхідно вказати, після якої саме статті (розділу) пропонуються доповнення, але не нумерувати ці статті. Наприклад: «Після статті 35 текст доповнити статтею такого змісту: «Особливості підготовки...»;
133. Пропозиція (поправка) суб’єкта права законодавчої ініціативи може включати супровідну (допоміжну) інформацію, тобто обгрунтування, аналіз необхідності внесення тієї чи іншої поправки (щоб було зрозуміло, яку поправку необхідно внести в порівняльну таблицю;