Тема 1. Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту Самостійна робота 2 Групова динаміка

І Питання до опрацювання:

1. Формальні групи працівників.

2. Сутність Хоторнських експериментів.

3. Порівняльна характеристика формальних і неформальних груп.

4. Управління неформальною групою.

5. Умови ефективної діяльності груп працівників.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Формальні групи працівників.

Кожна організація складається з формальних і неформальних груп (колективів).

Формальними групами є групи, які створюються волею керівників організації. У кожній організації існує три типи формальних груп:.

1. До груп керівників можуть належати: президент компанії та віце-президенти; директор заводу та його заступники; начальник цеху та його заступники та ін.

2. Робочі групи формують особи, які виконують одне завдання. Наприклад, група конструкторів, постачальників, економістів тощо.

3. Комітет – це група, якій організація делегує повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів належать ради, збори, комісії тощо. За функціональним призначенням виділяють два основні типи комітетів:

- спеціальний (тимчасовий) – створюється для виявлення та розв’язання конкретної проблеми;

- постійний – діє та має конкретну, найчастіше довготривалу мету (рада директорів, ревізійна комісія, профспілковий комітет тощо).

2. Сутність Хоторнських експериментів.

Особливу увагу менеджер повинен приділяти неформальним групам працівників, оскільки вони можуть стати домінуючими в організації і відчутно впливати на управління організацією і зводити нанівець усі зусилля керівника.

Для виявлення природи неформальних організацій американські дослідники, до яких з часом приєднався Елтон Мейо (1880-1949), провели в листопаді 1924р. кілька експериментів на заводі Хоторна (компанія «Вестерн Електрик» у м.Чічеро, штат Іллінойс, США).

Експерименти проводились в 4 етапи:

1 етап – визначався вплив інтенсивності освітлення приміщення на продуктивність праці робітників. Частину робітників підприємства було поділено на контрольну і експериментальну групи. При збільшенні, а потім зменшенні освітлення продуктивність праці обох груп зростала. Було виявлено, що зміни в освітленні мали незначний вплив на продуктивність праці, а в колективі діють якісь чинники, які знаходяться поза зоною контролю дослідників.

2 етап – було проведено експеримент зі складальницями реле (6 чол.), які були ізольовані від іншого персоналу: їм надали велику свободу спілкування, практикували додаткові перерви, скорочення робочого дня тощо. При цьому продуктивність праці зростала, але після повернення до попередніх умов роботи продуктивність праці теж не знизилася.

3 етап – було проведено бесіди (понад 20 тис. працівників) з працівниками підприємства з питання їх відношення до роботи. В результаті проведеного опитування було виявлено, що продуктивність праці залежить як від самого працівника, так і від трудового колективу в цілому.

4 етап – було проведено експеримент з робітниками дільниці з виготовлення банківської сигналізації: запроваджено колективне матеріальне стимулювання продуктивності праці. Очікувалося, що кращі робітники будуть заохочувати працювати ефективніше менш дисциплінованих і вправних. Але, насправді кращі робітники уповільнювали темп роботи, щоб не виходити за межі норм, встановлених групою. А робітники, які раніше відставали, старалися працювати краще. Тобто сформувався певний усереднений стереотип ставлення до праці.

В результаті проведених експериментів було зроблено цілий ряд важливих висновків:

1) у менеджменті важливими є чинники поведінки людини;

2) значний вплив на результати діяльності організації мають стосунки підлеглих з керівником;

3) учасники експерименту працюють краще, знаючи що вони причетні до експерименту (так званий, Хоторнський ефект);

4) важливу роль у менеджменті відіграє форма контролю;

5) соціальні та психологічні чинники мають сильніший вплив на продуктивність праці, ніж фізичні за умови належно організованої роботи;

6) кожна організація є також і соціальною системою, в якій взаємодіють окремі особистості, формальні і неформальні групи .