3. Порівняльна характеристика формальних і неформальних груп.

Основними характеристиками неформальних груп, які впливають на ефективність організації є:

- в неформальних групах застосовується соціальний контроль, який здійснюється через встановлення і закріплення в групі норм допустимої поведінки, жорстких санкцій тощо;

- опір змінам , якщо група вбачає в них загрозу своєму існуванню;

- наявність неформальних лідерів.

Неформальні та формальні групи мають певні спільні характеристики:

1) групами управляють лідери з метою розв’язання певних завдань;

2) групи мають певну структуру управління і взаємодії;

3) групи використовують в своїй діяльності певні правила, норми;

4) групи застосовують певну систему винагороди і санкцій.

Відмінності між групами:

1) формальні групи створюються продумано, за планом, а неформальні – спонтанно;

2) формальна група створюється за рішенням керівників, неформальна – внаслідок симпатії.

3) структура формальних груп формується свідомо, неформальних – внаслідок взаємодії між людьми;

4) до формальної групи вступають з метою реалізації її цілей, отримання доходу, можливості кар’єрного зростання, до неформальної – для задоволення потреб у взаємодопомозі, тісному спілкуванні.

4. Управління неформальною групою.

В процесі діяльності люди постійно вступають у взаємодію, яка в свою чергу, сприяє виникненню позитивних та негативних почуттів по відношенню один до одного і керівництва. Ці емоції впливають на те, як люди будуть працювати і взаємодіяти в майбутньому. В залежності від характеру емоцій людей - працівників підприємства (позитивні чи негативні), вони приводять або до підвищення, або до зниження ефективної роботи підприємства, плинності кадрів, скаргам та іншим явищам.

Одна із самих великих і розповсюджених проблем в управлінні неформальною групою є думка керівників, що неформальна група є результатом тільки неефективного управління. Насправді, існування неформальної групи є явищем звичайним і розповсюдженим.

Для ефективного управління неформальною групою менеджер повинен:

1. Визнати існування неформальної групи і працювати з нею;

2. Вміти вислуховувати думки, міркування та пропозиції членів і лідерів неформальної групи;

3. Впливати на діяльність неформальних груп шляхом застосування методів менеджменту;

4. Залучати лідерів і членів неформальних груп до участі в прийнятті управлінських рішень;

5. Здійснювати оперативне забезпечення працівників точною офіційною інформацією з метою запобігання розповсюдженню чуток;

6. Оцінювати кожне управлінське рішення з позиції забезпечення якісної взаємодії менеджерів з неформальною групою.

5. Умови ефективної діяльності груп працівників.

Управління групами менеджер повинен здійснювати на основі застосування функцій, методів менеджменту і управлінських рішень, оскільки це дає змогу зменшити негативні наслідки міжгрупової взаємодії. Так, обов’язковим елементом ефективного функціонування всіх груп є збори, на яких є можливість вирішувати проблеми організації. Також при управлінні групами менеджер повинен усвідомлювати, що група зможе реалізувати свої ідеї і забезпечити ефективну діяльність при наявності таких факторів:

1) Чисельність групи повинна мати оптимальний розмір групи 5-9 чол.

2) Склад групи – це міра схожості особистостей і точок зору, які виявляються під час вирішення проблем. Досвід свідчить, що група повинна охоплювати людей, які дотримуються різних позицій, поглядів.

3) Групові норми вказують членам групи, якої поведінки і якої роботи від них очікують.

4) Згуртованість членів групи. У високо згуртованих групах значно менше проблем, менше ворожості, недовіри. Високий рівень згуртованості групи підвищує ефективність роботи організації, але при певних обставинах, коли інтереси групи і керівництва не узгоджуються, може негативно впливати на роботу.

5) Конфліктність всередині групи: відмінності в поглядах, цінностях, оцінках приводять до більш ефективної роботи групи, проте це збільшує імовірність конфлікту.

6) Статус членів групи визначається посадою, освітою, рівнем доходів, досвідом тощо. Дослідження показали, що члени групи, які мають високий статус, мають більший вплив на рішення групи.

7) Ролі членів групи розподіляються так, щоб група могла виконувати поставлені завдання та ін.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Типи формальних груп в організації.

2. Чому люди об’єднуються в групи у середині організації?

3. У чому Ви бачите переваги й у чому – недоліки існування неформальних груп в організації?

4. Висновки Хоторнського експерименту

5. Спільні характеристики і відмінності формальних та неформальних груп.

6. Особливості управління неформальною групою.

7. Фактори, які впливають на ефективність групи.

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2003р., с. 37-45;

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.: " Дело", 1997г., с. 435-461.