3. Класифікація організаційних структур управління.

Класифікація організаційних структур управління:

Існує дві основні структури управління – лінійна і функціональна, а всі інші структури є результатом комбінації цих двох основних типів.

Лінійна організаційна структура управління – це первинний найпростіший тип структури. Лінійна структура складається із взаємо підпорядкованих працівників у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, а всі зв’язки з вищим керівництвом відбуваються через нього. При даній структурі керівник підприємства (підрозділу) здійснює всі функції управління.

Переваги цієї структури: простота, чіткість, зрозумілість взаємовідносин між працівниками, оперативність, особиста відповідальність керівника за результати.

Недоліки цієї структури: високий рівень компетентності керівництва з усіх питань, інформаційне перенавантаження керівників, концентрація влади на найвищому рівні управління, низька якість реалізації функцій управління.

Для більшості середніх і великих підприємств основним підходом до формування структури є функціональний. В даному випадку функціями є головні напрямки діяльності підприємства, наприклад: виробництво, фінанси, збут і т.п. Функціональна організаційна структура управління ґрунтується на розподілі функцій управління між ланками апарату управління. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконують відповідні спеціалісти.

Переваги цієї структури: чіткий розподіл праці; спеціалізація працівників на певних функціях; стратегічна направленість управлінських рішень за рахунок централізації влади на вищому рівні; висока результативність виконання стандартних робіт; за рахунок чіткості зв’язків до виконавців без затримки доводяться управлінські рішення.

Недоліки цієї структури: має багато рівнів, які залежать від вище розташованих і не мають достатньої свободи дій (ланки одного рівня не пов’язані між собою і для координування своїх рішень вони повинні звертатися до вищого керівництва, а вище керівництво, в зв’язку з перевантаженням поточними справами, може несвоєчасно приймати важливі рішення); тривалість процедур прийняття управлінських рішень; тенденції до надмірної централізації; негнучкість організаційної структури, слабка чутливість до науково-технічного прогресу; висока внутрішня конфліктність (суперечки між відділами).

З метою подолання недоліків лінійної і функціональної структур управління було створено різноманітні комбіновані структури управління: лінійно-штабні та лінійно-функціональні, бюрократичні, дивізіональні, адаптивні та конгломератні.

Дивізійні організаційні структури управління. Вперше дивізійна структура була використана в 20-ті роки ХХст. керівниками фірм «Дженерал Моторс», «Проктер енд Гембл», «Дюпон». Дивізійна структура – це сукупність самостійних підрозділів (підприємств), які входять в організацію, які територіально віддалені одне від одного, які мають власну сферу діяльності, які самостійно вирішують поточні виробничі і господарські питання. Підрозділи, які створюють дивізійну структуру, об’єднані між собою, а також із загальним центром виробничими, фінансовими і адміністративними зв’язками. Серед дивізійних виділяють продуктові, споживчі і територіальні організаційні структури управління. Згідно з продуктовою організаційною структурою управління керівнику надають повноваження щодо управління певним типом продукції.

Приклад, якщо підприємство виготовляє молочні продукти, то один підрозділ буде випускати сир, інший – масло, третій – сметану, четвертий – йогурт і т.п. Причому підрозділи можуть розташовуватися в різних населених пунктах.

Переваги цієї структури: чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції. Недоліки цієї структури: збільшення витрат через можливе дублювання робіт, пов’язаних з виробництвом різних видів продукції, негнучкість структури.

Адаптивні організаційні структури управління. Для того, щоб організації мали змогу ефективно реагувати на зміни навколишнього середовища і впроваджувати нові технології були розроблені в 60-ті роки ХХ ст. адаптивні організаційні структури управління, до яких відносять: проектні, матричні, програмно-цільові, координаційні.

Проектні організаційні структури управління створюються для розв’язання конкретних завдань: збираються в одну команду найбільш кваліфіковані спеціалісти підприємства для виконання певного проекту, після закінчення якого, тимчасовий колектив розпускається, а працівники повертаються до роботи в основних відділах.

Переваги цієї структури: концентрація усіх зусиль на вирішенні однієї задачі, гнучкість структури управління. Недоліки цієї структури: необхідність залучення зовнішніх спеціалістів, створення умов для зростання витрат.

На сучасному етапі простежується тенденція до поширення адаптивних організаційних структур управління, що пов’язано з нестабільністю внутрішнього та зовнішнього середовища організацій. Малі форми бізнесу найчастіше застосовують прості структури управління: лінійно-штабна, лінійно-функціональна.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. У чому сутність і яка роль функції організування в системі управління?

2. Охарактеризуйте зміст категорій, на яких ґрунтується реалізація функції організування.

3. При ефективному управлінні завдання, відповідальність і повноваження тісно взаємопов'язані між собою. Що відбудеться, якщо один з цих елементів буде виключено?

4. Які документи містять такі категорії, як відповідальність і повноваження?

5. Назвіть принципи побудови ОСУ менеджер.

6. Якими є переваги та недоліки лінійної і функціональної ОСУ.

7. Особливості дивізійної і адаптивної організаційної структури управління.

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2003р., с. 95-118;

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.: " Дело", 1997г., с. 307-358;

3. Шегда А.В. Менеджмент, с. 141-147, 401-420.