1.4. Міжособистісна атракція.

Особливий коло проблем міжособистісного сприйняття виникає у зв'язку з включенням в цей процес специфічних емоційних регуляторів. Люди не просто сприймають один одного, але й формують по відношенню один до одного певні відносини. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів - від неприйняття до симпатії і навіть кохання. Область досліджень, пов'язана з виявленням механізмів утворення різних емоційних відносин до сприймається людині отримала назву дослідження атракції. Буквально атракція означає "залучення". Атракція - це і процес формування привабливості якоїсь людини для спостерігача, і продукт цього процесу, тобто деяке якість відносини. Цю багатозначність терміна обов'язково потрібно мати на увазі, коли атракція досліджується не сама по собі, а в рамках перцептивної сторони спілкування. З одного боку, постає питання про те, який механізм виникнення симпатії та формування уподобань, або, навпаки, неприязні при сприйнятті іншої людини, а з іншого - яка роль цього явища (і процесу, і продукту його) в структурі спілкування в цілому. Розглянемо, як виникає і розвивається атракція (тобто простежимо процес формування міжособистісної привабливості). Складовими взаємної привабливості є симпатія і тяжіння. Симпатія це емоційна позитивна установка на об'єкт. При взаємній симпатії емоційні установки створюють цілісне внутригрупповое (внутрипарное) стан задоволення взаємодією (безпосередньо або опосередковано). Тяжіння, як одна зі складових міжособистісної привабливості, в основному пов'язано з потребою людини бути разом, поруч з іншою людиною. Тяжіння найчастіше (але не завжди) пов'язана з пережитої симпатією, то є симпатія і тяжіння можуть іноді виявлятися незалежно один від одного. У тому випадку, коли вони досягають максимального свого значення і збігаються, пов'язуючи суб'єктів спілкування, можна вже говорити про міжособистісної привабливості. Виникнення відносин між людьми визначається довільним вибором, хоча він і не завжди повністю усвідомлюється партнерами. Крім того, вибір повинен бути взаємним, інакше неможлива реалізація індивідуальних потреб у взаємодії. Первинно виникло міжособистісне тяжіння визначає подальшу взаємодію двох людей. Оскільки взаємні вибори не задаються зовнішніми умовами інструкціями, виникає питання про те, що притягає - відштовхує двох людей, викликає взаємні симпатії - антипатії. В даний час існує два напрямки в дослідженні міжособистісного тяжіння: одне стверджує первинну значимість схожості між людьми і подобу установок для утворення симпатій; інше вважає, що взаємна доповнюваність є вирішальною у визначенні міжособистісного сприйняття. Чим ближче чиї-небудь установки нашим власним, тим симпатичніше нам здається людина. Цей "ефект згоди" був перевірений ситуаціях реального життя шляхом спостереження за виникненням приязні. Цим займалися такі психологи як Т. Ньюком, У. Гріффіт і Р. Вейч, і результати їх експериментів підтвердили це припущення: подібність породжує задоволення. Причому це можна сказати також і про зовнішній, фізичному схожості двох людей. Гіпотеза про те, що притягуються люди, які протилежні за своїми внутрішніми якостями і як би доповнюють один одного, не була експериментально доведена. Було виявлено, що певна взаємодоповнюючі (комплементарність) може розвиватися в міру розвитку відносин, але спочатку люди все таки схильні вибирати тих, чиї потреби і особисті якості подібні їх власним, виняток становить стать партнера по спілкуванню. Таким чином, схожість має важливе значення для встановлення відносин, а для їх продовження необхідна комплементарність. "Я - концепція" людини також має великий вплив на задоволеність своїм партнером по спілкуванню. Суб'єктивна задоволеність вище в тому випадку, коли співпадає уявлення людини про самого себе (його "Я - концепція") і ставлення до даної особи іншою людиною, міжособистісне тяжіння прямо пов'язано із зі взаємною згодою "Я - концепцій". Особистість Р є привабливою для іншої особистості О, якщо вона (особистість О) сприймається Р так само, як сама вона (О) оцінює себе. Свідомість людини, що він розуміємо іншим, сприяє подальшому успішному взаємодії. Подібність і відмінність "Я - концепцій" має неоднакове значення для міжособистісних тяжінь, що залежить від контексту, в якому можна знайти це подобу - контраст. Результати експериментів, проведених С. Тейлором і В. Меттелом, показали що приємно ведучий себе індивід, який має подібну "Я - концепцію" з партнером по взаємодії, подобається більше, ніж приємний, але контрастний інший. Неприємний і подібний інший подобається в значній мірі менше, ніж неприємний і контрастний (несхожих) іншої. Велике значення в міжособистісної привабливості має такий фактор як функціональна дистанція - тобто те, як часто люди стикаються в повсякденному житті. Було відмічено, що чим коротше ця дистанція, тобто чим частіше стикаєшся з об'єктом, тим симпатичніший і привабливіше він здається. Люди, що опинилися сусідами по кімнаті в гуртожитку, частіше стають друзями а не ворогами. Виявляється, просте перебування об'єкта в поле людини - візуалізація, змушує його (людини) відноситься до об'єкта (будь то картина, будинок чи інша людина) з більшою симпатією. Р. Зайенс провів експеримент, який підтвердив це припущення. Групі студентів пред'являлися безглузді слова та "китайські" ієрогліфи. Студенти повинні були сказати, що на їхню думку, означають ці слова і ієрогліфи. Чим більшу кількість разів їм доводилося бачити безглузде слово або "китайський" ієрогліф, тим більше вони схильні були говорити, що це означає щось хороше. Те ж саме відбувалося при пред'явленні студентам фотографій невідомих їм людей. Найбільш приємними випробуваним здавалися саме ті особи, які під час експерименту траплялися частіше за інших. Зайенс і його співробітники з'ясували, що знаходження в полі зору призводило до почуття симпатії, навіть якщо експонується, увагу випробовуваних спеціально не залучалося. Насправді найбільш сильний ефект просте перебування в полі зору дає саме в тих випадках, коли люди сприймають подразники, не усвідомлюючи їх присутності. Не можна недооцінювати роль фізичної привабливості у формуванні враження про людину. Багато людей вважають, що вони не надають великого значення зовнішності своїх партнерів по спілкуванню. Існує маса прислів'їв типу "не все те золото, що блищить" або "не можна цінувати книгу по її обкладинці", які говорять про те, що краса - це поверхневе якість і не варто звертати на неї увагу. Тим не менш емпірично доведено, що зовнішність насправді має велике значення. Діапазон ситуацій, в яких партнери вибирають один одного характеризує ступінь узагальненості, інтегрованості відносин. Велика диференціація відносин позначається на особливостях сприйняття та розуміння партнерами одне одного, свого положення в системі групового емоційного фону відносин. Дослідження атракції в контексті групової діяльності відкриває широку перспективу для нової інтерпретації функції атракції, зокрема функції емоційної регуляції міжособистісних відносин в групі.