Висновок

Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її - реципієнтом. Поза спілкування неможливо зрозуміти і проаналізувати процес особистісного становлення окремої людини, не можна простежити закономірності всього суспільного розвитку. Спілкування надзвичайно різноманітно за своїми формами і видами. Можна говорити про прямий і непрямий спілкуванні, безпосередньому і опосередкованому. При цьому під безпосереднім спілкуванням розуміється природний контакт обличчям до обличчя за допомогою вербальних (мовних) і невербальних засобів (жести, міміка, пантоміміка). Безпосереднє спілкування є історично першою формою спілкування людей один з одним, на його основі і на більш пізніх етапах розвитку цивілізації виникають різні види опосередкованого спілкування. Опосередковане спілкування може розглядатися як неповний психологічний контакт за допомогою письмових або технічних пристроїв, що ускладнюють або відокремлюють в часі отримання зворотного зв'язку між учасниками спілкування. У спілкуванні люди проявляють, розкривають для себе і інших свої психологічні якості. Але ці якості не тільки виявляються через спілкування, в ньому вони виникають і формуються. Спілкуючись з іншими людьми, людина засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані соціальні норми, цінності, знання і способи діяльності, формується як особистість і індивідуальність. Спілкування виступає найважливішим фактором психічного розвитку людини. У найзагальнішому вигляді можна визначити спілкування як універсальну реальність, в якій зароджуються і існують протягом усього життя психічні процеси і поведінку людини. Отже, ми розглянули одну з складових частин спілкування - його перцептивну бік. І на закінчення хотілося б сказати кілька слів про ролі самого спілкування в людському житті. Сент-Екзюпері сказав про спілкування, що це "єдина розкіш, яка є у людини". У спілкуванні відкриваються реалізуються всі сторони стосунків людини - і міжособистісні, і суспільні. Поза спілкування просто немислимо людське суспільство. Спілкування виступає в ньому як спосіб цементування індивідів і разом з тим і як спосіб розвитку самих цих індивідів.

Список використаної літератури

1. Андрєєва Г. М. Соціальна психологія. - М., 1997.

2. Алавідзе Т. А. Соціальна психологія в сучасному світі. М., 2002.

3. Аронсон Е. Соціальна психологія. М.. 2002.

4. Белінська О. П., Тіхомандріцкая О. А. Соціальна психологія особистості: Навчальний посібник. М.: Аспект Пресс, 2002.

5.Бодалев А. А. Особистість і спілкування .- М., 1995.

6. Келлі Г. Процес каузальної атрибуції. У кн. "Сучасна зарубіжна соціальна психологія (Тексти)". Під ред. Андрєєвої Г. М., Богомолової М. М., Петровської Л. А. М., "МГУ", 1984. С. 127 - 137.

7. Короткий психологічний словник. Під ред. Петровського А. В., Ярошевського М. Г. Ростов-на-Дону, "Фенікс", 1998.

8. Курячий С. І. Вплив установок особистості на сприйняття іншої людини. "Питання психології", 1983. № 6. С. 105 - 108.

9. Куніцина В. П., Кулагіна М. В., Поголипа В. М. Міжособистісне спілкування: Підручник для вузів. Спб.: Пітер, 2002.

10. Панфьоров В. М. Когнітивні еталони і стереотипи взаємопізнання людей. "Питання психології", 1982. № 5. С. 139 - 141.

11. Психологія. Словник. Під ред. Петровського А. В., Яр http://ua-referat.com