7. Застосування похідних фінансових інструментів.

Роль, яку відіграють похідні фінансові інструменти у розвитку світового фінансового ринку, далеко не однозначна. Деривативи, що покликані захистити інвестора від нестабільності та неефективності ринку, самі сприяють виникненню і/або посиленню цієї нестабільності. Так, дельта-хеджування породжує ефект стадної поведінки: як тільки ринок починає рухатися в тому чи іншому напрямку, дельта-хеджери відразу реагують на тенденцію, укладаючи контракти на купівлю, якщо ціни ростуть, і на продаж, якщо вони падають. Таким чином, практика дельта-хеджування, може призвести до виникнення ризику нестабільності, якого не існувало раніше. Все залежить від того, чи дії учасників ринку є взаємно компенсуючими чи кумулятивними. Зазвичай вони компенсуючі, оскільки учасники ринку діють в різних напрямках. Однак часом ризики акумулюються або на боці попиту, або на боці пропозиції. Такі ситуації виникають досить рідко, але їх ефект може бути катастрофічним (колапс фондового ринку 1987 p.). Зазначимо, що ключові учасники ринку (market makers) виграють від нестабільності, породженої ефектом стадної поведінки в цілому і дельта-хеджуванням зокрема, оскільки вони можуть вимагати вищу премію, по опціонах, виправдану високим рівнем нестабільності. Таким чином, ключові учасники ринку похідних фінансових інструментів виграють від нестабільності, спочатку створюючи її, а потім, продаючи засоби захисту від неї.

Похідні фінансові інструменти стають все складні тими, а деякі з них пов’язані з високим ризиком виникнення негативних коливань цін. Крах фондового ринка у 1987 р. був викликаний широким розповсюдженням дельта-хеджування, що мало назву “портфельного страхування”. Суб’єкти МІД, що застрахували себе таким чином, були більше схильні інвестувати в цінні папери, ніж ті, що не мали такої страховки. Коли зниження ринкової кон’юнктури привело в дію механізми страхування, несподіване стрімке зростання продажу викликало збій у функціонуванні ринку і врешті-решт його колапс. Для того, щоб попередити такі події в майбутньому, органи нагляду за фінансовими ринками впровадили механізми “автоматичних вимикачів” (circuit breakers) – тимчасового припинення торгів, що руйнує безперервність ринкових операцій, на яких базуються програми дельта-хеджування. Незбалансованість позицій по опціонах часто призводила до значних і необгрунтованих коливань валютних курсів, а відсутність обмежень на маржу або на операції з похідними фінансовими інструментами може бути причиною виникнення значних системних ризиків. Однак фахівці не вважають впровадження обмежень на величину маржі при операціях з деривативами або свопами чи якісь інші інструменти регулювання тими засобами, що можуть знизити нестабільність на фінансових ринках. Швидше за все, такі заходи призведуть до зменшення “глибини” ринку, тобто обсягів операцій з капіталом.

8. Основні складові елементи ринку деривативів.

Говорячи більш простою мовою, деривативи – це угода двох сторін. Відповідно до цієї угоди, сторони беруть на себе зобов'язання або права, для передачі певного активу або суми грошей, у строго встановлений угодою термін або до настання цього терміну, за узгодженою сторонами ціною. Існує 4 види деривативів: деривативи валютних ринків, відсоткові, кредитні та фондові деривативи. Під деривативами валютних ринків розуміють договори про купівлю продаж різних іноземних валют, з подальшим виконанням боргів (через певний період часу і у зв'язку із змінами курсу валюти).Валютні деривативи поділяються на три основні групи: свопи, опціони, ф'ючерси (або так звані форварди) – всі вони відносяться до групи термінових фінансових інструментів.Процентні деривативи з'явилися в період дестабілізації короткострокових процентних ставок і використовуються для страхування процентних ризиків. Застосування процентних деривативів забезпечує повну ліквідність ринків, які займаються позиковими капіталами і можливість фіксації, так званої норми, для одержуваної підприємствами в майбутньому вигоди.Кредитні деривативи називаються забалансовими фінансовими інструментами, за допомогою яких перша сторона (звана бенефіціаром) по активу переносить кредитний ризик на другу сторону (звану гарантом), не вдаючись до фізичного продажу активу. Тобто, кредитні деривативи, відокремлюють від активу кредитний ризик, з метою його подальшої передачі контрагенту. Кредитні деривативи мають терміновий характер.До числа фондових дериваторів слід віднести: форварди, опціони і ф'ючерсні контракти, депозитні свідоцтва і т. д. На відміну від всіх інших деривативів, їх базовим активом вважаються будь-які цінні папери.