4. Призначення, вимоги і елементи бойового порядку роти в обороні.

Бойовий порядок повинен забезпечувати:

• стійкість і активність оборони, можливість успішного ведення бою із застосуванням різних видів зброї;

• найбільш ефективне застосування наявних сил і засобів для ураження противника на підступах до оборони й перед переднім краєм;

• найменшу уразливість військ, що обороняються;

• можливість маневру силами, засобами, вогнем, надання наростаючої протидії противникові;

• активну боротьбу з десантами, можливість підтримки взаємодії й зручність управління;

• максимальне використання вигідних умов місцевості й можливість швидкого її інженерного обладнання.

Парашутно-десантна рота обороняє опорний пункт до 1500 м по фронту і до 1000 м в глибину.

Опорний пункт роти складається з опорних пунктів парашутно-десантних взводів і вогневих позицій засобів, які знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні командира роти. В межах ротного опорного пункту розташовуються командно-спостережні пункти командира роти, командира доданого артилерійського підрозділу, пункт збору поранених, можуть розташовуватися вогневі засоби старшого командира, що не підпорядковані командиру роти, готуватися вогневі позиції для них, а також готуватися рубежі розгортання для контратаки других ешелонів і резервів старшого командира.

5. Призначення системи вогню. Що наносять на схему опорного пункту роти.

Система вогню в обороні полягає в організованому розміщенні та вмілому використанні вогневих засобів, створенні зон сильного вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин, а також у швидкому зосередженні вогню на будь-якому напрямку або ділянці, тобто вона повинна забезпечити можливість ведення фронтального, флангового, і перехресного вогню.

На схему опорного пункту наносять:

• орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них;

• опорні пункти взводів;

• смуги вогню роти і взводів і додаткові сектори обстрілу;

• вогневі позиції і сектори обстрілу бойових машин і доданих вогневих засобів, а також засобів, що забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами;

• ділянки зосередженого вогню роти і взводів;

• рубежі відкриття вогню із бойових машин і інших вогневих засобів;

• місця влаштування засад;

• інженерні загородження і оборонні споруди;

• місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового забезпечення і медичного посту роти;

• місця командно-спостережних пунктів командира роти і командирів взводів.

6. Порядок роботи командира роти під час підготовки до оборони.

Основними заходами командира роти щодо підготовки оборони є:

• організація оборонного бою (прийняття рішення, постановка бойових завдань підрозділам, організація системи вогню, взаємодії, всебічне забезпечення і управління);

• заняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

• інженерне обладнання опорного пункту;

• розробка схеми опорного пункту;

• підготовка підрозділів до бою;

• контроль готовності оборони і підрозділів виконання бойового завдання.

Порядок роботи командира роти під час переходу до оборони залежить від умов переходу до оборони і наявності часу.