Назва таблиці

Головка					З аголовки г раф
					П ідзаголовки граф
					(горизонтальні рядки)
					Рядки

Боковик Графи (колонки)

(графа для заголовків рядків)

Рис. 3.2. Оформлення таблиці для дипломної роботи

Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи.

Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що приводять у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Після номера таблиці крапка не ставиться. Назва таблиці пишеться маленькими літерами, крім першої букви, і наводиться жирним шрифтом.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частини, розташовуючи одну частину під іншою, поруч або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому на кожній частині таблиці повторюють її головку та боковик.

При розподілі таблиці на частини допускається її головку або боковики заміняти відповідно номерами граф або рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/або рядки першої частини таблиці. Слово «Таблиця __» указують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами праворуч пишуть: «Продовження таблиці _» з указівкою номера таблиці. Над останньою частиною пишуть «Закінчення таблиці_».

Заголовки граф таблиці друкують, починаючи з великих букв, а підзаголовки – з рядкових, якщо вони становлять одну пропозицію із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої букви. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф указують в однині.

3.5. Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути не менш одного вільного рядка.

Формули та рівняння в роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатку) варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад: формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, варто приводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі або рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад:

Рентабельність (R) обчислюють за формулою:

R = , (3.5)

де П – прибуток, тис. грн;

В – витрати, тис. грн. (якщо речення потрібно продовжити на іншу строку, то без абзацу).

Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули або рівняння на знаку операції множення застосовують знак «×».

Формули, що випливають одна з іншої і не розділені текстом, відокремлюють комами.

Формули або рівняння повинні приводитися в тексті тільки один раз. У подальшому на них необхідно давати посилання. Наприклад, «За рівнянням (1.2)».

3.6. Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів:

– у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт);

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

– у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.

Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язкові і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.