Розділ 5. Продуктивність праці та ефективність використання трудових ресурсів підприємства

90. Показником продуктивності праці є:

– розмір основних фондів у розрахунку на одиницю витрат праці;

– кількість продукції у розрахунку на одиницю матеріальних витрат;

+ кількість продукції у розрахунку на одиницю витрат праці;

– відношення валового прибутку до собівартості готової продукції.

91. Якщо випуск продукції збільшується, а кількість працівників підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:

+ зростає;

– знижується;

– залишається незмінною;

– між наведеними показниками відсутній прямий зв'язок.

92. Кількість продукції, яку має виробити працівник за одиницю часу, – це:

– норма часу;

+ норма виробітку;

– норма обслуговування;

– норма чисельності.

93. Оптимальну кількість устаткування, закріплену за працівником, характеризує норма:

– часу;

– видобутку;

+ обслуговування;

– чисельності.

94. Показник, який є вартісним показником продуктивності праці, – це:

– кількість виробленої продукції, яка припадає на одного допоміжного працівника;

– витрати часу на виробництво одиниці продукції;

+ вартість виробленої продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника;

– вартість матеріалів, яка припадає на одного працівника.

95. Показник, який є трудовим показником продуктивності праці – це:

– верстатозмінність;

+ трудомісткість;

– матеріаломісткість;

– фондомісткість.

96. Якщо вироблення на одного працівника продукції підприємства підвищується, то трудомісткість:

– підвищується;

+ знижується;

– залишається незмінною;

– усе залежить від особливості конкретного підприємства.

97. Якщо випуск продукції збільшується, а кількість працівників підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:

+ зростає;

– знижується;

– залишається незмінною;

– між наведеними показниками відсутній прямий зв'язок.

98. Основою для розрахунку необхідної чисельності персоналу для підприємства є:

– плановий обсяг випуску продукції;

– рівень продуктивності праці та його зростання;

+ норма часу, видобутку, обслуговування;

– рівень виконання норм видобутку.

99. Кількість працівників і якісний склад персоналу впливає на:

– ціну продукції;

– ефективність використання землі;

– розмір амортизації;

+ продуктивність праці.

100. Ціною праці називається:

– продуктивність праці;

– тарифна ставка;

+ заробітна плата;

– фонд робочого часу одного робітника.

101. Трудовий потенціал аграрного підприємства характеризується таким абсолютним показником:

+ сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток та знання;

– професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільна кадрова структура;

– працезабезпеченість виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільсько­господарських угідь;

– середньооблікова кількість працівників.

102. Найважливіша властивість праці – це:

+ продуктивність;

– сезонність;

– праця за фахом;

– кваліфікація персоналу.

103. Ступінь використання трудових ресурсів характеризується:

– за допомогою натуральних та вартісних показників продуктивності праці;

+ співвідношенням між фактично відпрацьованим часом у розрахунку на одного робітника та нормативом, прийнятим для певної зони;

– ступенем виконання норм виробітку на механізованих та кінноручних роботах;

– нормативами закріплення землі та тварин за одним працівником.

104. Найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності праці є:

– зменшення землезабезпеченості;

+ зростання інтенсивності праці;

– збільшення кількості працівників;

– зростання енергоозброєності праці.

105. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників – це показник:

+ частки окремих категорій працівників;

– плинності персоналу;

– рівня дисципліни;

– продуктивності праці.

106. Праця – це:

+ цілеспрямована діяльність людини;

– абстрактна праця;

– прямі витрати праці людини;

– люди та їх майстерність.

107. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин і середньооблікової її чисельності – це показник:

– частки окремих категорій працівників;

+ плинності персоналу;

– рівня дисципліни;

– продуктивності праці.

108. Повними називаються показники продуктивності праці, під час визначення яких беруться до уваги:

– обернені показники продуктивності праці;

+ вироблена продукція і витрати живої праці;

– вироблена продукція і уречевлена праця;

– вироблена продукція і виробничо спожиті засоби та предмети праці.

109. До складу робочої сили не входять:

– працівники, що фактично працюють в аграрних підприємствах;

– зайняті у фермерському господарстві;

– зайняті в особистому сільському господарстві;

+ ті, що перебувають на професійній підготовці.

110. Заробітна плата – це:

+ винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;

– прожитковий мінімум;

– вартісна величина межі малозабезпеченості;

– профспілкова винагорода.

111. Мінімальна заробітна плата – це:

– прожитковий мінімум працівника;

– вартісна величина межі малозабезпеченості;

+ встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата праці працівника;

– реальна заробітна плата.

112. Відрядна форма оплати праці – це:

+ форма оплати за кількістю виготовленої робітником продукції та його кваліфікацією;

– форма оплати за відпрацьованим робітником часом і його кваліфікацією;

– форма оплати за встановленими нормами виробітку.

– оплата праці за відпрацьований наднормований час.

113. Почасова форма оплати праці – це:

– форма оплати, за якою заробіток робітника розраховується залежно від кількості виробленої ним продукції та його кваліфікації;

+ форма оплати, за якою основою розрахунку заробітку робітника є відпрацьований ним час і його розряд;

– акордна оплата праці;

– оплата праці за відпрацьований наднормований час.

114. Розцінка – це:

– величина оплати праці за одиницю часу;

+ величина оплати за одиницю виробленої продукції;

– величина заробітку робітника за день;

– встановлений оклад.

Розділ 6: Витрати виробництва і собівартість продукції

115. До загальновиробничих витрат не відносять витрати на:

– охорону праці;

+ відрядження директора підприємства;

– амортизаційні витрати на відновлення машин і устаткування;

– управління, виробниче і господарське обслуговування у межах виробництва.

116. За способом включення в собівартість продукції витрати поділяють на:

– основні і не основні;

+ прямі і непрямі;

– готівкові і безготівкові;

– релевантні і нерелевантні.

117. До складу економічних елементів операційних витрат входять:

– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація;

– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати;

+ матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати;

– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, фінансові витрати, інші операційні витрати.