Тема 13. Нормування управлінської праці

327. Нормування праці – це:

– правила функціонування апарату управління підприємства;

– положення, стандарти, процедури діяльності працівників апарату управління;

+ установлення міри затрат праці на виробництво одиниці продукції за одиницю часу, виконання заданого обсягу робіт або обслуговування засобів виробництва у певних організаційно-технічних умовах праці;

– регламентація роботи працівників апарату управління.

328. Норма керування – це:

– регламентований час виконання певного обсягу робіт;

– регламентований обсяг роботи, який повинен бути виконаний за одиницю часу;

– встановлена кількість об’єктів, які повинні обслуговуватись на протязі певного проміжку часу;

+ оптимальна кількість підпорядкованих працівників, закріплених за керівником.

329. До методів нормування управлінських робіт відносять:

– метод аналогів;

+ метод «дерева рішень»;

– статистичний метод; 

– математичне моделювання.

Тема 14. Інформація та інформаційні системи в менеджменті

330. Для дослідження моделювання оптимізації інформаційних систем слід використовувати методи:

+ кібернетики;

– статистики;

– економіки;

– математики.

331. Для планування експериментів використовується такий метод:

+ моделювання;

– кібернетики;

– математики;

– економіки.

332. Для чого використовується метод комерційного розрахунку:

+ для розміщення виробництва;

– для збільшення обсягів виробництва;

– для поліпшення асортименту продукції;

– для перерахування коштів.

333. Властивість інформації бути зрозумілою для того, кому її адресовано, – це:

– об'єктивність інформації;

– комунікативність інформації;

+ лаконічність інформації;

– актуальність інформації.

334. Інформація, яка має ознаки:

– є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості, має здатність накопичуватися;

– є продуктом (предметом) праці, має здатність накопичуватися, усуває невизначеність;

+ має здатність накопичуватися, усуває невизначеність, має споживчі (джерельні) якості;

– дозволяє вивчити стан об'єкта, є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості.

335. Характерні риси нових інформаційних технологій такі:

+ інтегрованість, гнучкість, інтерактивність;

– об'єктивність, інтегрованість, гнучкість;

– інтерактивність, інтегрованість, оперативність;

– гнучкість, інтерактивність, об'єктивність.

336. Існуючі види форм носіїв інформації такі:

– зберігання інформації, реєстрації даних, обстежень;

+ зберігання інформації, реєстрації даних, статистичної (фінансової) звітності, обстежень;

– реєстрації даних, обстежень, статистичної (фінансової) звітності;

– реєстрації даних, зберігання інформації, обстежень.

Тема 15. Організація комунікаційних процесів у системі управління

337. Інформація – це:

+ повідомлення, яке дає можливість усунути невизначеність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій;

– звітні дані, які надходять з нижчих рівнів управління вищим;

– неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі аспекти стану керованої та керуючої систем і зовнішнього середовища;

– стан ентропії.

338. Характеристиками інформації, що забезпечують її використання для прийняття правильних управлінських рішень є:

+ достовірність, своєчасність, повнота, релевантність, однозначність;

– достовірність, своєчасність, повнота, точність, одіозність;

– достовірність, повнота, доступність, оперативність, багатозначність;

– усі відповіді правильні.

339. Елементами комунікаційного процесу є:

– ідея, відправник, повідомлення, отримувач, зворотний зв'язок;

+ відправник, повідомлення, канал, отримувач, зворотний зв'язок;

– генератор ідеї, повідомлення, канал, відправник, зворотний зв'язок;

– етапи переробки початкової інформації.

340. Невербальна комунікація – це:

– надання відправником додаткової потаємної інформації одному зі співрозмовників, яка свідчить про його справжнє ставлення до інформації, що є предметом обміну;

+ надання певних сигналів за допомогою міміки, жестів, виразу очей тощо, які свідчать про ставлення співрозмовників один до одного і до інформації, яка є предметом обміну;

– комунікація без використання незрозумілих співрозмовникові слів;

– комунікація з наявністю помилкової інформації.

341. Викривлення інформації у процесі спілкування через варіатив­ність (неоднозначність) слів – це:

+ семантичні перешкоди;

– невербальні перешкоди;

– перешкоди вибіркового сприйняття;

– інформаційні перевантаження.

342. Обмін інформацією поза каналами, передбаченими організацій­ною структурою – це:

– горизонтальні комунікації;

+ неформальні комунікації;

– вертикальні комунікації;

– ієрархічні комунікації.

343. Сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформа­ції, яку створює суб'єкт управління для того, щоб приймати обгрунтовані рішення і ефективно керувати, – це:

– комунікаційні процеси;

+ комунікаційна мережа;

– комунікаційні елементи;

– комунікаційні засоби.

344. Кому з учасників виробничого процесу розподіляються надбавки за особистий вклад у підвищенні ефективності (раціональні пропозиції):

– авторам раціоналізаторських пропозицій;

– працівникам, які брали участь у впровадженні раціоналізаторських пропозицій;

+ авторам та працівникам, які брали участь у впровадженні нововведень, та у фонд керівника підрозділу;

– авторам та працівникам, які брали участь у впровадженні нововведень.

345. Особа, яка генерує інформацію для комунікації, перетворює її в повідомлення і передає іншій особі або групі осіб, – це:

+ відправник;

– одержувач;

– лінійний менеджер;

– топ-менеджер.

346. Засіб, за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення від відправника до одержувача:

– комунікаційний бар'єр;

– шум;

+ канал комунікації;

– кодування.

347. Процес трансформації (перетворення) того, що призначене для передавання у повідомлення, – це:

– зворотній зв'язок;

+ кодування;

– делегування;

– декодування.

348. До переваг усної комунікації належить:

+ швидкість та простота комунікації, гарний зворотній зв'язок;

– викривлення повідомлення при передаванні третій особі, часткове забування почутої інформації;

– ґрунтовність підготовки, добре збереження інформації;

– не гарантує зворотного зв'язку, має можливість багаторазового використання.

349. Недоліками письмової комунікації є:

– ґрунтовність підготовки;

– недостатня точність;

– швидкість та простота комунікації;

+ не гарантує зворотного зв'язку.