- •Тема 1. Загальна характеристика фінансів підприємств
- •13. Фінансово-розрахункові відносини на 2-ій стадії кругообігу капіталу виникають під час:
- •14. Фінанси підприємства – це:
- •15. Суть розподільчої функції фінансів суб’єктів господарювання полягає у:
- •16. Суть контрольної функції фінансів суб’єктів господарювання полягає у:
- •Тема 2. Грошові засоби господарських формувань, порядок їх зберігання і використання
- •38. Рахунки для зберігання грошових коштів і проведення розрахункових операцій відкриваються:
- •39. Субрахунки для проведення розрахункових операцій відкриваються:
- •40. Депозитні рахунки відкриваються на підставі:
- •46. Готівку понад установлений ліміт грошових коштів підприємство повинно:
- •47. Грошові кошти на виплату заробітної плати та прирівняні до неї платежі за наявності податкової заборгованості підприємства повинні одержувати тільки з:
- •48. Для видачі з розрахункового рахунка готівки на виплату заробітної плати в установу банку необхідно подати:
- •Тема 3. Грошові надходження і витрати агропромислових підприємств
- •63. Чистою виручкою (доходом) від реалізації вважається:
- •64. Касовий метод визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає тільки:
- •65. Метод нарахування під час визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає таке:
- •66. Розрахунок планової величини виручки від реалізації продукції поелементним методом проводиться шляхом:
- •67. Розрахунок планової величини виручки від реалізації продукції методом укрупненого розрахунку проводиться шляхом:
- •68. Розрахунок планової величини виручки від реалізації продукції комбінованим методом проводиться шляхом:
- •Тема 4. Визначення фінансових результатів господарювання
- •96. Прибуток – це:
- •97. Фінансові результати від реалізації продукції (робіт, послуг) у плановому періоді визначаються:
- •98. Рентабельність реалізації продукції розраховують як відсоткове відношення:
- •99. Фінансові результати від звичайної діяльності розраховуються:
- •100. Фінансові результати від фінансово-інвестиційної діяльності розраховуються шляхом…
- •101. Фінансові результати від надзвичайних подій розраховуються шляхом…
- •Тема 5. Основи організації взаємовідносин суб’єктів господарювання з податковими органами та органами пенсійного і соціального страхування
- •126. Об’єктом оподаткування пдв в Україні за загальною ставкою є:
- •Тема 6. Організація оборотних активів підприємств
- •139. Для розрахунку нормативу власних оборотних засобів на малоцінні та швидкозношувані предмети (мшп) використовують такі дані:
- •146. Існують такі принципи розрахунку нормативів власних оборотних засобів:
- •147. За принципом фіксованої частки вкладень проводиться розрахунок нормативів на:
- •148. За принципом максимального завантаження розраховують наступні нормативи власних оборотних засобів:
- •149. За принципом мінімального завантаження розраховуються наступні елементи оборотних засобів:
- •150. У разі незавершеного виробництва в рослинництві застосовують таку методику розрахунку нормативу:
- •151. Норматив власних оборотних засобів по розрахунках із покупцями визначається:
- •158. Сума прибутку, що спрямовується на формування нормативу власних оборотних засобів визначається:
- •159. Стійкі пасиви відносять до наступної групи джерел формування обігових коштів:
- •160. До стійких пасивів належать:
- •161. Елементи стійких пасивів правильно вказані у такому варіанті:
- •162. Мінімальна заборгованість по заробітній платі як джерела формування оборотних засобів визначається:
- •163. Сукупний норматив власних оборотних активів – це:
- •164. Сутність методу прямого розрахунку нормативу власних оборотних активів полягає у:
- •Тема 7. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів та нематеріальних активів
- •Тема 8. Організація виробничого кредитування суб'єктів господарської діяльності
- •Тема 9. Оцінювання фінансового стану
- •Тема 10. Фінансова санація та банкрутство підприємств
- •241. Фінансова криза – це:
- •242. Банкрутство – це:
- •243. Санація трактується як:
- •244. Санація підприємства в судовому порядку – це:
- •245. Санаційна спроможність суб’єкта господарювання – це:
- •1. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки:
- •2. Згідно із Господарським кодексом України до суб'єктів малого підприємництва відносяться:
- •3. Колективний договір – це:
- •4. За міжгалузевою структурою підприємства розділяють на:
- •5. Знаходяться учасники у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців:
- •6. Консорціум – це:
- •20. Важелі, які використовує держава під час регулювання ринкових відносин, – це:
- •21. Приватизація – це:
- •Розділ 2. Планування і організація діяльності підприємства
- •Розділ 3. Виробнича потужність підприємства та ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства
- •79. Коефіцієнт зростання основних фондів розраховують як:
- •87. Коефіцієнт оборотності обігових коштів визначається відношенням:
- •88. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це:
- •Розділ 5. Продуктивність праці та ефективність використання трудових ресурсів підприємства
- •118. Фінансові витрати підприємства – це:
- •119. Адміністративні витрати підприємства – це:
- •120. Повна собівартість реалізованої продукції включає:
- •Розділ 8: Оцінювання ефективності виробництва та основні напрями її підвищення.
- •173. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва пов’язане:
- •Розділ 9: Конкурентоспроможність, якість продукції і основні напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства
- •69. Останній період розвитку маркетингу – це:
- •70. Концептуальний підхід сутності маркетингу:
- •71. До завдань, що вирішуються за допомогою маркетингу відносять:
- •155. Концептуальний підхід до розуміння маркетингу характеризує:
- •163. Маркетинговій орієнтації фірми не відповідають такі принципи діяльності суб’єктів господарювання:
- •313. Ринок покупця визначає ситуацію, коли на ринку спостерігається:
- •Тема 1. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту
- •1. «Операційний менеджмент» – це:
- •8. У контексті операційного менеджменту, з понять «виробництво» чи «операції» термін:
- •Тема 2.Операційна стратегія як основа проектування операційної системи
- •Тема 3. Операційна система організації: поняття, склад та види
- •50. Сутність терміна «композиція» трактується як:
- •51. Ситуаційний підхід до виробництва – це:
- •Тема 4. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати
- •Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи
- •101. Трендове проектування дозволяє:
- •102. Під час розрахунків виробничих потужностей враховують:
- •103. Середньорічна потужність підприємства розраховується:
- •Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи
- •118. Сутністю сукупного планування є:
- •125. Виробнича система «точно в термін» є:
- •132. Згідно із загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:
- •133. Основними елементами структури енергетичного господарства є:
- •151. Системою з фіксованим обсягом замовлень є система в якій:
- •152. «Витягаюча» система управління запасами «Канбан» дозволяє:
- •147. Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, є:
- •148. Максимально-бажаний запас – це запас, який:
- •149. Запаси ресурсів залежно від цільового призначення поділяють на:
- •150. Управління запасами – це:
- •Тема 7. Основи управління проектами
- •161. Замінні проекти – це:
- •162. До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не належать:
- •163. Економічні проекти – це:
- •Тема 8. Основи менеджменту якості
- •177. Кваліметрія – це:
- •178. Якість продукції (послуг) – це:
- •179. Індексом якості продукції називають:
- •180. Залежно від властивостей продукції розрізняють такі показники якості:
- •181. Політика у сфері якості – це:
- •182. Управління якістю – це:
- •183. Контроль якості – це:
- •184. Забезпечення якості – це:
- •185. Поліпшення якості – це:
- •186. Складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей, – це:
- •187. Система управління якістю – це:
- •188. Показники технологічності характеризують:
- •199. До організаційних чинників, що впливають на якість товарів, належать:
- •200. До економічних чинників, що впливають на якість товарів, належать:
- •Тема 9. Управління результативністю операційної діяльності
- •236. Продуктивність праці – це:
- •243. Цикл продуктивності – це:
- •248.Удосконалення операційної діяльності можливе через:
- •249. Результативність функціонування виробничих систем характеризують:
- •250. Регулювання продуктивності виробничої системи складається з таких елементів:
- •Тема 1. Управління персоналом у системі менеджменту організацій
- •1. Рівень управління персоналом, який охоплює безпосередню сферу ділової активності персоналу та відповідну сферу управління персоналом:
- •3. Рівень управління персоналом, який відображає залежність роботи з персоналом від загальних процесів управління персоналом:
- •4. Сутність техніко-технологічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •5. Сутність соціально-психологічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •6. Сутність організаційно-економічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •Тема 2. Управління персоналом як соціальна система
- •Тема 3. Кадрова політика і стратегія управління персоналом організації
- •Тема 4. Кадрове планування в організаціях
- •Тема 5. Організація набору та відбору персоналу
- •Тема 6. Організація діяльності та функції служб персоналу
- •Тема 7. Формування колективу організації
- •Тема 8. Згуртованість та соціальний розвиток колективу
- •Тема 9. Оцінювання персоналу в організації
- •167. Оцінювання кандидатів на вакантну посаду складається з таких етапів:
- •Тема 10. Управління розвитком і рухом персоналу організації
- •Тема 11. Управління процесом вивільнення персоналу
- •Тема 12. Соціальне партнерство в організації
- •Тема 13. Ефективність управління персоналом
- •Тема 1. Суть та значення логістики в ринковій економіці
- •Тема 2. Методологічні основи організації логістичних систем
- •Тема 3. Логістика закупівель та розміщення замовлень
- •Тема 4. Виробнича логістика
- •Тема 5. Логістика розподілу
- •Тема 6. Логістика запасів
- •170. Згідно з авс – аналізом до групи «в» зараховують…
- •Тема 7. Логістика складування
- •Тема 8. Транспортна логістика
- •Тема 9. Інформаційна логістика
- •Тема 10. Логістичний сервіс та ефективність логістичної системи
- •Тема 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
- •Тема 2. Еволюція теорії та практики менеджменту
- •Тема 3. Організація в системі управління
- •Тема 4. Організаційна культура та корпоративний імідж
- •Тема 5. «Місія і цілі організації та мета праці менеджера»
- •Тема 6. Класифікація і загальна характеристика функцій у системі менеджменту
- •Тема 7. Управлінське рішення: сутність та процес прийняття
- •Тема 8. Функція планування в менеджменті
- •Тема 9. Функція організування в менеджменті
- •Тема 10. «Мотивація як функція менеджменту»
- •Тема 11. Контроль як функція менеджменту
- •224. Фінансовий контроль не включає:
- •225. Поточний контроль матеріальних ресурсів не полягає у:
- •226. Зовнішній аудит – це:
- •227. До принципів контролю не належать:
- •228. Основними ланками ланцюжка якості продукції є:
- •229. Функція контролю має основні завдання, до яких відносять:
- •241. Недостатній рівень звітності широкій аудиторії – це:
- •Тема 12. Менеджер в організації
- •Тема 13. Влада і лідерство в менеджменті
- •Тема 13. Нормування управлінської праці
- •Тема 14. Інформація та інформаційні системи в менеджменті
- •Тема 15. Організація комунікаційних процесів у системі управління
- •350. Комунікація, яка відбувається без використання слів:
- •351. Комунікації, які є наслідком ієрархії влади в організації та відповідають прямому ланцюгу команд:
- •352. До основних типів повідомлень у межах низхідних комунікацій належать:
- •Тема 16. Оцінювання ефективності управління
Тема 13. Влада і лідерство в менеджменті
274. Рішення, які врівноважують протиріччя, що виникають, – це:
– організаційні;
– запрограмовані;
– незапрограмовані;
+ компромісні.
275. Рішення, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процесами, – це:
– організаційні;
– інтуїтивні;
+ раціональні;
– компромісні.
276. До характерних ознак колективу не належить:
– спільна мета;
– взаємодія людей у процесі досягнення їх спільної мети;
+ однорідність за віковим та професійним складом;
– постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу.
277. До причин, що обумовлюють виникнення неформальних груп, не відносять:
– економічна доцільність;
– потреба у захисті;
– психологічна близькість і симпатія;
+ бажання раціоналізувати свою роботу і підвищити її продуктивність.
278. До неформальних груп в організації належать:
– рада акціонерів;
+ група підтримки звільненого директора заводу;
– профспілковий комітет;
– проектні команди.
279. До формальних груп підприємства не слід відносити:
– профспілковий комітет;
+ групу любителів підводного плавання;
– футбольну команду підприємства;
– проектні команди.
280. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:
– створюються як структурні підрозділи в організації;
– формуються для виконання регулярної функції;
– складається відповідний розподіл ролей та позицій;
+ створюються членами організації згідно з їх взаємними симпатіями, спільними інтересами тощо.
281. До чинників, що впливають на роботу групи, відносять:
– розмір та склад групи;
– статус членів групи;
– групові ролі;
+ всі відповіді правильні.
282. Розвиток колективу (групи) відбувається за такими стадіями:
+ формування групи, притирання, нормалізація стосунків, інтеграція діяльності;
– формування, боротьба, нормалізація, розпад, імплементація відносин;
– притирання, розпад, нормалізація, імплементація;
– боротьба, розмежування, інтеграція діяльності, криза.
283. До позитивних наслідків конфлікту у групі не належить:
– досягнення консенсусу у спірному питанні;
– бажання співробітництва;
+ зростання групової одностайності;
– поліпшення взаємовідносин між членами групи.
284. До структурних методів управління конфліктами не відносять:
– роз'яснення підлеглим вимог до роботи;
– координацію та інтеграцію спільної роботи;
+ знаходження компромісу;
– встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей діяльності.
285. Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої знання, – це:
– еталонна влада;
– законна влада;
+ експертна влада;
– харизматична влада.
286. Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої особисті риси, – це:
– влада винагороди;
– законна влада;
– експертна влада;
+ харизматична влада.
287. Форма влади, яку слід використовувати у випадках, коли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:
– експертна влада;
– влада винагороди;
+ влада переконання;
– еталонна влада.
288. Вид влади, який базується на ефективному передаванні керівником своєї точки зору іншим:
+ влада переконання;
– еталонна влада;
– законна влада;
– влада співробітництва.
289. Тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і приналежності, – це:
– експертна влада;
– влада переконання;
+ законна влада;
– еталонна влада.
290. Стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифікацією Р. Лайкерта, – це:
– доброзичливо-консультативний;
– експлуататорсько-авторитарний;
– доброзичливо-авторитарний;
+ консультативно-демократичний.
291. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували», – це одна із тез Д. Мак-Грегора:
+ теорії «X»;
– теорії «Y»;
– теорії «Z»;
– теорії «XY».
292. Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають у першу чергу – про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:
+ Р. Блейк і Дж. Моутон;
– В. Врум і Ф. Йєттон;
– П. Герсі і К. Бланшар;
– В. Врум і Дж. Моутон.
293. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса – це теорія, що розглядає:
– поведінкові аспекти лідерства;
+ ситуаційні аспекти лідерства;
– дії лідера, обумовлені його особистими якостями;
– дії лідера, обумовлені його діловими якостями.
294. Автократично-ліберальний континум стилів керування запропоно-ваний:
– П. Герсі;
– Д. Мак-Грегором;
+ К. Левіним;
– В. Врумом та Ф. Йєттоном.
295. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, – це:
– модель Фідлера;
– модель Р. Блейка і Дж. Моутон;
– модель Врума – Йєттона;
+ модель Т. Мітчела і Р. Хауса.
296. До ситуаційних теорій не належить:
– теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара;
– модель Врума – Йєттона;
+ теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора;
– модель І Мітчела і R Хауса.
297. Модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:
– модель T. Мітчела і Р. Хауса;
+ модель Фідлера;
– модель Д. Мак-Грегора;
– модель П. Герсі і К. Бланшара.
298. До психологічної групи лідерських якостей відносять:
– об'єктивність;
– прагнення до постійного самовдосконалення;
+ здатність керувати емоціями;
– панорамність мислення.
299. До когнітивних лідерських якостей відносять:
– професійну предметність;
– прагнення до постійного самовдосконалення;
– здатність керувати емоціями;
+ здатність до екстраполяції.
300. Стиль керівництва, який необхідно застосовувати у форсмажорних ситуаціях:
– демократичний;
+ авторитарний;
– ліберальний;
– змішаний.
301. Влада, за якої підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:
– примусу;
+ винагороди;
– еталонною;
– законною.
302. Тип влади, який може викликати у підлеглих негативну реакцію:
+ примусу;
– винагороди;
– еталонна;
– законна.
303. Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, – це:
+ демократичний;
– авторитарний;
– бюрократичний;
– патріархальний.
304. Стиль управління, за якого керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, – це:
– демократичний;
+ авторитарний;
– бюрократичний;
– патріархальний.
305. Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, – це:
– демократичний;
– авторитарний;
+ бюрократичний;
– патріархальний.
306. Стиль управління, за якого за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, – це:
+ харизматичний;
– авторитарний;
– бюрократичний;
– патріархальний.
307. Тип влади, за якого вплив здійснюється через розумну віру та виконавець приймає на віру знання і цінність знань керівника – це влада:
– примусу;
+ експертна;
– еталонна;
– законна.
308. Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, – це:
– примусу;
– експертна;
+ еталонна;
– законна.
309. До поведінкових теорій лідерства відносять :
– Модель Фідлера;
– Модель Герсі і Бланшара;
+ Теорію Лайкерта;
– Модель Гауза і Мітчела.
310. До ситуаційних підходів до керівництва та лідерства не відносять:
– Модель Фідлера;
– Модель Герсі і Бланшара;
+ Теорія Лайкерта;
– Модель Гауза і Мітчела.
311. Форми управлінського впливу – це:
+ переконання, спонукання, примус, вказівка;
– прохання, пропозиція;
– наказ, порада;
– спонукання, прохання.
312. Влада керівника – це:
+ надана йому можливість впливати на поведінку інших;
– примушування до виконання завдань;
– дисциплінарні стягнення;
– проведення нарад.
313. Лідерство – це:
– уміння лавірувати;
+ здатність впливати на поведінку інших людей;
– відпочинок з колегами;
– уміння вивчати ситуацію і приймати рішення.
314. Формальний лідер – це:
– особа, яка має досвід роботи;
– особа, яка має організаторські здібності;
+ особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;
– особа, яка користується авторитетом у колег.
315. Неформальний лідер – це:
– особа, яка має досвід роботи;
– особа, яка має організаторські здібності;
– особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;
+ особа, яка користується авторитетом у колег.
316. Повноваження – це:
– можливість приймати рішення;
+ право, надане комусь для здійснення чогось;
– свобода дій;
– правильна відповідь відсутня.
317. Делегування повноважень – це:
+ передача підлеглому виконання завдання або діяльності зі сфери дій керівника; – чіткий та ефективний розподіл обов’язків, прав і відповідальності;
– розширення обсягу функцій і завдань, що виконує організація;
– підвищення оперативності та поліпшення якості управлінських рішень.
318. Від менеджера підлеглому в процесі делегування передається:
– права, обов’язки, управлінська відповідальність;
+ завдання, повноваження, функціональна відповідальність;
– робоче місце, інформація, фінансова відповідальність;
– ресурси, підлеглі працівники, засоби пересування і зв’язку.
319. Додаткові або змінені повноваження працівника слід закріпити у:
– статуті підприємства;
+ посадових інструкціях;
– колективному договорі;
– штатному розписі.
320. Делегування повноважень здійснюється в напрямі:
– уздовж діагоналі;
– знизу догори;
– уздовж горизонталі;
+ зверху донизу.
321. Делегування повноважень виправдане лише тоді, коли:
– задовольняє амбітні бажання підлеглого;
– полегшує працю керівника;
+ сприяє підвищенню якості управління;
– дублюється виконання працівниками якихось функцій.
322. Контроль за роботою підлеглих працівників:
– здійснюється за бажанням керівника;
– не потрібний;
– принижує гідність працівників;
+ потрібний.
323. Види контролю якості роботи персоналу залежно від регулярності проведення:
– активний, пасивний;
– запобіжний, поточний, підсумковий;
+ щоденний, періодичний, разовий;
– суцільний, вибірковий.
324. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою етапності:
– активний, пасивний;
+ запобіжний, поточний, підсумковий;
– щоденний, періодичний, разовий;
– суцільний, вибірковий.
325. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою активності:
– запобіжний, поточний, підсумковий;
– суцільний, вибірковий;
– щоденний, періодичний, разовий;
+ активний, пасивний.
326. Види контролю якості роботи персоналу за рівнем охоплення:
– запобіжний, поточний, підсумковий;
+ суцільний, вибірковий;
– щоденний, періодичний, разовий;
– активний, пасивний.
