Особливості розвитку мислення

Мислення – являється предметом вивчення не тільки психології, а й логіки, філософії, фізіології та інших наук. Цей психічний процес вивчало багато як зарубіжних (Г. Ебінггауз, Г. Мюллер, Т. Циган та ін.) так і вітчизняних науковців (Л.С. Виготський, П.Я.Гальперін, А.Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія, Г.С. Костюк, С.С. Корсаков, С.Л. Рубін штейн, І.М. Сеченов, та ін).

За вченням І. Павлова, процеси мислення діють на основі діяльності всієї кори головного мозку. Велике значення мають складні тимчасові зв’язки, які з’являються між мозковими кінцями аналізаторів у другій сигнальній системі, та спираються на зв’язки першої сигнальної системи.

Процес мислення відбувається у вигляді особливих розумових операцій, основними з яких являється аналіз, синтез, абстракція, узагальнення та класифікація. Є.Д. Хомська описує ряд етапів які проходить мислення при наявності мотиву: попереднє орієнтування в завданні|задаванні|; формування вибору засобів для рішення завдань; направлення операцій для рішення; контроль за результатом. В якості операцій у мислення виступають вербально-логічні (в лівій півкулі), числові, наглядно-образні або просторові (права півкуля) дії у процесі навчання [Хомская Е.Д. Нейропсихология: 4-е изд. – Спб.: Питер, 2005. – 496с.].

Отже, мислення – це одна з форм пізнавальної діяльності людини, яка відображає узагальненість предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях.

Навчання молодших школярів у школі постійно розвиває можливості мисленнєвих операцій. Їх вчать міркувати, абстрагувати, узагальнювати, відокремлювати, аналізувати, порівнювати та ін.

Вивченням механізмів порушення мислення займались Л.І. Бєлякова, І.Т. Власенко, Ю.Ф. Гаркуша, А.Р. Лурія, І.М.Сеченов Л.С. Усанова, Є.Л. Фігередо Цвєткова, та ін., які відмічали, що у дітей з вадами мовлення існує і порушення мисленнєвих операцій, які можуть отримати не тільки вторинний але й первинний характер. У цьому випадку вони мають не сформованість, або пошкодження у тім'яно-потиличних областях кори головного мозку що відповідає за порушення просторового аналізу та синтезу, спостерігається також, випадіння оптико-просторового фактору, що призводить до труднощів при виконанні арифметичних та наглядно-образних завдань. При пошкоджені лівої скроневої області може виникнути сенсорна, акустико-мнестична афазії, при яких головним порушенням являється не здатність виконання послідовних вербальних операцій з опорою на мовлення. При порушенні премоторних відділів лівої півкулі страждає інтелектуальна діяльність, та спостерігається тимчасові порушення в організації всіх психічних процесів, що призводить до труднощів переключення з одного руху на іншій, порушується динаміка мислення, хоча залишаються збереженими просторові операції та логіка граматичних конструкцій. Пошкодження лобних префронтальних відділів мозку визиває важкі порушення інтелектуальних процесів, спостерігається вербально-логічні порушення структури інтелектуальної діяльності, проявлення контамінації (змішення двох текстів), порушені семантичні зв’язки при збереженості розуміння. [О.В. Трошин, Е.В. Жулина Логопсихология: Учебное пособие.-М.:Сфера, 2005. – 256с.]. [Хомская Е.Д. Нейропсихология: 4-е изд. – Спб.: Питер, 2005. – 496с.].

Досліджуючи рівень загального, вербального та невербального інтелекту школярів з порушеним мовленнєвим розвитком (дислалією, дизартрією, ринолалією) В.В. Тарасун доводить, що не у всіх учнів спостерігається знижений рівень інтелектуального розвитку, який може спричинити відставання у навчанні. [Гаврилова Н. С. Особливості засвоєння математичних знань молодшими школярами з порушеннями мовленнєвого розвитку: Дис... канд. психол. наук: 19.00.08 / Інститут спеціальної педагогіки АПН України. — К., 2004. - 212арк. + 95арк. дод. - Дві кн. одиниці. - Бібліогр.: арк. 196-212.]. [Тарасун В.В. Базові інваріантні дії та операції як компонент навчальної діяльності дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку // Дефектологія.- 2001.- № 1.- С 2- 4.] [Тарасун В.В. Попередження недорозвитку навчальних здібностей у дітей (фрагмент) //Практична психологія та соціальна робота,-1997.-№1.- С 11-14.] [Тарасун В .В. Психолого-педагогічні основи превентивного навчання дітей з порушенням мовленнєвого розвитку //Автореф. дис. докт.пед. наук: 13.00.03./ К.: Ін-т дефектології АПН України, 1999.- 57с.]

Діти з НЗНМ мають знижену саморегуляцію мислительної діяльності, їм тяжко переключатись з одного способу дії на інший, складно актуалізувати набуті знання та навички, особливо мовленнєвого виду (Л. Андрусишин, І. Баскакова, Л Бартенєва Соботович Є.) . [Бартєнєва Л. // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: вип..2. – К.: Актуальна освіта, 2005. – 156 с.] [Соботович Е.Ф., Соботович И.Э. Особенности формирования языкового сознания у детей дошкольного возраста в процессе спонтанного речевого развития //Изучение и коррекция обучения и воспитания детей с нарушениями слуха и речи/Под ред. Е.Ф.Соботович. -К.,1989. - с. 121-126] [Соботович Є. Ф. Концепція загальномовленнєвої підготовки дітей до школи // Дефектологія. - 1997. -№ 1. - с 2-7]

Вивчаючи дітей з ЗНМ, велика кількість науковців (Л.А. Белогруд, B.C. Бурова, Г.В. Гуровец, B.C. Жукова, А.С. Завгородняя, Р.Е. Левина, Е.М. Мастюкова, Е.А. Никулина, Т.Н. Синякова, В.В. Тарасун, Н.Н. Трауготт, О.Н. Усанова, М.Е. Хватцев, Л.Э. Царгуш, Т.А. Фотекова) стверджують, що інтелект у більшості є збереженим, труднощі які виникають при виконані мисленнєвих операцій являються вориною ознакою по відношенню до їх дефекту. Також, дослідниками О.Н. Усановою та Т.Н. Синяковою, доведено, що у цих учнів по відношенню до їх однолітків без мовленнєвих вад, спостерігається низький рівень невербальної уваги, але існує великий пізнавальний інтерес у предметній, практичній та трудовій діяльності. Хоча відмінно від дітей у нормі, у них відмічається не сформованість деяких понять, уповільнений темп мисленнєвих процесів (Л.П. Голубева, М. Зееман, В.А. Ковшиков, Ю.А. Елькин, Т.Б. Філічева, Г.В. Чіркіна), відстає у розвитку словесно-логічне мислення, без спеціального навчання їм важко оволодіти аналізом і синтезом, порівнянням, абстрагуванням і узагальненням (Н.С. Жукова, В.А. Ковшиков, Р.Є. Лєвіна).

Р.І. Мартинова доводить, що при дислалії не відмічається характерних відхилень у психічному розвитку дітей. У де яких випадках психічні процеси можуть проявляться у вигляді астенії, і в окремих випадках дислалії мають форму олігофренії. При дизартріях, науковець звертає увагу на форми та ступень порушення мовлення, що позначається на процесах мисленнєвої діяльності. При тяжких формах дизартрії спостерігається олігофренія.

Відповідно, для багатьох дітей з дізартією у наслідок порушення кінестетичного аналізатора, характерним є уповільненість у формуванні просторово-часових уявлень, оптико-просторового гнозису, фонематичного аналізу, конструктивного праксису, що сильно відрізняється від розвитку дітей без мовленнєвих патологій.

Як засвідчують наукові дослідження (Л. Андрусишин, І. Баскакова) у більшості дітей з НЗНМ переважає недостатньо стійка увага, що призводить до труднощів утворення цілеспрямованої мислительної діяльності операційного характеру, недорозвитку лексико-семантичної системи мовлення (Н. Жукова, Р. Лалаєва, Є. Соботович, Т.Філічєва та ін.) та узагальнюючого мислення (О. Мастюкова, Є. Соботович, Л. Андрусишнна), страждає оперативність та довготривалість вербальної пам'яті (Л. Андрусишина). [Андрусишин Л. // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: вип..2. – К.: Актуальна освіта, 2005. – 156 с. ]

У дітей із заїканням, нерідко відмічається зниження пізнавальної активності, вони гірше запам'ятовують пісні, вірші, у них погана концентрація уваги, у повсякденному мовленні користуються короткими фразами, спостерігається знижений словниковий запас, (Юрова Р., Кузьміна А.), вони гірше виконують ту діяльність, яка потребує високого рівня автоматизації. (К.П. Беккер, А.В. Ястрєбова).

Роблячи висновок, можна сказати, що діти з вадами мовлення мають певні проблеми у мисленнєвій діяльності, але у загальному, інтелектуальний розвиток в них не страждає.