Особливості розвитку волі

Значна кількість науковців (В. Вунд, Л. Виготський, В. Джемс, В. Зинченко, Г. Костюк, Б.Г. Мещерякова, В. Мухіна, І. Павлов, І. Сєченов, Є. Смирнова, Ш. Чхартишвілі, В. Івашників та ін.) велику увагу у своїх роботах приділяли вольовим діям людини. Вони рахували, що сила волі допомагає долати труднощі, внутрішні та зовнішні перешкоди на шляху до свідомо поставленої цілі, без неї неможливе здійснення любої людської діяльності (творчої, розумової, фізичної та ін.).

Вольовий процес відбувається за допомогою довільної дії та цілеспрямованості, які пов’язані між собою метою та засобами досягнення. Костюк Г.С. поділив довільні дії на наступні ознаки: прагнення до мети; попереднє уявлення про мету; попереднє рухове уявлення.

Пояснення довільності рухів у перше було описано у працях І. Сеченова та І. Павлова. Які довели, що дана дія обумовлена центральним корковим слідовим подразненням, тобто слідами минулого периферичного подразника – дією мимовільних рухів, які поділяються на природжені (рефлекторні) та набуті (умовні подразники). [Костюк Г.С. Психологія. – К.: Радянська школа, 1968. - 572с.]

Отже, воля – це усвідомлене та цілеспрямоване управління своєю діяльністю. Вольова діяльність регулюється іншими психічними процесами, які надають мотив (мотивація) для досягнення поставленої мети; налагоджують процес операційних завдань (мислення), дають чітке представлення про кінцевий результат діяльності (уявлення), пов’язують любу заплановану дію зі словом (мовлення), допомагають використовувати придбані знання, вміння, навички з минулого досвіду (пам’ять) та ін.

Розвиток волі в онтогенезі пов’язано зі становленням мотиваційних систем дитини, стійкості та усвідомленості своїх бажань та прагнень. Основне завдання при вихованні волі у дітей є правильна організація режиму життя і вимог до них. До кінця дошкільного віку, дитина свідомо може ставити перед собою завдання та цілі, а для їх виконання використовує, вже засвоєну, пізнавальну, розумову та практичну діяльність. З часом у дитини-учня за результатами навчання та виховання, мета діяльності стає більш узагальненою, формується вміння свідомо керувати своїми вищими психічними функціями та практичними діями. Молодші школярі поступово набувають навички контролю за своєю поведінкою, оволодівають вміннями керуватись у своїх навчальних та практичних діях, при цьому розвиток волі у них ще знаходиться на значно низькому рівні. Так, як діти першого, другого класу, мають наявні риси імпульсивності у поведінці, часто наслідують приклади інших дітей, дорослих, що призводить до не навмисного порушення загально прийнятих соціальних правил. [Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. _ 2-е изд., перероб. и доп.- М.: Педагогика-Пресс, 20001. – 440с.]. [Костюк Г.С. Психологія. – К.: Радянська школа, 1968. - 572с.] [Справочник по психологи и психиатрии детского и подроскового возраста / Под общей ред. С.Ю. Цирки на. – Спб.: Питер, 2001. – 752с.]

Спеціальні дослідження (С.Л. Бєлих, І.А. Грішанова, В.І. Лубовський, О.М. Мастюкова, І.В. Мартиненко, В.І. Терентьєва, Т.А. Фотекова) відмічають, що у дітей із ЗНМ порушення комунікативних функцій мовлення заважають формуванню вольових регулятивних дій, це відповідно призводить до великої кількості помилок у навчанні, більшість яких діти не помічають. [Бєлих С.Л., Гришанова И.А. Изучение компенсаторных форм саморегуляции на примере исследования динамики коммуникативной компетентности детей с речевыми нарушениями // Психологическая наука и образование. – 200. - №4.-14-26]

[І.В. Мартиненко // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія соціально-педагогічна: Вип. 6 Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський В.С., 2006. 265–269с.]

Мовленнєвий недорозвиток дітей з ЗНМ впливає на мисленнєву операційну діяльність, що пов’язано з процесом внутрішнього планування послідовності дій (І.Н. Верес, Г.А. Мишина), провідною системою у них, залишається репродуктивне виконання діяльності, але при цьому, страждає попередній та процесуальний види контролю (Ю.Ф. Гаркуша, О.Н. Усанова) [Верес І.Н., Мишина Г.А. Особенности внутреннего плана действий дошкольников с общим недоразвитием речи // Современные технологи діагностики, профілактики и коррекции нарушений развития: Научно-практическая конференція, посвященная 10-летию МПГУ. – Т.2. – М.: МПГУ, 2005. – с.54-63] [І.В. Мартиненко // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія соціально-педагогічна: Вип. 6 Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський В.С., 2006. 265–269с.]

Л.М. Дідкова у своїй праці доводила, що відхилення мовленнєвої поведінки пов’язані з особливостями ефектно-вольової сфери, нормалізація яких досягається за допомогою корекційних робіт. [Л.М. Дідкова / Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного університету. Серія соціально – педагогічна: . Вип.8.: За ред.. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. – Кам’янець-Подільський: : ПП Мошинський В.С., 2008. – с. 306-310.]

Діти з ринолалією важко переживають свій дефект у багатьох з них з раннього віку розвивається підвищена сором'язливість і роздратованість. Захворювання гортані сильно впливають на емоційно - вольову сферу дітей: майже у всіх відмічається соматична слабкість, астенічний синдром. [Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой, В.И. Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – Ч. I, II.].

Узагальнюючий аналіз доводить, що мотиваційно - вольова сфера у дітей з ПМР, завдяки своєму мовленнєвого дефекту, є порушеною, слабкою, результати діяльності являються не досягаємі для багатьох молодших школярів. Дана психічна сфера не є добре розкритою, і тому має вільний простір для свого дослідження.