2. Джерела інформації та їх використання

Під час цієї роботи над рукописом необхідно дотримуватися певних правил, цитування, посилання на джерела тощо. Вже на перших етапах роботи слід подбати про орга­нізацію і збереження наукової інформації, первинної документації

Особливо важливою є робота з літературними джерелами. Неоціненну інформацію містять підручники, посібники, статті, монографії, інші літературні джерела періодичних та неперіодичних видань, які стосуються теми дослідження.

Серед неперіодичних видань розрізняють:

1. Монографічні праці. Для них обов'язкова єдина тематика, розгорнута концепція, багатий фактичний матеріал, наявність якого відображає логіку розвитку ідеї автора. Монографії можуть бути результатом до­сліджень одного або кількох учених.

2. Збірник наукових статей. Є колективною роботою дослідників з певної теми або проблеми. Збірники поді­ляються на такі типи:

— тематичні збірники (розпочинаються зі статей, які теоретично осмислюють тему; інші статті конкрети­зують її аспекти);

— праці з'їздів, конференцій, нарад;

— праці найавторитетніших учених.

Періодичні видання виходять друком регулярно че­рез певні проміжки часу. До них належать:

— серійні видання. Серію можуть формувати різ­номанітні твори, об'єднані певною загальною ознакою (тематикою, предметом, ідейною схожістю тощо);

— серійні збірники праць з певного профілю науки або наукової теми наукових, навчальних закладів;

— газети, журнали. Наукові журнали, як правило, є тематичними, відображають наукові досягнення, проблеми в певній га­лузі знань.

Будь-яке наукове дослідження пов’язано з обробкою літературних джерел, ретельним застосування прочита­ного. Статтю або монографію доцільно читати, роблячи відпо­відні нотатки. У власному примірнику журналу, книги можна робити помітки на полях, що суттєво полегшує пошук необхідних матеріалів. Особливо ретельно слід виписувати цінні фрагменти літературних джерел, дбаю­чи про абсолютну їх ідентичність з оригіналом і пра­вильне бібліографічне оформлення.

Вивчення наукових публікацій, як правило, охоп­лює такі етапи:

- загальне ознайомлення з роботою за її змістом;

- побіжний перегляд усього тексту;

- послідовне читання матеріалу;

- вибіркове читання будь-якої частини твору;

- виписування матеріалів, що становлять особли­вий інтерес;

- критичне оцінювання, редагування занотованого фрагменту тексту майбутньої магістерської роботи.

Залежно від мети використовують відповідні форми запису:

1. Бібліографічна довідка (у ній зазначають автора тексту, заголовок, видавництво, рік видання, загальну кількість сторінок).

2. План викладених у статті, монографії основних тем, питань.

3. Тези (стислий виклад прочитаного).

4. Конспект (послідовний виклад змісту книги, стат­ті). Мета конспектування полягає у глибокому опануванні прочитаного й викладенні його своїми словами.

5. Виписки (дослівні цитати з тексту джерела). Особ­ливо зручні під час роботи в архіві.

6. Анотація (короткий виклад основних положень джерела, який розкриває його зміст).

Від наукової кваліфікації, особистої культури до­слідника залежатиме точність інформації, адекватність мірку­вань щодо неї та її коментування, класифікація зібраних матеріалів, що суттєво впливає на їх використання з дотриманням прав різних авторів.