2.2. Етапи формування магістерської роботи

Вибір теми наукового дослідження ґрунтується на загальних положеннях. Під темою наукового дослідження прийнято розуміти кардиналь­ний напрям наукового пошуку, організований у відповідності із завданнями дослідження і предметом його вивчення. Конкретизація напрямку дослідження є результатом вивчення стану вже існуючих у галузі надбань. Ви­бору теми повинно передувати ретельне ознайомлення із вже відомими як вітчизняними, так і закордонними джерелами з обраної проблемати­ки та суміжних з нею галузей.

Теми магістерських робіт визначаються випускаючою ка­федрою Академії (додаток А). Вони можуть бути обрані як керівником, так і самим магістрантом. Досвід переконує, що раціональніше обрати вужчу тему, оскільки це є однією з передумов глибокого її опра­цювання .

Теми магістерських робіт закріп­люються і затверджуються на початку переддипломної практики на основі особистих заяв магістрантів.

Обравши тему, магістрант повинен усвідомити, у чому поля­гають мета та завдання дослідження. Для цього слід визначити суть пропонованої тематики, її новизна, акту­альність та практична значущість, що суттєво полегшить оцінку та остаточний вибір теми. Обрана тема, виконавець та науковий керівник затверджуються наказом ректора Академії.

Обрати тему магістерської роботи пошукачеві можуть допомогти такі процедури:

1). перегляд рефератів захищених робіт, ознайом­лення з уже виконаними на кафедрі роботами.

2). ознайомлення з новітніми результатами дослі­джень у сфері ЖКГ.

3). оцінка можливості застосування мето­дів, які використовувалися раніше і засвідчили свою ефективність у суміжних або інших га­лузях.

4). перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів, з нових теоретичних позицій, із застосу­ванням нових суттєвих фактів.

Істотно допомагають при виборі теми ознайомлення з аналітичними оглядами, статтями у періодичних виданнях, консультації з фахівцями-практиками, в про­цесі яких можна виявити проблемні питання.

Складання плану-проекту і плану-завдання. Пла­нування творчого процесу відіграє важливу роль у науковому пошуку студента-магістранта. Розпо­чинається воно зі складання плану-проспекту, який мож­на вважати своєрідною наочною схемою дослідження. умов є змога систе­матизувати й узгодити всю роботу.

На перших етапах такий план характеризує предмет дослідження лише в загальних аспектах. Надалі він може уточнюватися, але тема та основне завдання роботи загалом повинно залишатися незмінними.

План-проспект — це реферативний виклад розташованих у ло­гічному порядку питань, за якими в майбутньому буде систематизовано зібраний фактичний матеріал. Практично план-проспект становить чорновий варіант плану (змісту) магістерської роботи.

План-завдання є основою для оцінки науковим керівником відповідності роботи магістранта меті й завданням май­бутнього дослідження (додаток Б). На його підставі можна буде ро­бити висновки хід виконання магістерської роботи, повноту розкриття теми, побудову та співвід­ношення обсягів її частин. Особливо важлива роль керівника в оцінюванні змісту виконаного дослі­дження, наданні згоди на допуск магістерської роботи до захисту.

Бібліографічний пошук літературних джерел.

Магістерська робота вимагає більш ретельної обробки літературних джерел, ніж дипломна робота спеціаліста. Працюючи над конкретним розділом публікації, питанням, важливо постійно простежувати їх зв'язок із проблемою загалом, а роз­роблюючи широку проблему, вміти поділити її на час­тини, детально обмірковуючи кожну з них. Заслуговують на довіру і монографія (наукове ви­дання, що вичерпно і всебічно досліджує певну пробле­му), збірник наукових праць, який містить дослідницькі матеріали установ, навчальних закладів або громад­ських організацій з важливих наукових та науково-тех­нічних проблем.

Достовірність їх змісту залежить від достовірності використа­ної вихідної інформації. У статтях гуманітарного характеру надто важливою є позиція та світогляд автора, від яких залежа­тиме об'єктивність наукових даних, влучність мірку­вань і висновків

Доповіді на наукових конференціях, як і статті, та­кож наділені різною мірою достовірності. Одні можуть містити обґрунтовані, доведені, апробовані знання (ві­домості), інші - питання постановчого характеру, про­позиції тощо.

На особливу увагу заслуговує інформаційна стаття, яка здебільшого містить оперативний, актуальний, стислий виклад певних фактів, повідомлення про по­дію, явище. З усіх випадках необхідно відбирати лише найсвіжі­ші дані, найавторитетніші джерела, обов'язково зазна­чаючи, звідки взяті матеріали.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитата (лат. cito — наводжу, проголошую) — дослівний фраг­мент тексту, чиїсь слова, що наводяться письмово, органічно доповнюючи текст роботи. Цитати є необхідною опорою автора роботи у процесі аналізу та синтезу інформації. Відштовхую­чись від них, можна створити систему переконливих доведень, необхідних для об'єктивної характеристики явища, яке спостерігається і досліджується, посилення своєї позиції. Водночас утрата чуття міри у використанні цитат може суттєво зашкодити науковій роботі. Треба перевіряти доцільність цитат, уникати псевдотлумачень джерел, смислових розходжень.

Крім прямого цитування, часто застосовують пере­каз тексту першоджерела, що теж нерідко призводить до викривлення його змісту. Тому текст-інтерпретація має бути ретельно звірений із першоджерелом.

Виписаний текст повинен супроводжуватися зазна­ченням джерела запозичення, що, за необхідності, по­легшує його пошук.

Робота над рукописом., Загальну оцінку магістерській роботі виставляють на підставі написаного і захищеного тексту, тому підготовка її рукопису є особливо важливим етапом, який не тільки дає змогу належно осмисли­ти, оцінити, інтерпретувати результати дослідження, а й засвідчує культуру думки, науковий стиль магістранта.

Остаточному (чистовому) її варіанту має передувати підготовка чорнового рукопису, який потім збагачується інформацією, вдосконалюється композиційно.

Важливе значення має композиція (розта­шування) тексту, таблиць і рисунків на сторінках, що дає змогу акцентувати головні ідеї, поняття, спо­стереження, висновки.

Підготовку тексту недоцільно розпочинати зі Всту­пу. Його краще написати пізніше, коли вже викристалізуються і будуть осмислені результати роботи. Спершу необхідно визначити логічну послідов­ність викладу результатів дослідження, звернувши особливу увагу на його початок і розвиток, розкриття стрижневих її думок.

Після завершення роботи над основним текстом дохо­дить черга до підготовки завершальної його частини, що дасть змогу переконатися, наскільки сформовані у ній висновки відповідають меті й завданням магістерської роботи. Осмисливши підготовлений чорновий варіант, приступають до написання вступу, в якому стисло фор­мулюють мету, основні завдання, актуальність, новизну роботи, впровадження результатів у практичну діяльність конкретного підприємства.

Далі настає не менш важливий етап у підготовці ма­гістерської роботи - редагування написаного. Завдан­ня його полягає в забезпеченні лаконічності, прозорос­ті, смислової чіткості, мовно-стилістичної культури тексту. Кожен його абзац повинен містити самостійну думку, а вже перша його фраза -свідчити, про що йти­меться у ньому.

Виклад змісту магістерської, як і будь-якої іншої на­укової роботи, здійснюють з використанням таких при­йомів:

• послідовний прийом. Поки автор не закінчить черговий розділ, він не може перейти до нас­тупного;

• прийом орієнтований на цілісність (з подальшим опрацюванням кожної глави). Використання його по­требує майже вдвічі менше часу на підготовку чистово­го матеріалу, адже спочатку пишуть всю роботу, деталь­но аналізуючи потім її частини, вносячи відповідні ко­ригування, виправлення, доповнення;

• вибірковий прийом. Автори, які його використо­вують, пишуть глави окремо в будь-якій зручній для них послідовності, найчастіше орієнтуючись на наявність фактичних даних.

Ви­бір конкретного з них чи поєднання прийомів є прерога­тивою автора. Головне, щоб він був найоптимальнішим у конкретній ситуації.

Під час роботи над чистовим варіантом рукопису вносять необхідні правки у чорновий варіант, здійснюють шліфування тексту рукопису, під час якого перевіря­ють і критично оцінюють міркування, висновки, фор­мули, таблиці, кожне речення, слово. Іноді доводиться вносити суттєві зміни у ве­ликі фрагменти тексту, оптимізуючи логіку викладу, аргументації, стилістичні прийоми, коригуючи супе­речливі місця, повтори тощо.

Доречно ще раз перевірити, наскільки назва магістерської робо­ти та назви розділів і підрозділів відповідають їх змісту, уточнити їх композицію, розташування матеріалів та нумерацію.

Композиція є одним з критеріїв оцінки магістерської роботи.

Композиція (лаг. compositio — складання, створення) наукової роботи — це послідовність розташування її частин: основного тексту (розділів і підрозділів), довідково-супроводжувальних матеріалів.

Студент може обирати будь-який порядок розташування наукових матеріалів, на власний розсуд забез­печувати їх внутрішній логічний зв'язок, дбаючи передусім про повноту, послідовність розкриття свого творчого задуму і цілісність його сприйняття читачем.

Композиційна струк­тура магістерського дослідження має складатися з таких послідовно розташованих елементів:

1. Титульний аркуш.

2. План-завдання

3. Анотація

4. Зміст (з номерами сторінок)

5. Перелік умовних позначень

6. Вступ

7. Розділи основної частини

8. Висновки та пропозиції

9. Список літератури

10. Додатки

Починається магістерська робота з титульної сторінки, яка заповнюється за певними правилами (додаток В).

За титульною сторінкою подають план-завдання, затверджений завідувачем кафедри та анотація.

В анонотації подається короткий зміст виконаної роботи. Вона складається українською, російською та однією з іноземних мов. Анотація кожною мовою розміщується на одному аркуші (додаток Г). Усього – 3 аркуші, які входять у загальну кількість сторінок.

У змісті наводять усі заголовки розділів і підрозділів дослідження (крім підзаголов­ків, набраних у підбір з текстом) із зазначенням сторі­нок, з яких вони починаються. Заголовки Змісту ма­ють бути ідентичними заголовкам у тексті. Скорочу­вати чи надавати їм іншої форми, послідовності та підпорядкованості порівняно із заголовками в тексті не можна.

Ос­таннє слово кожного заголовка з'єднують крапками з номером сторінки, яка йому відповідає у стовпчику праворуч.

У Вступі до роботи обґрунтовують актуальність обра­ної теми, мету й завдання дослідження проблем, форму­люють її об'єкт і предмет, розкривають обраний метод (методи), повідомляють теоретичну значущість і при­кладну цінність отриманих результатів, репрезентують положення, винесені на захист.

Розпочинають Вступ з обґрунтування актуальнос­ті обраної теми. Висвітлення актуальності має обмежуватись однією-двома сторінка­ми машинописного тексту, в яких висвітлюється суть проблемної ситуації. Формулювання суті наукової проблеми, на пізнання якої зорієнтована магістер­ська робота.

Обов'язковим елементом Вступу має бути розкрит­тя дослідженості теми, обраної для магістерської ро­боти. Для цього треба зробити короткий огляд літератури, на підставі якого можна зробити висновок, що порушена тема є не роз­критою або розкритою частково або не в тому аспекті і по­требує подальшого дослідження.

Оскільки магістерська робота зосереджується на по­рівняно вузькій темі, то опубліковані праці необхідно розглядати лише в контексті обраної теми, а не з усієї проблематики. Не потрібно викладати як усі відомі ма­гістранту факти, так і ті, що не стосуються його роботи.

Обґрунтувавши актуальність і стан дослідження, необхідно перейти до визначення мети та основних завдань дослідження. Завдання необхідно формулювати якомога ре­тельніше, оскільки опис їх вирішення має скласти зміст розділів (підрозділів) магістерської роботи.

Наступним елементом Вступу є визначення об'єк­та і предмета дослідження.