- •Лекція 1. Тема: Предмет і завдання курсу. Періодизація української державності
- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Періодизація історії держави і права України.
- •Лекція 2. Тема: Стародавні державні утворення на території України.
- •2. Античні міста-держави
- •3. Боспорське царство
- •1. Державно-правовий аспект виникнення Київської Русі
- •Лекція 3. Тема: Виникнення Київської Русі.
- •1. Державно-правовий аспект виникнення Київської Русі.
- •2. Норманська теорія.
- •2. Норманська теорія
- •Лекція 4. Тема: Суспільний устрій і право Київської Русі.
- •1. Правовий статус населення Київської Русі.
- •2. Структурний аналіз галузей права.
- •1. Правовий статус населення Київської Русі.
- •2. Структурний аналіз галузей права
- •Лекція 5. Тема: Галицько-Волинська держава.
- •1. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави.
- •2. Основні риси права.
- •1. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави.
- •2. Основні риси права
- •Лекція 6. Тема: Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •1. Особливості розвитку українських земель у складі Литви.
- •2. Державний лад і джерела права.
- •1. Особливості розвитку українських земель у складі Литви.
- •2. Державний лад і джерела права.
- •Лекція 7. Тема: Україна у складі Речі Посполитої.
- •1. Польська експансія на українські землі наприкінці XIV – в середині XVI ст.
- •2. Державний лад і джерела права.
- •1. Польська експансія на українські землі наприкінці XIV – в середині XVI ст.
- •2. Державний лад і джерела права.
- •Лекція 8. Тема: Запорізька Січ.
- •2. Органи влади та управління Запорозької Січі
- •3. Суд і судочинство у Запорозькій Січі
- •Лекція 9. Тема: Козацько-гетьманська держава.
- •2. Характеристика становища населення і його поділ.
- •3. Правове становище козацтва і міського населення.
- •Лекція 10. Тема: Автономія України у складі Росії.
- •2. Державний лад
- •3. Правова система.
- •Лекція 11. Тема: Державність і право в українських землях (XIX - поч. XX ст.)
- •1. Джерела права.
- •Лекція 12. Тема: Українські землі у складі Австро-Угорської імперії
- •5. Правова система.
- •Лекція 13. Тема: Україна напередодні відродження державності
- •1. Державний устрій.
- •2. Органи місцевого управління, суду і поліції.
- •1. Державний устрій.
- •2. Органи місцевого управління, суду і поліції.
- •Лекція 14. Тема: унр періоду Центральної Ради.
- •2. Зовнішня діяльність.
- •3. Військове будівництво.
- •4. Законодавча діяльність Центральної Ради.
- •Лекція 15. Тема: Українська держава (період Гетьманщини).
- •Лекція 16. Тема: унр у часи Директорії.
- •2. Судова влада. Законодавство.
- •3. Проблеми військового будівництва.
- •4 .Зовнішня політика.
- •Лекція 17. Тема: Західноукраїнська Народна Республіка.
- •2. Органи охорони суспільного порядку
- •3. Суд і судочинство
- •4. Організація і структура збройних сил зунр
- •Лекція 18. Тема: Утвердження російсько-більшовицького режиму в українських землях.
- •2. Україна в другій половині 1919 – на початку 1920 р.
- •3. Ризький договір
- •Лекція 19. Тема: Псевдо-конституційне оформлення більшовицького поневолення України.
- •2. Утворення срср і подальше обмеження суверенітету усрр.
- •3. Центральні органи влади усрр.
- •Лекція 20. Тема: Україна в роки тоталітарно-репресивного режиму (1929-1941 рр.).
- •2. Судоустрій. Прокуратура. Силові репресивні органи.
- •3. Злочини окупантів проти українського народу
- •Лекція 21. Тема: Правова система в Україні у 1920-1930 рр.
- •2. Перебудова державного апарату усрр у зв’язку з утворенням срср
- •3. Змiни в Конституцiї Української срр
- •Лекція 22. Тема: Українські землі під гнітом польських загарбників (1919-1939 рр.).
- •1. Політико-правовий статус українських земель у складі Польщі. Період невизначеності.
- •2. Українські землі в умовах наступу польського колонізаційного режиму.
- •3. Стабілізація україно-польських відносин. Період «санації».
- •1. Політико-правовий статус українських земель у складі Польщі. Період невизначеності.
- •2. Українські землі в умовах наступу польського колонізаційного режиму.
- •3. Стабілізація україно-польських відносин. Період «санації».
- •Лекція 23. Тема: Українські землі у складі Румунії та Чехословаччини у міжвоєнний період
- •1. Особливості розвитку політико-правової системи українських земель у складі Румунії та Чехословаччини.
- •2. Приєднання Західної України, частини Бессарабії та Північної Буковини до складу урср.
- •1. Особливості розвитку політико-правової системи українських земель у складі Румунії та Чехословаччини.
- •2. Приєднання Західної України, частини Бессарабії та Північної Буковини до складу урср.
- •Лекція 24. Тема: Держава і право України періоду Другої світової війни
- •2. Органи вищої державної влади та місцеве управління на українських землях в роки Другої світової війни.
- •3. Адміністративне, земельне, сімейне, трудове право.
- •4. Цивільне і кримінально-процесуальне право.
- •Лекція 25. Тема: Держава і право України в повоєнні роки.
- •2. Конституційні органи.
- •3. Місцеві органи влади й управління.
- •5. Цивільне право.
- •Лекція 26. Тема: Державність і право України в роки десталінізації і хрущовської «відлиги».
- •1. Суспільно-політичне життя і політична боротьба в урср.
- •2. Соціальний розвиток України.
- •1. Суспільно-політичне життя і політична боротьба в урср.
- •2. Соціальний розвиток України.
- •Лекція 27. Тема: Україна в період «застою».
- •2. Зміни в державному апараті.
- •1. Суспільно-політичне життя.
- •1. Суспільно-політичне життя.
- •2. Зміни в державному апараті.
- •Лекція 28. Тема: Державність і право в період «перебудови» (1985-1991 рр.).
- •1. Головні чинники, що зумовили процес перебудови.
- •2. Етапи перебудови та її політико-правові наслідки для України.
- •1. Головні чинники, що зумовили процес перебудови
- •2. Етапи перебудови та її політико-правові наслідки для України
- •Лекція 29. Тема: Вибори 1990 р. І законодавча діяльність вру і-го скликання.
- •1. Вибори 1990 р.
- •2. Законодавча діяльність вру і скликання.
- •1. Вибори 1990 р.
- •2. Законодавча діяльність вру і скликання.
- •Лекція 30. Тема: Держава і право України в період в період 1994-2004 рр.
- •3. Місцева влада.
- •4. Судова система та інші правоохоронні органи
- •Лекція 31. Тема: Початок реалізації Конституції після виборів 2004 р.
- •1. Особливості конституційного процесу в Україні.
- •2. Конституція України як гарантія захисту прав людини і громадянина.
- •1. Особливості конституційного процесу в Україні.
- •2. Конституція України як гарантія захисту прав людини і громадянина.
- •Лекція 32. Тема: Актуальні проблеми розвитку держави і права в Україні
- •2. Розбудова Збройних Сил.
- •3. Політичні партії в Україні
- •4. Розбудова демократії.
- •Рекомендована література до курсу Основна література
2. Судова влада. Законодавство.
1 грудня 1918 р. Директорія вирішила: «Суд на території УНР здійснюється іменем УНР», потім наприкінці місяця повідомила про свій намір ліквідувати Державний Сенат, а 2 січня 1919 р. затвердила закон про поновлення діяльності Генерального Суду під назвою «Найвищий суд». 24 січня були також поновлені апеляційні суди, засновані ще Центральною Радою. Крім того, Директорія зберегла ті інститути, які функціонували з «російських» часів і не були скасовані українською владою. Так, 19 лютого Директорія ухвалила закон «Про вибори і призначення мирових суддів».
Звичайно, громадянська війна і тут внесла свої корективи. 28 січня 1919 р. Директорія затвердила закон про надзвичайні військові суди. За цим законом такі суди діяли «у місцевостях, де проголошено військовий стан або стан облоги, а також у театрі воєнних дій». Якщо мати на увазі, що на підставі закону від 24 січня 1919 р. на всій території України оголошувався військовий стан, не залишається сумнівів, що «класичне» правосуддя відтіснилося на задній план.
Вироки, винесені надзвичайними військовими судами за спрощеною процедурою, не підлягали оскарженню і негайно виконувалися. Щоправда, особи, засуджені до страти, мали право протягом шести годин після проголошення вироку звернутися з проханням про помилування або пом'якшення кари до «Верховної влади», тобто до Директорії, а «в діючій армії – до Головного Отамана».
У час, коли Директорія прийшла до влади, на території України зберігали силу закони колишньої Російської імперії і Тимчасового уряду, законодавство Центральної Ради і гетьманства. Цей перелік слід доповнити також законодавством радянської влади. Отже, головна проблема, з якою зразу довелося зіткнутися Директорії, – це проблема колізій з попередніми і паралельними системами законодавства.
Щодо законодавства «ворожої сторони» позиція Директорії була абсолютно однозначною. Наприклад, 17 травня Голова Директорії затвердив постанову Ради Народних комісарів «Про анулювання на території України чинності законів і декретів як так званого Радянського Українського, так і Радянського Російського Урядів і про поновлення чинності законів УНР».
Директорія не скасувала у повному обсязі законодавство гетьмана Скоропадського, проти якого виступала. Вона досить обережно ставилася до законодавства Центральної Ради, вважаючи його занадто «лівим». Не була поновлена чинність Конституції УНР і цілої низки інших законодавчих актів, зокрема земельного закону, принципові положення якого, втім, майже не відрізнялися від попереднього. Навпаки, у чомусь він був навіть радикальним, бо порівняно із законом Центральної Ради вдвічі зменшував норму землі, що закріплювалася за «дрібними господарями» – до 15 десятин.
Директорія, власне, обрала той самий шлях, що й гетьман Скоропадський – шлях часткового скасування одних і поновлення чинності інших законів залежно від своїх політичних інтересів. Наприклад, 24 січня 1919 р. Директорія скасувала закон колишнього гетьманського уряду від 9 липня 1918 р. «про відміну закону 9 січня 1918 р. про національно-персональну автономію і скасування національних міністерств». У національній політиці Директорія виходила з тих самих засад, що й Центральна Рада, тому без будь-яких проблем вона поновила чинність цього закону.
Загалом законодавство «другої» УНР можна охарактеризувати як законодавство перехідного періоду, коли закони приймаються тільки у разі необхідності «швидкого реагування» на конкретні обставини. Звідси і відсутність власних кодифікованих актів у галузі цивільного і кримінального законодавства.
Те ж саме стосується і державного права. Крім уже відомих тимчасових законів про форму влади в УНР, слід назвати і проект Конституції. Початок черговому етапу конституційного процесу за часів «другої» УНР поклав сам Петлюра, коли на засіданні Ради народних міністрів 6 травня 1920 р. урочисто пообіцяв «розробити й прийняти Конституцію». Але минуло ще два місяці, перш ніж уряд УНР створив урядову комісію з розроблення нової конституції Української держави. Комісія завершила свою роботу наприкінці жовтня, однак підготовлений нею проект був оприлюднений вже на території Польщі. У ньому закріплювалась модель президентсько-парламентської республіки, визначена у законі «Про тимчасове верховне управління і порядок законодавства в.УНР» від 12 листопада 1920 р.
Ситуація в країні впливала на пріоритети законотворчості. У цей час економічні проблеми відійшли на другий план і регулювалися тільки окремими актами. Крім земельного закону, слід назвати також закони про «Про Державну Українську Грошову Одиницю» від б січня, «Про хлібну повинність з урожаю 1919 року» від 15 серпня 1919 р., «Про надзвичайний одноразовий податок» від 31 травня 1920 р. тощо. «Військове» ж законодавство, навпаки, розвивалося дуже активно: 13 січня Директорія ухвалила закон «Про призов на військову службу», 18 січня – «Про прийом у діючу армію УНР добровольців», 26 січня – «Про поповнення армії і флоту», 17 лютого – «Про мобілізацію старшин і службовців-учителів», 6 квітня – «Про загальний достроковий призов на виконання військової повинності народжених у 1900 році», 31 липня – «Про мобілізацію службовців державного контролю» і чимало інших, включаючи різні постанови, укази та інструкції, що детально регламентували ці питання. На забезпечення виконання військової повинності та інших обов'язків був спрямований і затверджений 26 вересня 1920 р. закон «Про реєстрацію населення, що проживає на території УНР».
Негативно впливала на стан законодавства також відсутність належної законодавчої процедури і чіткої системи нормативно-правових актів. Як і Центральна Рада, Директорія не визначила критеріїв, яким мали відповідати закони і постанови, не кажучи вже про статус таких актів, як декларація та універсал.
Закон «Про тимчасове верховне управління і порядок законодавства в УНР» містив спеціальний розділ, який так і називався «Законодавство УНР», але він не тільки не вирішував старих проблем, а й породжував нові. Досить сказати, що повноваженнями приймати закони наділялася як Державна народна рада, так і Рада народних міністрів.
Всі перелічені проблеми обумовили значну увагу українських лідерів до колишнього російського законодавства, чинність якого не припинялася. Про це свідчить інформація міністра юстиції А. Ли-вицького: «...Зараз провадиться робота з перекладу законів колишньої Російської імперії, прийнятих Українською Республікою, на державну мову», оприлюднена 7 серпня 1919 р. у газеті «Нова Рада» (слід нагадати, що за законом Центральної Ради від 25 листопада 1917 р. зберігалася чинність російського законодавства, якщо воно не суперечило новим українським законам).
Ідею «українізації» колишнього російського законодавства бачимо і в уже згаданому посланні Петлюри до Левицького від 20 листопада 1920 р. У цьому посланні йдеться також про необхідність державотворчої роботи уряду» у справі кодифікації і видання законодавства УНР, що, однак, залишилося лише наміром.
