4. Засвоєння читання

Учні, спочатку важко оволодівають розумінням прочитаного. Дитині важко зрозуміти розділові знаки, будову фраз, тому варто при навчанні чітко приділяти увагу виразності при читанні. При навчанні читання обов’язковим є читання у голос з необхідною інтонацією, що поступово переходить до читання про себе, що також залежить від розвитку мовлення та мислення дитини в цілому. До кінця 1-го класу більшість дітей оволодівають процесом читання про себе. Протягом навчання у початкових класів у дитини зростає техніка читання вони можуть вільно переказувати зміст текстів прочитаних як у голос так і про себе.

Найістотнішою зміною в мовному розвитку дитини-школяра є ознайомлення її з словом, з мовою як об'єктом пізнання. З ранньо­го дитинства мова була засобом спілкування дитини з навколишні­ми людьми. У школі діти вивчають мову як спеціальний предмет. Першокласникові спочатку важко розмежувати слово і предмет, який ним позначено. Тому першокласник довго не може зрозуміти, що слово «малина» — Ще не ягода малина. Слово — лише назва відомої йому смачної темно-червоної ягоди. Не відразу слово відо­кремлюється від предмета, і першокласник, знову збиваючись, ка­же: «У малині три склади». Вчителька поправляє: «Не в малині, а в слові «малина» три склади».

Дослідження (Т. Г. Єгоров, Є. В. Гур'янов, Д. М. Богоявленський, Д. Б. Ельконін) показали, що засвоєння грамоти, а потім чи­тання і письма дуже важливий процес. Щоб опанувати цим проце­сом, треба:

1. тонко розрізняти звуки в словах {або в їх частинах — фоне­мах), які чуєш;

2. вміти співвіднести почутий звук мови з певним знаком, на­ друкованим у книжці, або вміти зобразити самостійно цей знак на папері;

3. навчитися сприймати не тільки кожну літеру і за утвореною асоціацією відтворити відповідний цьому знаку «чистий звук»; треба побачити поєднання однієї літери з іншою і відповідно до цього змінити вимову потрібного звуку: п-пі, пу-пу, па-па;

4. усі літери в слові треба вимовляти разом, як цілий звуковий комплекс;

5. слово повинно бути зрозуміле, тобто утворена комбінація звуків має бути зрозуміла як позначення якогось знайомого дитині предмета, дії, ознаки.

Отже, засвоєння грамоти — складна робота для семирічного школяра, вона ґрунтується на тонкому і точному слухо-зоровому-артикуляційному аналізі і синтезі, на поєднанні звукової форми слова з його значенням. Маленький учень часто читає неправильно, ставить наголос не там, де треба, тому слова звучать спотворено, що заважає розумінню їх змісту.

Читаючи речення, школяр вчиться розуміти зв'язки між словами, а отже, правильно називати закінчення слів і читати-прийменники та сполучники, що сполучають слова в реченні, яке передає певну думку.

Розвиток мови в молодшого школяра виявляється в тому, що в нього виробляється навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їх поєднань і перетворення побачених знаків у вимовлювані звуки, звукосполучення, тобто в слова.

Осмисленість читання виявляється в правильних інтонаціях, діти звертають увагу на знаки, які стоять у кінці речення: крапку, зна­ки запитання й оклику. Пізніше осмисленість читання починає виявлятися в дедалі тоншій інтонаційній його виразності.