1.3 Розвиваюча природне середовище як головний чинник екологічного виховання дошкільнят

Бо у дошкільному віці дитина пізнає світ довкола себе, навчається орієнтуватися у ньому, перебування оптимальних способів включення дитини на культури і до системи соціальних відносин є головним завданням реформи освіти. Освіта включає у собі дві підсистеми: виховання і навчання. На думкуО.С.Газмана сутність педагогічної діяльності у дошкільний період то, можливо позначена терміном «виховання».

У результаті виховання відбувається набуття культурного досвіду, способів діяльності, засвоєння моральних і відносин з урахуванням спостереження реальних міжособистісних соціальних відносин, процесів, явищ як природних подій оточуючої людини дійсності, здатних викликати емоційні переживання.

>Чувственное сприйняття навколишнього світу є основою розвитку в дітей уявлень як про об'єкти і явищах, а й взаємозв'язках івзаимозависимостях, існуючих з-поміж них і чинниками довкілля, тобто екологічних уявлень. Уявлення про особливості і правових умовах життєдіяльності живих організмів (рослин, тварин, людини), про взаємозв'язку організмів з довкіллям, про взаємовпливі організмів друг на друга, про взаємодії чоловіки й природи, становлять основу науки екології. У дошкільному віці діти у процесі цілеспрямованої організації життєдіяльності можуть освоїти першооснови уявлень, і елементарних понять класичної екології, екологію людини, соціальної екології, доступні способи екологічного взаємодії з і людьми, отримати ціннісні орієнтири.

Метою екологічного виховання дошкільнят є виховання основ екологічної культуру особистості. Мета екологічного виховання дошкільнят – формування почав екологічної культуру – формування практичного та духовної досвіду взаємодії людства із дикою природою, що забезпечить його виживання та розвитку. Ця мета цілком узгоджується з Концепцією дошкільного виховання, яка, орієнтуючись на загальногуманістичні цінності, ставить за мету особистісної культури – базисні якості людства запрацювала людині. Краса, добро, істина чотири провідних сферах дійсності – природі, «рукотворному світі», оточуючих людях себе собою – це цінності, куди орієнтується дошкільна педагогіка сьогодення.

Природа планети – унікальна цінність для людства: матеріальна та своє духовне. Матеріальна, оскільки у комплексі всі ці компоненти становлять середовище проживання чоловіки й його основу виробничої діяльності. Духовна, оскільки є способом натхнення і стимулятором творчої діяльності. Природа, відображена у різних мистецькі витвори, становить цінності рукотворного світу.

Формування почав екологічної культуру – це становленняосознанно-правильного відносини безпосередньо до самій природі в усьому її різноманітті, до людей, оточуючим, ісозидающим її, і навіть до людей, що створює з урахуванням її багатств матеріальні чи духовні цінності. І це ставлення себе, як частини природи, розуміння цінності життя і здоров'я дитини і їх залежність від стану довкілля. Це усвідомлення своїх умінь творчо взаємодіяти з дикою природою.

Початкові елементи екологічної культуру складаються з урахуванням взаємодії дітей під керівництвом дорослих зпредметно-природним світом, що їх оточує: рослинами, тваринами, їх середовищем проживання, предметами, виготовленими людьми з матеріалів природного походження.

Завдання екологічного виховання – це завдання створення та її реалізаціївоспитательно-образовательной моделі, коли він досягається ефект – очевидні прояви почав екологічної культуру в дітей віком, які готуються до вступу у школу.

Основними завданнями екологічного виховання дошкільнят є:

1. Розвиток в дітей вікомсубъектного досвідуемоционально-чувственного узагальнення з природою та соціокультурними оточенням, уявлень, і елементарних понять про світ, взаємозв'язках та його взаєминах у ньому, як розвитку екологічного свідомості людини та екологічної культуру особистості.

2. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природного ісоциокультурному оточенню.

3. Усвідомлення власного «А» як частини природи, розвитку «>А-концепции» в кожній дитині.

4. Розвиток досвіду практичної і творчої діяльності з реалізації і закріплення знань іемоционально-чувственних вражень, отриманих при взаємодії з природним і соціокультурними оточенням, і навіть щодо відтворення і збереженню природного довкілля.

Задля реалізації даних завдань необхідно виділити провідні принципи дошкільного екологічного виховання: науковість, гуманізація, інтеграція, системність, регіоналізація.

Принцип науковості визначає зміст екологічного виховання й реалізується через ознайомлення зекосистемним будовою довкілля живих істот і замінили людину, з розмаїттям взаємозв'язків між організмами, організмами і середовищем проживання у природі.

Принцип гуманізації допомагає, з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей та потреб дітей, визначити зміст екологічного освіти з обсягу складності. Особистість кожної дитини є унікальне явище, відмінне індивідуальним добором якостей і власним варіантів розвитку. Принцип гуманізації дає можливість будувати «вектор розвитку» від дитину до визначенню індивідуальних педагогічних впливів, сприяють його вихованню й розвитку з урахуванням накопичення суб'єктивного досвіду.

Принцип інтеграції залежить від синтезі змісту дошкільного компонента екологічного виховання змістом з різних галузей природознавства, прикладних і гуманітарних наук, соціальній та інтеграції змісту, форм і методів екологічного дітей.

Принцип регіоналізації, у зв'язку з віковими особливостями дітей і необхідністю використання найближчого природного і соціокультурного оточення як ресурсу виховання та розвитку дітей, є фундаментальної основою організації процесу екологічного виховання. Вона лежить основу відбору забезпечення і планування роботи з екологічному вихованню. Характерні особливості народонаселення, пір року,внебазового складу тварин і звинувачують рослин Забайкалля ісоциоприродного оточення дитсадка повинні лежати основу відбору змісту. За підсумками отриманих чуттєвих поглядів на рослинах, тваринЗабайкальского краю і середовищах їхнього життя, дошкільнята можуть ознайомитися з мешканцями інших регіонів з допомогою наочних посібників.

При плануванні роботи з дітьми, зміст екологічного виховання послідовно вибудовується у відповідність до регіональними особливостями сезонних явищ в Забайкаллі й терміни їх перебігу. Повторюваність форм реалізації забезпечення і взаємозв'язок форм безпосереднього узагальнення із дикою природою (прогулянок, цільових прогулянок, екскурсій) коїться з іншими формами організації життєдіяльності дітей (заняттями, повсякденної діяльністю, святами) у різні сезони року, різними вікових етапах дозволяє систематизувати педагогічний процес.

Ознайомлення з конкретними прикладами рослин та тварин, їх обов'язкової зв'язком із певної середовищем проживання та повної залежності від неї дозволяє сформувати у дошкільнят початкові уявлення екологічного характеру. Діти засвоюють: механізмом зв'язку є пристосованість будівлі та функціонування різних органів, контактують із довкіллям. Вирощуючи окремі екземпляри рослин та тварин, діти пізнають різний характер їх потреб в зовнішніх компонентах середовища в різних стадіях зростання і розвитку.

Умовами реалізації цілі й принципів дошкільного екологічного виховання, треба вважати такі:

1. Відбір змісту екологічного виховання відповідно до виділеними компонентами (пізнавальний, ціннісний, нормативний, діяльнісний), включаючи аспекти як природного, а й соціокультурного світу.

2. Підготовка педагогів та батьків реалізації мети екологічного дітей, що включає соціальний, спеціальний, психолого-педагогічний і методичний аспекти.

3. Використання оточуючої дошкільна установа природної і соціокультурної середовища як ресурсу виховання та розвитку дітей.

4. Організація розвивають середовищ задля забезпечення педагогічного процесу екологічного виховання у дошкільній установі.

5. Організація систематизованого педагогічного процесу екологічного дітей.

6. Здійснення постійного моніторингу результатів екологічного освіти.

Зміст екологічного дітей дошкільного віку має включати пізнавальний, ціннісний, нормативний і діяльнісний компоненти.

Пізнавальний компонент – включає знання й уміння:

- про розмаїття живих організмів, взаємозв'язках рослинних і тварин організмів у процесі зростання і розвитку з середовищем проживання, морфофункціональної пристосованості до неї;

- про взаємозв'язках івзаимозависимостях його з неживої природою в екосистемі;

- про людину, як живу Істоту, як частини природи, середовищі його життя, які забезпечують здоров'я та нормальну життєдіяльність;

- про використання природних ресурсів у господарську діяльність людини, неприпустимість забруднення довкілля, охороні й відновленні природних багатств.

>Ценностний компонент включає знання і набутий ціннісні орієнтації:

- про самоцінності життя в усіх його виявах, природи й людину, як частини природи;

- про універсальної цінності природи життю та зовнішньоекономічної діяльності людини (пізнавальний,, естетичної, практичної тощо.);

- про основних моральні цінності людського суспільства;

- про творчої, культурну цінність людської діяльності.

Нормативний компонент включає знання й уміння:

- про закони, декларують правничий та обов'язки дітей і дорослих, їхнього виконання і дотримання;

- норми і правилах поведінки у громадських місцях й сакральну природу;

- необхідність й засоби прояви особистої участі ставлення людини-спеціаліста до оточуючим людей і природі.

>Деятельностний компонент - включає знання й уміння:

 - про розмаїття можливостей, видів тварин і форм прояви діяльності у суспільних місцях, дитсадку, сім'ї, природним оточенні;

- про засоби здійснення творчої і творчої діяльності;

- необхідність прояви особистої ініціативи й участі діяльності тощо.

Отже, екологічні уявлення лежать у основі розвитку екологічного свідомості, відносини дітей до світу, собі самим - сприяють розвитку ціннісними орієнтаціями, визначальних і поведінку.

Висновок на чолі I

Екологічна освіта постає як складний педагогічний процес. У разі сучасної екологічній ситуації важлива екологізація всієї системи освіти та виховання уже підростаючого покоління. Одне з найважливіших принципів екологічного освіти вважається принцип безперервності – взаємопов'язаний процес навчання, виховання та розвитку особи на одне протязі всього життя.

Діти дошкільного віку виявляють величезну цікавість до природі. Немає жодної об'єкта чи явища, до якого залишалися б байдужими. Завдання вихователя – розвивати і давати інтерес, учити" дітей уважно стежити явища природи, виховувати діяльну любов до неї, вміння турбуватися про рослинах і тварин і звинувачують нетерпимо ставитися до безглуздою псування рослин i знищення тварин.

Постійне спостереження явищами живої та неживої природи вимагає організації у ДОП розвиваючої природного довкілля, що виступає чинником екологічного виховання дошкільнят.

Форми організації дітей, методи лікування й прийоми ознайомлення з дикою природою найрізноманітніші, вибір їх залежить відвоспитательно-образовательних завдань, програмного матеріалу та працездатного віку дітей, і навіть від місцевих умов і природного оточення.

Правильні ставлення до природі, отримані у дитинстві, створюють міцну основу задля її подальшого її пізнання, виховання кохання, і дбайливого до неї ставлення.

екологічний виховання дошкільник природа