1.2. Характеристика загальних положень судового розгляду у суді першої інстанції

Старий Кримінально-процесуальний кодекс України виділяв кілька структурних елементів (частин) судового розгляду, що об'єднували процесуальні дії з чітко окресленим змістом:

1) підготовча частина судового розгляду;

2) судове слідство;

3) Судові дебати;

4) останнє слово підсудного;

5) постановлення і проголошення вироку [7, с.463].

У чинному Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 р. немає такого чіткого поетапного розмежування судового розгляду, всі етапи судового розгляду містяться у главі 28 КПК України «Судовий розгляд».

Кожен з етапів має свої конкретні завдання, завдяки яким обґрунтовано і законно вирішуються ті чи інші кримінальні справи (статті 342-368 КПК України 2012 р). Однак поряд з цими спеціальними нормами, що регулюють процесуальну діяльність всіх частин судового розгляду кримінальної справи, кримінально-процесуальний закон передбачає і загальні норми, що об'єднані в у § 2 «Загальні положення судового розгляду.» гл.28 КПК України «Судовий розгляд».

Загальні положення судового розгляду - це нормативні приписи, які сприяють реалізації принципів кримінального процесу і створюють гарантію постановлення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення у справі, вони спрямовані на виконання цих принципів кримінального судочинства, до яких відносяться: безпосередність, усність судового розгляду, незмінність складу суду при розгляді справи, рівність прав учасників судового розгляду. Їх не можна ототожнювати з усіма принципами кримінального процесу, оскільки вони діють не в усіх стадіях, а в одній стадії - судовому розгляді.

Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні, протягом розумного строку, з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду.

Незмінність складу суду при розгляді справи означає, що кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому самому складі суддів. Якщо справа розглядалась колегіальним складом суду і один із суддів, наприклад, через хворобу, позбавлений можливості продовжувати розгляд справи по суті, він обов’язково замінюється іншим суддею, якщо неможливо відкласти розгляд справи на інший час (ч. 1ст. 319 КПК України) [2].

Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою вище приведеної статті та статтею 320 КПК України.

А саме, суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:

1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;

2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

У випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень (ст. 319 КПК України»

Керує судовим засіданням головуючий, який повинен забезпечити учасникам судового розгляду справи здійснення їх законних прав і обов'язків згідно з нормами КПК, а також належний порядок судового процесу.

Учасники судового розгляду, а також присутні в залі судового засідання особи зобов'язані виконувати розпорядження головуючого. (ч. 2. ст. 321 КПК) [2].

Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку (ч. 1. ст.322 КПК) [2].

Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок:

1) неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;

2) складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення;

3) підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення;

4) підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення;

5) проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці;

6) проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених статтею 332 КПК України;

7) надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених статтею 333 КПК України.

У судовому розгляді справи кожний із перерахованих учасників процесу наділений процесуальними правами та обов’язками, що закріплені в КПК, з допомогою яких вони мають можливість успішно захищати свої власні інтереси або інтереси тих, представниками яких виступають в процесі. Кожна із сторін у судовому розгляді справи користується рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.