- •Тема 1. Предмет і метод «Історії економіки і економічної думки» Слайд
- •Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій
- •Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій
- •Экономическое развитие древнего Египта
- •Экономика Древнего Вавилона
- •Экономическое развитие Древней Индии
- •Экономика древнего Китая
- •Экономическое развитие Древней Греции
- •Экономика Древнего Рима
- •Экономическое развитие рабовладельческих государств Северного Причерноморья
- •Причины гибели рабовладельческой системы:
- •Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя.
- •В развитии западноевропейского средневекового общества можно выделить три этапа: раннее Средневековье (V – х вв.), классическое Средневековье (XI-XV вв.), позднее Средневековье (XVI – нач. XVII вв.)
- •Раннее Средневековье (V – х вв.)
- •Классическое Средневековье (XI-XV вв.)
- •Позднее Средневековье (XVI – нач. XVII вв.)
- •Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації
- •Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvііі – перша половина хіх ст.).
- •Теоретичне обгрунтування основних засад ринкового господарства в економічній думці: Класична школа політичної економії.
- •Економічне вчення а. Сміта
Теоретичне обгрунтування основних засад ринкового господарства в економічній думці: Класична школа політичної економії.
1. Виникнення та еволюція класичної школи політичної економії (КШПЕ).
2. Загальна характеристика основних представників КШПЕ.
3. Загальна характеристика альтернативного КШПЕ напрямку політичної економії: економічний романтизм, утопічний соціалізм, економічні ідеї соціалістів-рікардианців.
Слайд
Класична політична економія, на відміну від меркантилізму:
– орієнтувалась на розвиток індустріального виробництва, представляла інтереси в першу чергу підприємців;
– не ототожнювала багатство з грошима, золотом і сріблом, а трактувала його як сукупність мінових цінностей. Джерелом же багатства визнавалась лише продуктивна праця;
– будувалась на основі трудової теорії вартості;
– висунула концепцію економічного лібералізму, принцип невтручання держави у господарську діяльність;
– вважала можливим автоматичне самоврівноваження сукупного попиту та сукупної пропозиції за умов вільної ринкової економіки.
Слайд
У своєму розвитку класична політична економія пройшла декілька етапів. Основні:
1-й етап (кінець XVII – середина XVIII ст.) – В. Петті (Англія), П. Буагільбер і Ф. Кене (Франція);
2-й етап (друга половина XVIII ст.) – А. Сміт (Англія)];
3-й етап (перша половина ХІХ ст.) – Д. Рікардо, Т. Мальтус, В. Н. Сеніор (Англія)]; [Ж. -Б. Сей, Ф. Бастіа (Франція)]; [Г. Ч. Кері (США)];
4-й етап (друга половина ХІХ ст.) – завершення виконання панівної ролі класичної політичної економії [Дж. С. Мілль (Англія)].
Слайд
Економічні погляди В. Петті
Основні економічні ідеї Вільяма Петті знайшли відображення у таких його працях, як „Трактат про податки і збори” (1662), „Слово мудрим” (1664), „Політична анатомія Ірландії” (1672), „Політична арифметика” (1676), „Різне про гроші” (1682).
Слайд
В. Петті першим:
обґрунтовано показав, що багатство в суспільстві створюється не в торгівлі, а у сфері матеріального виробництва, а торгівля його тільки розподіляє. Джерелом багатства вважав продуктивну працю;
– сформулював базові положення трудової теорії вартості: «Праця є батьком і найбільш активним принципом багатства, а земля – його матір’ю»;
– заробітну плату розглядав як природну ціну праці, рівень якої визначається фізіологічним прожитковим мінімумом, тобто вартістю засобів існування працівника.
– визначив ренту як різницю між вартістю товару і заробітною платою. Рента являла собою, на його погляд, надлишок вартості над заробітною платою, зводилася переважно до вартості робочої сили. Рента розглядається ним як єдина форма додаткової вартості;
– започаткував вивчення диференціальної земельної ренти;
Слайд
Економічні погляди П’єра Буагільбера
Головні економічні ідеї П. Буагільбера містилися у таких працях, як „Докладний опис становища Франції, причини падіння її добробуту і прості методи відновлення, або Як за один місяць доставити королю усі гроші, яких він потребує і збагатити все населення” (1696), „Роздрібна торгівля Франції” (1699), „Міркування про природу багатства, грошей і податків” (1707), „Звинувачення Франції” (1707) та ін.
Слайд
В своїх працях П’єр Буагільбер:
– підкреслював пріоритетну роль виробничої сфери порівняно зs сферою обігу;
– вбачав провідну роль селянства, сільськогосподарського виробництва у забезпеченні економічного розвитку країни, подоланні кризи;
– пояснював, що багатство не в грошах, а в матеріальних благах;
– започаткував (незалежно від В. Петті) вчення про трудову вартість.
– недооцінював роль грошей в економіці.
Слайд
Економічна школа фізіократів
Фізіократи:
– досліджували переважно проблеми сфери виробництва, зокрема сільського господарства;
– джерелом багатства нації вважали не зовнюшню торгівлю, а сільське господарство;
– були прихильниками ідеї цілковитого економічного лібералізму;
– висунули концепцію „чистого продукту”, під яким розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва.
Слайд
Основний внесок у розробку аграрних проблем зробили таки французькі фізіократи, як: Франсуа Кене, Анн Робер Жак Тюрго.
Слайд
Спочатку схему кругообігу виробничого капіталу і сукупного суспільного продукту побудував англійський економіст Ричард Кантільон у праці „Дослідження природи торгівлі в цілому”, яка була видана у 1755 р. французькою, а пізніше англійською мовами. Подальший значний розвиток цієї теорії здійснив Ф. Кене у праці „Економічна таблиця”.
Слайд
Економічні погляди Ф. Кене знайшли відображення у таких працях, як „Економічна таблиця” (1758), Головною проблемою, яку вирішував Ф. Кене в „Економічній таблиці”, було виявлення основних народногосподарських пропорцій економічного розвитку. Процес відтворення всього суспільного продукту охоплює відносини між трьома класами: продуктивним класом (селяни та фермери, тобто усі хто обробляє землю), класом землевласників (поміщики, король, церква – всі хто одержує щорічний чистий продукт землеробства) і „безплідним” (всі громадяни, діяльність яких не пов’язана з сільським господарством).
Слайд
