2. Узагальнюючі показники економічної ефективності управління підприємством та методика їх розрахунку

1. Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись фор­мулою:

,

де Е_зр – ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продук­тивності суспільної (живої та уречевленої) праці;

V_чп – обсяг чистої продукції підприємства;

Ч_п – чисельність працівників підприємства;

Ф_ос – середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю;

Ф_об – вартість оборотних фондів підприємства;

k_пвп – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макро­рівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національ­ного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

2. Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що харак­теризує рівень поточних витрат на виробництво і збут виробів (рівень собівартості). До собівартості продукції споживані ресурси вклю­чаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відраху­вань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

3. До важливих узагальнюючих показників ефективності вироб­ництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціально є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою:

,

де Ч_інт – частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенси­фікацією виробництва;

∆Р_з – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розра­хунковий рік), %;

∆V_в – приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

4. З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокрем­люють, насамперед, відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу про­дажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до вияв­леного попиту споживачів.

5. Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.

 

3. Основні показники ефективності управління підприємством

Забезпечення ефективності управління підприємством у сучасних умовах можливе лише за рахунок інтенсивного відтворення та кра­щого використання основних фондів підприємства. Процеси інтенси­фікації виробництва дають змогу, з одного боку, вирішувати на належному рівні технічний і технологічний стан підприємства, з іншого – збільшити обсяги виробництва, знижувати собівартість про­дукції за рахунок скорочення амортизаційних витрат як виробництва, так і управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість.

Тому система показників, що може характеризувати ефективність управління основними фондами, охоплює дві групи показників:

• –    показники відтворення основних фондів;

• –    показники рівня використання основних фондів.

До першої групи показників відносять:

• –    коефіцієнт оновлення основних фондів:

• –    коефіцієнт вибуття:

Необхідно розрізняти 2 форми оновлення основних фондів:

• –    екстенсивна (коли оновлення відбувається за рахунок збіль­шення основних фондів);

• –    інтенсивна (за рахунок заміни діючих основних фондів більш ефективними).

Основними напрямами інтенсифікації основними фондами повинні бути:

• –    зосередження зусиль на пріоритетних напрямах НТП (інновації в техніці та технології);

• –    дотримання кожним підприємством стратегії технічного, орга­нізаційного, економічного розвитку та інвестицій в техніку, яка дає можливість ліквідувати застаріле обладнання;

• –    створення ринкового економічного механізму, який би зацікавив керівників підприємства до технологічних інновацій.

Для оцінки ефективності використовуються наступні показники:

• –    коефіцієнт екстенсивного завантаження основних фондів в часі, який вимірюється:

Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання облад­нання в часі, повинен бути > 1;

• –    коефіцієнт інтенсивного використання виробничих потужностей (П ):

де П_ф – потужність фактичного обладнання;

П_п – потужність обладнання планова

Цей показник характеризує потужність використання обладнання і повинен бути > 1.

До основних показників ефективності використання основних фондів відносяться наступні: фондовіддача, фондоємність, фондорентабельність, які розраховуються за такими формулами:

,

де – фондовіддача основних фондів;

– обсяг продукції в грн;

– середньорічна вартість основних фондів.

,

де – фондомісткість одиниці продукції.

,

де – фондорентабельність основних фондів;

– прибуток.

Раціональне та економічне використання оборотних фондів має суттєве значення, оскільки економія матеріальних ресурсів дає змогу знизити собівартість продукції і підвищити не тільки ефективність їх використання, а ефективність управління підприємства в цілому.

Для вимірювання рівня ефективності ОбФ існує система показників:

• –    матеріаломісткість одиниці продукції (Мм):

• –    коефіцієнт ефективного використання матеріалів:

Ефективність використання оборотних коштів вимірюється наступ­ними показниками:

• –    коефіцієнт оборотності коштів:

де К_об – коефіцієнт оборотності;

ОРП – обсяг реалізованої продукції.

• –    коефіцієнт завантаження коштів в обороті:

• –    тривалість одного обороту в днях:

• –    рентабельність оборотних коштів:

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ЛЕКЦІЯ 4

Сутність та оцінка соціально-економічної ефективності

управління торгівлею

 

План

1. 1.  Сутність та критерії соціально-економічної ефективності управ­ління торговельного підприємства.

2. 2.  Характеристика узагальнюючих показників ефективності управ­ління торгівлею.

3. 3.  Часткові та проміжні (факторні) показники ефективності управ­ління торгівлею.

 

1. Сутність та критерії соціально-економічної ефективності

управління торговельного підприємства

Ефективна діяльність торговельного підприємства полягає у най­більш повному та раціональному використанні всіх його видів ресурсів.

Торговельні підприємства забезпечують реалізацію товарів народ­ного споживання та послуг, що надаються населенню міст, селищ та сіл. Із цього випливає, що діяльність торговельних підприємств є ефективною, якщо товари реалізуються з максимальною швидкістю при найбільш сприятливих умовах їх придбання. Необхідною умовою їх реалізації є підвищення якості товарів та послуг.

Ефективність управління торговельні підприємства доцільно розглядати у двох аспектах: соціальному і економічному.

Проте для визначення результативності об’єкта, процесу чи явища необхідно визначити критерії оцінки чи ознаки в межах конкретного торговельного підприємства, що виражаються через реалізацію спе­цифічних функцій торгівлі як особливої галузі діяльності.

Основними функціями торгівлі є наступні:

• –    перша функція – соціальна, від якої залежить рівень витрат споживання, задоволення потреб споживачів у товарах і послугах та раціональне використання робочого часу;

• –    друга функція пов’язана з процесом безперебійного доведення товарів від виробника до споживача, яка є ознакою не тільки ефективних інновацій технологічного процесу, а й ознакою соціально-економічної ефективності управління;

• –    третя функція пов’язана з реалізацією товарів, при якій відбу­вається зміна форм вартості в умовах товарно-грошових відносин, в результаті чого забезпечується покриття витрат на виробництво і реа­лізацію товарів та одержання прибутку.

Вищезазначені функції торгівлі взаємопов’язані між собою і здійс­нюються одночасно.

Тому оптимальний з точки зору соціально-економічної ефектив­ності варіант господарської діяльності торговельного підприємства повинен відображати співвідношення трьох складових: потреб насе­лення, витрат підприємства та результатів діяльності.

Ефективна діяльність торговельного підприємства полягає у най­більш повному та раціональному використанні всіх видів ресурсів підприємства, тому ефективність його діяльності слід розглядати у двох аспектах:

• –    соціальному;

• –    економічному.

Соціальна ефективність управління торгівлею полягає у ступені задоволення потреб споживачів у товарах та послугах, підвищенні культури обслуговування, покращенні рівня життя, створення належ­них умов праці та відпочинку персоналу, збільшення вільного і ско­рочення робочого часу і створення задовільного морально-психо­логічного клімату (МПК) у колективі. Соціальна ефективність управ­ління торгівлею може вимірюватися також співвідношенням соціаль­них результатів діяльності торговельного підприємства до витрат на їх досягнення.

Необхідно зазначити, що лише при досягненні максимального за­доволення потреб споживачів в товарах та послугах забезпечується соціальна ефективність в торгівлі.

Економічна ефективність управління торгівлею – це співвідно­шення прибутку до витрат підприємства (в т. ч. і на утримання апарату управління). Економічна ефективність управління торгівлею може визначатися також як досягнення цілей торговельного підпри­ємства.

Отже, економічна ефективність управління торговельним підпри­ємством має вищий ступінь кількісної оцінки порівняно із соціальною ефективністю управління, оскільки основним критерієм її є принцип співвідношення результатів і витрат господарської діяльності.

Для виміру результату торговельного підприємства застосовують термін «ефект», коли оцінюється абсолютна величина результату (ефекту) управління. Проте один і той же ефект може бути досягнутий різними за обсягом витратами, чи, навпаки, однакові витрати можуть дати різний результат господарювання. Тому доцільно для виміру результативності управління використовувати відносну величину, що виражається у співвідношенні величини ефекту з абсолютною вели­чиною витрат на його досягнення. Саме це співвідношення і виражає ступінь ефекту і називається ефективністю.

Основними елементами, що формують ефективність діяльності торговельного підприємства, є:

• –    результат діяльності (товарообіг, прибуток);

• –    витрати на здійснення діяльності (матеріальні, фінансові, тру­дові і витрати обігу) (рис. 6).

 

 

Рис. 6. Основні елементи, що формують