3. Аналіз використання робочої сили

Важливим фактором собівартості є продуктивність праці. Тому слід ретельно проаналізувати використання робочої сили.

Облік усіх витрат, у тому числі і затрат праці, ведеться в цілому по фермі або підрозділу без деталізації витрат по галузях. Фак­тичні дані про затрати праці в людино-годинах по кожному працівникові ферми і орендного підрозділу в цілому беруть з табелів обліку робочого часу.

Кінцевим показником ефективності витрат праці у фермерських господарствах або в орендному підрозділі є вартість виробленої продукції на одного працівника. Однак цей показник не є ідеальним, він може змінюватися незалежно від змін в організації праці. Наприклад, збільшення надою молока від корови знижує затрати праці в розрахунку на кожний центнер молока, проте це зовсім не означає, що робоча сила стала використовуватись ефективніше.

Більш точну оцінку можна дати за допомогою коефіцієнта використання праці, який визначається відношенням нормативних витрат праці, необхідних для виконання даного обсягу робіт, до фактичної кількості праці, витраченої у господарстві в цілому. Такий спосіб оцінки ефективності затрат праці поширений, наприклад, на американських фермах, де для визначення теоретично раціональних витрат праці використовується так звана система трудових одиниць, тобто норми витрат праці на 1 га по куль­турах і на 1 голову тварин по їх групах.

Коефіцієнт використання праці обчислюється за формулою:

K_п = ,

де х′₁ — фактичні розміри галузей (га, голів); х⁰₂ — нормативні витрати праці на одиницю розміру галузі, людино-годин; х′₃ — загальна величина фактичних витрат праці по підрозділу в цілому, людино-годин; — сума кількості галузей, від 1 до n.

Для визначення коефіцієнта використання праці робиться нескладний розрахунок (табл. 15.5)

Таблиця 15.5.

Нормативні та фактичні витрати праці орендного підрозділу

Галузі	Розміри галузей (га, голів)	Норма затрат людино-годин на 1 га (на 1 голову)	Нормативна сума затрат людино-годин
Зернові культури	100	50	5000
Цукрові буряки	75	375	28125
Картопля	15	300	4500
Кормові культури	110	35	3850
Молочне стадо корів	105	120	12600
Разом			54075
Фактичні затрати, людино-годин			43260

Коефіцієнт використання робочої сили (K_n) обчислюють за формулою:

К_n = ,

де х^/₁ — фактичні розміри галузей (га, голів); х^/₂ — планові норми витрат праці на одиницю розміру галузі, людино-годин; х^/₃ — загальна величина фактичних витрат праці в цілому по підрозділу, людино-годин; — сума кількості галузей від 1 до n.

Якщо коефіцієнт перевищує одиницю, то ефективність використання робочої сили в підрозділі вище нормативного або серед­нього рівня, якщо він менше одиниці — трудові ресурси використовуються недостатньо ефективно.

Отже, даний виробничий підрозділ господарства відзначається підвищенням рівнем використання робочої сили. За плановими нормативами затрат праці в розрахунку на договірні розміри галузей в орендному підрозділі передбачалась чисельність працівників 15 чоловік, однак фактично виробнича програма була виконана колективом постійних працівників кількістю 13 чоловік. Тимчасову потребу в додатковій робочій силі було забезпечено залучення працівників зі сторони. Все це сприяло підвищенню інтенсивності використання робочої сили та продуктивності праці в орендному підрозділі.

Розглянута методика загальної оцінки рівня використання робочої сили за допомогою зазначеного коефіцієнта можу бути застосована не лише для орендних підрозділів, але й для галузей рослинництва, тваринництва чи господарства цілому.

З метою пошуку конкретних причин високої трудомісткості окремих культур або утримання тварин у необхідних випадках доцільно аналізувати технологію вирощування культур і виробництва продукції тваринництва. Для цього використовують дані технологічних карт, інших техніко-економічних планових розрахунків, обліку і внутрігосподарської виробничої звітності.

Разом з аналізом використання робочої сили важливо проаналізувати оплату праці працівників ферми чи підрозділу.

Останнім часом у сільськогосподарських підприємствах широко запроваджуються нові форми організації виробництва на основі договірних відносин з оплатою праці від валового і госпрозрахункового доходу. В умовах роботи внутрішньогосподарських підрозділів на орендному підряді оплата праці здійснюється за рахунок госпрозрахункового доходу, який визначається вартістю валової продукції за вирахуванням матеріальних витрат, обов’язкових внесків і платежів. При цьому оплата праці втрачає, по суті, свій зміст і реалізується через одержані доходи і прибутки. Це зумовлює деякі особливості аналізу оплати праці.

Рівень оплати працівників орендного підрозділу залежить насамперед від величини госпрозрахункового доходу, а отже, по-перше, від вартості валової продукції, у тому числі від галузевої структури, продуктивності галузей і розрахункових цін за продук­цію, по-друге, від матеріальних витрат, внесків та платежів. Крім цього, на рівень заробітку орендарів впливають зміни кількості працівників орендного підрозділу.

Для виміру впливу зазначених факторів на рівень заробітків орендарів необхідно визначити різні їх співвідношення у госпрозрахунковому доході, використовуючи формулу:

у = (х₁х₂х₃) – (х₁х₂х₄),

де у — сума госпрозрахункового доходу; х₁ — розміри галузей; х₂ — натуральна продуктивність одиниці галузі; х₃ — розрахункова ціна за 1 ц продукції; х₄ — матеріальні витрати на 1 ц продукції.

Наприклад, госпрозрахунковий дохід, тис. грн.: при договірних умовах — 62,5, фактично — 88,5; при фактичних розмірах галузей (х₁′) і договірних решти показників (х₂⁰, х⁰₃, х⁰₄) — 71,5; при фактичних розмірах галузей і продуктивності (х₁′, х′₂) та договірних цінах і витратах (х₃⁰, х⁰₄) — 75,0; при договірних витратах (х₄⁰) і фактичних решти показників (х₁′, х′₂, х′₃) — 84, 5.

Збільшення госпрозрахункового доходу в даному прикладі формувалось за рахунок таких факторів, тис. грн.:

загальне відхилення фактичного госпрозрахункового доходу від договірного + 26,0;

у тому числі за рахунок зміни:

1. галузевої структури 71,5 – 62,5 = + 9,0;

2. продуктивності галузей 75 – 71,5 = + 3,5;

3. матеріальних витрат 88,5 – 84,5 = + 4,0;

4. цін на продукцію 84,5 – 75,0 = + 9,5.

Виходячи з цих даних, а також враховуючи, що чисельність працівників у даному підрозділі було скорочено з 15 до 13 чоловік, доходимо висновку, що середній заробіток формувався під впливом факторів, представлених у табл. 15.6.

Таблиця 15.6