Тема 2. Методи управління редакційним колективом

Редакційний колектив – це насамперед творча спільнота, яку об’єднує кінцева мета випуск видання. Над цим завданням працюють усі: як творчі, так і технічні та комерційні співробітники. Але цей процес має бути спрямований в одне русло, тобто він повинен бути керованим.

Головний принцип управління редакційним колективом – ефективність роботи, спрямованої на випуск газети (журналу). Дослідники сучасної преси, зокрема професор Московського університету С. Гуревич, називає такі методи, як правові, організаційні (адміністративні), психологічні та економічні. Залежно від того, яке завдання стоїть перед друкованим ЗМІ, його керівництво вибирає відповідні методи управління колективом, який спрямований на виконання поставлених завдань.

Тип і завдання ЗМІ визначають також адміністративні методи управління, зокрема, планування, контроль, створення умов праці та стимулювання працівників та ін.

В умовах ринкової економіки важливу роль відіграють економічні методи управління редакційним колективом, що дає можливість керівництву використовувати економічні важелі впливу на працівників з метою ефективної роботи в межах конкретного ЗМІ.

Ефективної роботи в колективі можна досягнути завдяки розумному стимулюванню праці підлеглих виконавців – починаючи від збільшення розміру зарплати, літературного гонорару, премій і до різноманітних надбавок, наприклад, за особливий характер роботи (наприклад, репортаж з гарячої точки), якість та соціальний резонанс публікації, сумарна кількість витраченої праці на публікацію, рейтинг публікації, зростання тиражу чи кількості продаж після публікації та ін. Тому менеджмент всередині колективу повинен мати економічний характер і спрямовуватися на його ефективну роботу.

Система стимулювання в кожному редакційному колективі ведеться по-різному. Крім моральних стимулів, широко використовуваних у період “розви­нутого соціалізму”, як матеріальні заохочення можна використати, крім премій, цінні подарунки, нагороди (путівки на відпочинок, додатково оплачувані вихідні чи “творчі” дні та ін.). Яку форму стимулювання вибрати – вирішувати керівникові.

Відповідно, у кожному колективі існують різні види стягнень за прорахунки в роботі чи допущені помилки – як морального плану, так і матеріального. Серед матеріальних видів стягнень досить поширені такі: зниження літературного гонорару, позбавлення премії чи доплати, переведення на іншу посаду, яка оплачується нижче та ін. Які з них вибирати – вирішує керівник редакції. Однак найбільш ефективними вважаються ті методи, які спонукають працівника до творчої активності, більшої віддачі на роботі, що, в кінцевому результаті, позначиться на обличчі видання, його іміджі, рейтингу.

Тема 3. Система планування. Бізнес-план як головний чинник зміцнення фінансового стану редакції

Одним із важливих методів управління колективом є планування. Його використовують як для процесу підготовки газетного номера, пошуку напрямів співпраці з читацькою аудиторією, розширення сфери інформаційного обслуговування, так і для активізації творчо-виробничої діяльності кожного члена редакційного колективу.

Система редакційного планування залежить від типу ЗМІ, його завдань і аудиторії. Сучасний інформаційний простір ставить нові форми планування. Щоб робота над випуском газети та її просуванням на ринку була більш ефективною, слід використовувати в діяльності бізнес-планування, що продемонструвало свою ефективність в умовах ринкової економіки. У яких випадках в редакції звертаються до бізнес-планування? Розглянемо кілька моментів.

По-перше, бізнес-план може стати однією з умов отримання редакцією інвестицій із різних джерел. По-друге, бізнес-план може бути одним із засобів управління редакційним колективом, кінцева мета якого – досягнення ефективного результату його діяльності (що стосується періодичного друкованого органу – управління творчим колективом для випуску товару, тобто газети, яка успішно продається, залучення рекламодавців, випуск додаткової друкованої продукції комерційного характеру, як-от: спецвипуски, додатки, календарі, спеціальні брошури та ін.).

Бізнес-план частіше складається на рік чи два, зрідка на більший період. Розрізняють стратегічне, середньотермінове та поточне планування. Стратегічні плани складаються на період у 5–10 років та містять лише основні стратегічні показники діяльності, наприклад, обсяг продажу, частку ринку, прибуток. Середньотермінові плани (2–5 років) містять більш деталізовані показники. Середньотермінове планування застосовується з метою визначення ресурсів, необхідних для досягнення економічних цілей підприємства, та джерел їх надходження, а також для оцінювання економічної доцільності реалізації тих чи інших напрямів розвитку.

Короткотермінові плани (до двох років), які зазвичай називають бюджетами, використовуються для поточного управління діяльністю підприємства. Для друкованого ЗМІ, що вже закріпилося на ринку, найбільш зручним, на наш погляд, може стати короткотерміновий бізнес-план, а для видання, яке лише засновують, спочатку краще розробити стратегічний план.

Єдиного універсального зразка для написання бізнес-плану немає, тому що можуть бути різні завдання, мета, критерії оцінки тощо. Але існує низка правил, яких потрібно дотримуватися, головна вимога така: чіткість, лаконізм, зручна форма для ознайомлення.

Для того, щоб підготувати бізнес-план, слід зібрати багато інформації, проаналізувати її, а потім вже розпочинати його написання. Форма, зміст бізнес-плану дають уявлення про підприємство, яке його підготувало і готове виконувати, тому на це необхідно звернути особливу увагу при його підготовці. Зазвичай вона довільна, однак побудова бізнес-плану має, як зазначає С. Гуревич, певну схему, яка включає такі напрями: резюме, назва підприємства, аналіз ринку, на якому воно працює, план виробництва товару, менеджмент виробничого і творчого процесів, шляхи розвитку на певний період, фінплан, логістика.

У бізнес-плані потрібно описати сам проект, вмістити відомості про підприємство, проаналізувати ринок, на якому воно просуває свою продукцію, подати план виробництва та фінплан підприємства, зробити акценти на організаційних моментах роботи, пов’язаних із виробництвом. У бізнес-плані слід відобразити всі можливості підприємства для досягнення поставленого завдання.

У підготовці бізнес-плану (навіть якщо його готують залучені спеціалісти) має брати активну участь керівник, тому що зміст бізнес-плану – фактично кроки діяльності в зазначений період, і втілювати бізнес-план у життя доведеться саме йому.

Щоб бізнес-план ефективно працював, потрібно визначити його мету й кінцевий результат, а також контролювати його виконання. Це можливо за умови чіткої організації праці всіх редакційних підрозділів, як творчих, так і технічних. Ефективність від упровадження в систему роботи редакції бізнес-планування можлива за умови економічної грамотності персоналу, чіткої взаємодії всіх структурних підрозділів трудового колективу.