49. Особливості функціонування офшорних центрів, їх типи та види.

Офшорна зона - це країна чи окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлено значні пільги з оподаткування, частково або повністю знято митні й торгівельні обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту.

Між офшорними та вільними економічними зонами як інструментами економічного розвитку існують

принципові відмінності: по-перше, офшорні зони у більшості випадків охоплюють території цілих держав (хоч і дуже маленьких), і рідше – окремих адміністративно-територіальних утворень, тоді як ВЕЗ організовуються на обмежених частинах території держави і здебільшого особливим чином від неї відділяються; по-друге, у ВЕЗ надаються особливі преференції щодо визначення видів господарської діяльності (виробничої, туристичної, обслуговування зовнішньої торгівлі тощо), тоді як офшорних зонах взагалі заборонено ведення хоча б якої внутрішньої діяльності; по-третє, ВЕЗ створюються тимчасово, строк їхньої діяльності обумовлюється від самого моменту заснування, тоді як запровадження офшорного режиму для підприємств з іноземними інвестиціями ніяк законодавчо не обмежується в часі. Таким чином, віднесення офшорних зон до складу категорії ВЕЗ має досить умовний характер. Крім того, два інструменти стимулювання інвестиційної діяльності мають спільні історичні та економічні корені, але в механізмі їх реалізації існують суттєві розбіжності.

На сьогодні у світі нараховується приблизно 3 млн. офшорних компаній, починаючи з 1985 року

багатьма представниками міжнародних ділових і фінансових кіл відзначається швидке зростання популярності офшорних центрів в усьому світі як серед юридичних, так і серед фізичних осіб. Починаючи із середини 90-х років особливою рисою цього процесу стає популярність офшорних центрів не тільки перед простих іноземних громадян, але і серед великих зарубіжних компаній.

Офшорні зони Карибського басейну (Багамські, Кайманові острова та інші) в основному працюють з

північноамериканськими компаніями, через них проходять фінансові потоки між США і Західною Європою. Невеликі держави Західної Європи є «офшорами» - агентами країн-лідерів даного регіону (на островах Мен, Гернсі, Джерсі діють головним чином британські компанії, а Люксембург працює з компаніями із найбільших держав континентальної Європи). За таким же принципом Сінгапур опосередковує з фінансово-банківським центром торгово-економічного угруповання МЕРКОСУР, що зараз досить динамічно розвивається, а через Бахрейн здійснюється багато операцій країнами-експортерами нафти Перської затоки.

Офшорні зони завжди цікавили підприємців як спосіб приховування капіталу, а потім вже як спосіб оптимізації оподаткування. Сьогодні понад 25% світового капіталу і майже 60% фінансових потоків у світі проходить через офшорні зони. Разом з тим завдяки їм кожного року «відмивається» до 600 млрд. дол. США незаконних грошей. З кожним роком ця сума збільшується на декілька мільярдів.

Оцінка офшорної зони за формою і принципом оподаткування є ключовою при визначенні привабливості юрисдикції для реєстрації офшорної компа­нії. При оцінці за формою стягування податків усі офшорні юрисдикції можна умовно розбити на такі основні групи: ––офшорні юрисдикції (податкові гавані) із фіксованою платою за звільнення від оподат­кування. Ця плата може стягуватися у формі збору, мита, фіксованого податку, але її назва суті не змінює; ––офшорні юрисдикції з проміжним оподатку­ванням, де поряд із фіксованим збором вста­новлені відсоткові відрахування від прибутку чи обороту.

Компанії в офшорних зонах мають широкі повно­важення і можуть займатися різними видами діяль­ності. У таких юрисдикціях, як острів Мен, Ліберія, Панама, Багамські острови, не існує ніяких обмежень на види діяльності, що не оголошені поза законом чи не вимагають спеціальних ліцензій. Існують такі основні типи офшорних компаній: торговельні (реінвойсингові) станції, офшорні ком­панії – посередники, фірми – власники майна, фірми «роялті», компанії з наймання персоналу, судовлас­ницькі і судокористувальницькі компанії, лізингові, страхові, фінансові компанії і брокерські фірми, ін­вестиційні і трастові, холдингоутворювальні ком­панії, штаб-квартири промислових, торговельних й інших компаній, інформаційні агентства і видавничі фірми, офшорні банки.