50. Паритет як елемент світової валютної системи.

З’єднуючою ланкою між національними валютними системами виступають валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо, а валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів. Якщо при «золотому стандарті» валютні паритети визначалися шляхом співвідношення кількостей грошового металу, яким відповідали грошові одиниці, а за Бреттон-Вудською системою – ще й і співвідношення із доларом, то з 1978 року валютні паритети встановлюються на базі спеціальних прав запозичень (СПЗ). СПЗ являють собою міжнародні резервні кошти, які призначаються для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з Міжнародним валютним фондом.

51. Платіжний баланс , його рівновага та її види.

Сукупність зовнішньоекономічних зв'язків окремої країни можна об'єднати в декілька груп, кожна з яких характеризує особливості її участі в міжнародному поділі праці. До першої групи входить множина торговельних операцій, пов'язана з експортом та імпортом товарів. Ця група зв'язків називається товарною торгівлею, або товарним експортом та імпортом. До другої групи належать по­слуги в галузі банківської справи, страхування, транспорту тощо, тобто операції, об'єктом яких є нефізичний (нематеріальний) про­дукт. Сьогодні торгівля послугами — один із найбільш динамічних секторів світового ринку, розвитку якого значною мірою сприяло ус­пішне завершення Уругвайського раунду переговорів в межах ГАТТ. Третя група зовнішньоекономічних зв'язків охоплює фінансові та ін­вестиційні операції, тобто купівлю-продаж акцій, облігацій, інших фінансових активів, а також матеріальних елементів капіталу — ма­шин, обладнання, землі тощо. Названі операції, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, один рік), відображаються цілою системою рахунків, яка називається платіжним балансом. Платіжний баланс має велике зна­чення для аналізу міжнародних економічних позицій держави, ос­кільки він характеризує реальні та фінансові потоки між даною кра­їною та світовою економікою загалом.

Платіжний баланс - це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв'язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни. Якщо загальна сума платежів за міжнародними операціями країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу. Аналіз рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні стану: балансу поточних платежів; базового балансу; балансу офіційних розрахунків. Розрізняють рівновагу: довгострокову; середньострокову; короткострокову.

Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела: · дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами); · інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля); · статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо). У реальному житті аналіз платіжного балансу практично не ви­ходить за межі 3 — 5 років і, як правило, охоплює економічний цикл. У середньостроковому плані країна може мати негативне сальдо по­точного балансу, якщо вона отримуватиме необхідні кошти для роз­рахунків за імпортні товари та послуги у формі кредитів та грантів. І навпаки, позитивне сальдо експорту — імпорту товарів та послуг оз­начає, що дана країна може надавати кредити іншим суб'єктам світо­вого господарства.