5. Вимірювання параметрів вітру

5.1 Загальні відомості.

Вітром називають горизонтальне переміщення повітря відносно земної поверхні. Швидкістю вітру називають горизонтальну складову швидкості переміщення повітря відносно нерухомої точки земної поверхні. Швидкість вітру є вектором і характеризується числовим значенням (модулем) і напрямком. В метеорології, проте, швидкістю вітру прийнято називати числове значення швидкості. На метеорологічних станціях швидкість і напрямок вітру вимірюють окремо двома різними (незалежно діючими) приладами. Швидкість вітру вимірюється в метрах за секунду (м/с), іноді в кілометрах за годину (км/год).

Напрямком вітру прийнято вважати азимут точки, звідки дує вітер. Напрямок вітру вимірюють в кутових градусах або румбах горизонта.

Швидкість і напрямок вітру змінюються безперервно. Характер мінливості швидкості і напрямку вітру залежить від метеорологічних умов і характеру місцевості. Миттєві значення швидкості і напрямку є нестійкими характеристиками вітру. Вони безперервно коливаються біля середніх значень, стійких протягом досить великого відрізку часу.

Швидкість вітру прийнято осереднювати в десятихвилинному інтервалі часу (інколи в двохвилинному). Для напрямку вітру достатній інтервал осереднення, що дорівнює 2 хвилинам (1 – 3 хв). Крім цього, визначається мінливість швидкості і напрямку вітру в часі (поривчастість вітру). Поривчатість оцінюється якісно за ступенем мінливості миттєвих значень швидкості і напрямку вітру. Миттєвою швидкістю прийнято вважати швидкість, осереднену внаслідок інерційності вимірювального приладу за інтервал 2 – 5 сек.

Поривчастість вітру характеризується також максимальними значеннями миттєвої швидкості.

Швидкість і напрямок вітру на метеорологічних станціях вимірюють на висоті 10 – 12 м від поверхні землі. Напрямок вітру в градусах прийнято відраховувати починаючи з півночі за годинниковою стрілкою.

Напрямок вітру в румбах горизонта визначають по 16-ти румбовій системі. Для позначення румбів використовуються початкові літери назви сторін світу: північ (Пн), південь (Пд), схід (С) і захід (З). Іноді користуються латинськими літерами . При позначенні проміжних румбів називають обидва румби, між якими знаходиться даний напрямок вітру, причому першим за порядком називають основний румб. Основних румбів два: північ (Пн) і південь (Пд). Таким чином, якщо напрямок вітру припадає між півднем і заходом, то він позначається ПдЗ і називається південно-західним. Якщо напрямок вітру припадає посередині між ПдЗ і Пд, то його позначають ПдПдЗ, в першу чергу вказуючи основний румб Пд, а потім похідний – ПдЗ.

Прилади, які служать для вимірювання швидкості вітру, називаються анемометрами.

Прилади, що вимірюють швидкість і напрямок вітру, називаються анеморумбометрами, деякі з них - вітромірами.

Прилади, що реєструють швидкість вітру, називають анемографами, а прилади, що реєструють швидкість і напрямок – анеморумбографами або самописами вітру.