41. Видатні представники української школи живопису

Видатним представником українського реалістичного портретного живопису був В.Тропінін (1776 – 1857 рр.). Художник створив узагальнений образ представника українського народу ("Українець", низку портретів селян-кріпаків ("Українка", "Молодий український селянин").

Майстрами пейзажу світового рівня були С.Васильківський, П.Левченко, І.Труш. Художник О.Сластіон створив узагальнений образ жінки-українки ("Українка").

Реалістичні тенденції в українському портретному мистецтві І половини 19 ст. розвивали Т.Шевченко, І.Сошенко. Творчість Шевченка належить до здобутків українського образотворчого мистецтва. У США виявлено малюнок Шевченка "Мойсей добуває воду зі скелі". У картині "Притча про блудного сина" Т.Шевченко відображає психологічну глибину і індивідуальні особливості характеру людини. Цей твір ознаменував початок нової доби в українському і російському мистецтві.

Одним із зачинателів нової української школи пейзажного і побутового живопису був В.Штернберг (1818 – 1845 рр.), у творах якого вперше в українському живопису зображено людину на фоні реальної природи ("Вулиця на селі", "Пастух", "Вітряки в степу").

Видатним майстром побутового жанру був М.Пимоненко (1862 – 1912 рр.), В.Орловський (1842 – 1914 рр.), відомий як один із основоположників нового українського реалістичного пейзажу.

На історичну тему творили картини Ф.Красицький ("Гість із Запоріжжя"), М. Самокиш ("Запорожці обідають"). Плідно працював в історичному жанрі М.Івасюк (1865 – 1937 рр.), "Битва під Хотином", "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ", "Іван Богун під Берестечком".

42.Традиційне господарство, житло, одяг українців.

Традиційними видами господарської діяльності були скотарство, рибальство, мисливство, бджільництво. Але найголовнішим землеробство.

В українців були розвинуті усі галузі землеробства хліборобство, городництво і садівництво. Хліборобство за часів Київської Русі набуло високорозвиненого орного характеру. Українці користувалися 3 видами тяглових знарядь обробки грунту: плугом, ралом і сохою.

Протягом XX ст. у землеробській культурі українського народу відбулися значні зміни.У результаті комплексної механізації застосування машин і механізмів наближається до 100%.Другим традиційним видом господарської діяльності українського народу було скотарство.Протягом багатьох віків українці займалися мисливством. Його об'єктом були зайці,лисиці кози, лосі олені тощо. Лісові і лісостепові райони України були зручною базою дія розвитку бджільництваОдним із найважливіших явищ культури є народне житло. Традиційна українська хата мала, не менше трьох вікон. Стіни зводились із різних будівельних матеріалів залежно від місцевих. Долівка у давньому українському житлі була глиняною, дощана підлога траплялася рідко, тай то в районах багатих на ліс.Найбільш поширеною конструкцією даху була чотирисхила. Основу інтер'єру хати становила українська вариста піч. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (святий кут, або червоний), Найбільш характерними господарськими спорудами були: хлів - приміщення для великої рогатої худоби, стайня - для коней, курник - для птахів, вулик, довбня - для бджіл. Яскравим і самобутнім культурним явищем є український народний одяг. Костюм давньоруської селянки був складався із довгої вишитої сорочки, поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих полотнищ орнаментованої або картатої вовняної тканини . На голові у дівчини був вінець, а у заміжньої жінки - головний убір, яким щільно закривали волосся. На ноги одягали плетені або шкіряні постоли.Чоловічий селянській одяг складався з сорочки до колін, що підперезувалась шкіряним або в'язаним паском, а також широких штанів. На поясі кріпилися різні необхідні речі - кресало, гребінь, невеликий ніж. Головний убір становила валяна шапка, взуттям служили личаки або шкіряні постоли. Початок XX ст. характеризується переходом на одяг загальноєвропейського типу або окремі його види в поєднанні з традиційними елементами. Серед селян стали поширюватись елементи міського одягу. Помітні зрушення відбулись у жіночому одязі. Сорочки з домотканого полотна, плахта, свита замінювались блузками, ситцевими кофтами, жакетами, пальтами.