18. Стан української науки в роки радянської влади.

В період революції 1917 р. наука перебувала у тяжкому стані, це не завадило відкриттю першої Академії наук України гетьманом П. Скоропадським.

З утворенням Радянського Союзу було засновано ряд технічних наукових

Успішно відбувається становлення фізичної науки. У 1928 р. за ініціативою А.Ф. Іоффе у Харкові був відкритий Український фізико-технологічний інститут, який перетворився в один з найбільших центрів теоретичної фізики в СРСР і в усьому світі. У 1929 р. тут створюють магнетронний генератор уперше в країні на початку 30-х рр. розщеплюють ядро атому літію. З 1930–1931 рр. починаються дослідження проблем фізики напівпровідників.

У роки Великої Вітчизняної війни вчені України зробили вагомий внесок у забезпечення перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. У 60-80 ті рр. учені України працювали у напрямку розвитку фізики та кібернетики.

Але застійні явища, які охопили економіку СРСР на зламі 70-80-х

події початку 90-х рр., які призвели до розпадуРадянськогоСоюзутагостроїекономічної кризи в колишніх його республіках, досить негативно відобразилися на розвитку науки, у тому числі і в Україні.

19.Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні

У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук.

Враховуючи світові тенденції у розвитку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати:

у сфері наукового розвитку:

¦ фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання;

¦ прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

¦ вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку;

¦ розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

¦ наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;

¦ дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

¦ розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування;

¦ розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;

¦ формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно- парків, інкубаторів тощо);

¦ впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів,

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності. Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на:

¦ загальнодержавні (національні);

¦ державні (міжвідомчі);

¦ галузеві (багатогалузеві);

¦ регіональні (територіальні).

З метою розширення участі українських науково-дослідних установ у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільного доступу українських науковців до світових наукових надбань особлива увага має приділятися створенню сучасної телекомунікаційної інфраструктури.

20. Літературна спадщина 10-18 ст. У Києві в ХІ-ХІІ ст.. існувало три літературні осередки: в софійському соборі, Печерському та Видубицькому монастиряхСаме література мала довести християнську чинність Русі, її «святість». Ось чому велика увага в давньоруській літературі приділяється патерикам – збірникам життєписів отців церкви, монахі. Першим широким зібранням житійних творів на місцевому давньоруському матеріалі став «Києво-Печерський патерик» (ХІІІ-ХУ ст.), містить оповіді про обставини монастирського життя,.

Окреме місце про вітчизняних достойників посідає «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, на честь Ольги, Володимира та Ярослава Мудрого. До оригінальних пам’яток давньоукраїнської літератури належать літописи.Найвідомішим є «Повість временних літ", розпочата 1039 р. монахом Печерського монастиря, Продовжував літопис Никон (1069 - 1073 р. р.), а упорядкував в 1112р. Нестор. Твір дійшов до нас у двох найповніших списках ХУ ст Поряд з історичною писемністю неабиякого розвитку набулаУНТ. Особливе місце посідали пісні-билини. У них оспівуються народні богатирі Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, селянин-орач Микула Селянинович. Усі вони уособлювали образ воїна-патріота, захисника Руської землі.

Наступний етап Ренесанс. Він почався ХУІ ст. Внаслідок монголо-татарської навали, на українських землях була на довгий час загальмована культурна еволюція.

Поштовхом для розвитку літератури став розвиток книжкової справи. Переїхавши до Львова у 1572 р. і будучі вже досвідченим фахівцем друкарської справи, Іван Федоров за допомогою міщан заснував друкарню і протягом 1574 р. видав перші українські «Апостол» і « Азбуку.

українські письменники протистояли духовному наступу католицизму на український народ. Полеміка між православними і католиками досягла своєї кульмінації в період підготовки і підписання Брестської Унії 1596 року. Поряд з полемічною літературою розвивається поезія.

У ХУІІ-ХУІІІ ст. українська література, що також розвивалася в контексті європейського барок, Специфіка бароко в Україні пов’язана з тим, що твори цього стилю мали певні ознаки Ренесансу.

Особливих успіхів у літературному бароковому процесі досягла українська віршована поезія, народні думи та пісні про «козацьку славу».Виділялась релігійно-філософська, елітарно-міфологічна , шляхетська, панегірична, міщанська, громадсько-політична, історична, лірична, гумористично-сатирчна поезія.

Жартівливі твори, в яких героїчна тема та величний сюжет передаються в пародійному плані, мають назву бурлескних. Основна ознака–контраст між темою й сюжетом твору та його словесною формою: про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою І.Котляревський «Енеїда»(1798) він талановито відтворив та синтезував народнопоетичну стихію.

Значного поширення набула, популярна в західноєвропейській літературі, громадянська та любовна лірика: романси та сентиментальні пісні. Маруся Чурай – легендарній українській народній співачці і поетесі, яка нібито жила в Полтаві. Кращими літописами ХУІІ- початку ХУІІІ ст. стали козацькі літописи: Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка

Найяскравішою постаттю ХУІІІ ст. став Григорій Савич Сковорода. Значну частину свого життя він присвятив просвітительській праці серед українського народу. Аристократ духу, він жив, як античні філософи, за канонами свого вчення. «Світ ловив мене та не спіймав» - ці слова Сковороди стали лейтмотивом його життя.

21.Шевченко Місце Т.Шевченка (1814-1861) в українському суспільстві і в українській культурі особливе. За більшовицьких часів він був офіціозним символом радянської України. Нині він є офіціозним символом нової, незалежної України. У середині XIX ст. постать Т. Шевченка вийшла на перший план як історичного та політичного діяча Він був і залишається еталоном політичної чистоти всепланетарного масштабу. Т. Шевченко одночасно - митець і політик. Його "Катерину" добре знали і вивчали напам´ять сільські жінки. Він їх застерігав: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі - чужі люде, роблять лихо з вами. У цих, здавалося б, суто житейських словах чітко проглядається політичний підтекст. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність.

Уже перша його книжка "Кобзар" (1840) засвідчила воскресіння нації у драматичний період національної історії. Творчість Т. Шевченка нерозривно пов´язана з народною творчістю. Він виріс з українського фольклору, сміливо черпав з усної творчості ідеї, образи, сюжети, ритміку.

Виходець із кріпацької сім´ї, Т. Шевченко ніколи не розривав зв´язку з народом, до кінця життя залишався йому вірним. У своїй творчості поет висвітлював почуття, думи і прагнення народу. І кожне слово поета горіло полум´яною любов´ю до скривдженого народу,

Ідеї національно-визвольної боротьби, державної незалежності, червоною ниткою пронизують більшість творів ШевченкаДо повалення самодержавно-кріпосницького ладу закликали його "Сон", "Кавказ", "І мертвим, і живим..." та інші твори.

Т. Шевченко був революційним демократом. Як революціонер він виступав проти самодержавства Шевченко особисто спілкувався з діячами різних національностей і релігій. Згадаймо його заклик: "Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Поет був людиною широких духовних обріїв. Він перебував на висотах передової суспільної думки свого часу. Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури.