Граматична категорія числа

Граматична категорія числа відтворює кількісні співвідношення предметів і явищ навколишньої дійсності і належить до категорій із семантичною домінантою. Числові поняття ця іменна категорія виражає лексемами. Система граматичних значень становить парадигму з двочленним протиставленням числових показників, напр.: учень — учні, студент — студенти, ріка — ріки, зошит — зошити.

В іменнику відтворення кількісно-числової ознаки здійснюється не однотипними щодо змісту і форми класами, або рядами, граматичних одиниць, з яких власне і формується категорія числа; тут переплітаються різні граматичні і лексико — семантичні особливості іменників, більшість із них позначає або один предмет, або число предметів більше, ніж один, напр.: стіл — столи, сад — сади, плакат — плакати. Множина представляє предмет розчленованим на однакові цілісні частини, виражені лексемами з грамемою однини. Однак не всі іменники виражають граматичними формами реальне протиставлення одного предмета множинності цих предметів. Останнє простежується в семантико — граматичних класах назв маси — речовини, якості та дії, напр.: сталь, паливо, молоко; глибінь, сміливість, щедрість; молотьба, страхування, відгук.

Семантично категорія числа формується на класах лексем, які називають раховані предмети і в яких елементи значення виражають протиставлення за принципом розчленованості — не розчленованості. Назви рахованих предметів наділені вмотивованим, семантико — граматичним, числом, яке передає кількісну характеристику реально існуючих речей, предметів, явищ. Форми однини і множини таких класів слів, крім семантичної:, виконують граматичну функцію узгодження в числі.

Між обома типами граматичних значень — одиничності і множинності — існує бінарне протиставлення, або опозиція, з еквіполентними відношеннями, які передбачають числову парадигму з обома маркованими членами, напр.: будинок — будинки, ясен — ясени. Опозиція двох значень передається граматичними формами однини і множини того самого слова, тому категорія семантико — граматичного числа іменників є словозмінною. За межами іменників семантико — граматичного числа перебувають назви якості, дії та назви маси — речовини. У цих іменників число із семантичного погляду формальне, пусте, не виражає об'єктивних властивостей предметів і характеризує словоформи лише граматично, через узгодження слів у реченні.

Названим класам лексем властиве формально-граматичне число, виражене, як правило, одниною. В іменниках, які позначають масу — речовину, відсутнє формальне протиставлення членів числової парадигми, оскільки вони називають об'єкти позамовної дійсності, тобто підлягають не рахунку, а виміру. їх кількісна ознака може бути передана числівником, напр.: одна тонна вугілля, три літри молока, півкілограма меду, вісім метрів ситцю. Проте в окремих випадках у мові трапляються паралельні назви маси — речовини, виражені формами множини, що містять додатковий відтінок значення: різновид, сорт, вид тощо, напр.: «...ним [димом] пахли кліті ... борошна, меди» (В. Терен). Це означає, що форми однини і множини є формами не того самого слова, а різних слів, закінчення має не словозмінну, а словотворчу функцію. Для такого типу лексем граматична категорія числа є класифікуючою. Пор. у назвах якості та дії, напр.: «Перемішані спогадами ... розмови звертають на весняну оранку» (В. Тер єн); «Знов розшумілись левади, пасіки, Жито високе, червневі громи» (В. Терен); «Людина полинула у незвідані високості, допитливим оком заглянула у вічну темряву Всесвіту» (з газ.).

Словоформи категорії числа не однотипні як за формою, так і за змістом. У незначній частині іменників число передане засобами словотвору, напр.: громадянин — громадяни, подолянин — подоляни, киянин — кияни. Серед назв семантико — граматичного числа виділяється невелика за обсягом група іменників, які називають означену кількість предметів, це так звані кількісні іменники: одиниця, пара, десяток, сотня, мільйон, мільярд тощо. Окремий клас морфологічних одиниць утворюють збірні іменники, у яких сема нерозчленованої сукупності об'єктів позамовної дійсності передається лексемою у формі однини, напр.: козацтво, селянство, біднота, братва, терник і т. д. Форму однини мають іменники, які називають родові поняття і виражають значення узагальненого числа, напр.: «Перед зарибненням із ставка виловлюють хижу та смітну рибу» (журн.); «...щоденна робота орача, сівача, комбайнера... має сприяти одержанню високих і сталих урожаїв зернових культур» (журн.).

Іменники із зовнішніми ознаками множини, які називають «пустими» формами (двері, сани, санчата, ворота, штани), реальне протиставлення числових величин відтворюють тільки в контексті, напр.: «Взяла княгиня ножиці і вмить Сама своє волосся відтяла» (В. Терен); «Роззираються інтуристи у своїх прискіпливих окулярах» (В. Терен); «Дядьки везуть... і чавунні дверцята для плитки» (В. Терен). Аналогічна ситуація відбувається в іменниках іншомовного походження з морфологічно невираженими одниною та множиною, напр.: «Двадцять шість малих народів живуть на Далекій Півночі — саамі, ханти, мансі, ненці, евенки...» (з газ.); «Молодому саамі, як видно, холод не дошкуляв» (журн.); «Перебігають (по шосе) вантажники, таксі, мотоцикли, зрідка й фаетони» (Є. Кротевич); «Таксі біля двору загуло, фари сяйнули...» (О. Гончар).

ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОГО ЧИСЛА

Кількісні іменники

До групи кількісних іменників належать назви одиниця, трійка, п'ятірка, пара, десяток, дюжина, сотня, тисяча, мільйон, мільярд. їх уживання пов'язане з вираженням мовними засобами означеної кількості об'єктів навколишнього світу, що становить зміст граматичної" категорії числа, наїгр.: « — Бояри,— ввічливо відповів хлопець, показуючи на п'ятірку таких же ввічливих і приємних хлопців» (О. Довженко); «Безтарна, запряжена парою коненят, стоїть біля медпункту» (О. Гончар); «Біля санвзводів уже назбиралося кілька десятків поранених» (О. Гончар). Обмеженість ряду цих кількісних позначень іменникового походження зумовлена переважаючою тенденцією кількісних числівників виражати аналогічну, означено — числову, функцію в поєднанні з іменниками, що називають раховані предмети, напр.: «Невеликій три літа марно пролетіли» (Т. Шевченко); «Три явори посадила сестра» (Т.Шевченко); «...дав панич Льольо два злоти» (М. Коцюбинський); «Оскільки насіння амаранту може сходити до 18 днів, обов'язково проводять одне — два до сходові боронування» (з газ.).

Особливе місце кількісних іменників пояснюється тією роллю, яку вони виконують: у їх семантику закладене значення кількості з одночасним називанням цієї кількості, так звана функція квантитативної номінації. Іменники перебувають у сфері міжкатегоріального переходу від іменника до числівника. Як іменники вони виявляють ознаку родової належності, змінюються за числами, формуючи двокомпонентну числову парадигму з грамемами однини та множини. У структурі їх числових протиставлень наявні відношення еквіполентної опозиції, напр.: десяток — десятки, дюжина — дюжини, сотня — сотні. Подібно до іменників з власне — номінативною функцією, вони можуть мати при собі узгоджені означення, напр.: «Коли чумакував, була в мене славна пара круторогих (волів)» (М. Стельмах); «Добрий десяток качок висів у нього просто з-під пояса, круг усієї постаті» (О. Довженко); «Добру сотню років тягнули це мережане ярмо воли» (М. Стельмах).

Як числівники вони поєднуються з іменниками, що називають предмет з ряду однорідних йому, напр.: «І ніби Щука ... Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких» (Л. Глібов); «П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів» (А. Малишко).

Про іменниковий тип цих кількісних номінацій свідчить їх здатність поєднуватися з означено - або неозначено-кількісними числівниками в ролі залежного компонента, який, у свою чергу, підпорядковує собі інший іменник, але з предметним значенням, напр.: «І коники були (у козака Клима), і три пари корів» (Л. Глібов); «Заворушився табір, неначе два десятки здорових українських ярмарків» (І. Нечуй-Левицький); «Декілька пар сніжинок кинулося ген до дуплинастого дуба» (Панас Мирний).

У проміжному становищі між іменником і числівником перебуває лексема тисяча. За висловом В. В. Виноградова вона дедалі частіш потрапляє в орбіту числівника, збільшуючи набір залежних відмінкових форм.

Функціонального розрізнення між кількісними іменниками і кількісними числівниками немає. Паралелізм значень помітний у синтаксичних конструкціях, де іменні або числівникові категоріальні одиниці виконують роль опорного компонента з тотожною предикативною функцією, оскільки виражена ними кількісна ознака, як і будь-яка інша, є атрибутом — предикатом щодо залежних іменників із семою предметності, пор.: четвірка плотарів (плотарів є чотири) і чотири плотарі (плотарів є чотири); п'ятірка плотарів (плотарів є п'ять) і п'ять плотарів (плотарів е п'ять). Диференціація відбувається тільки на основі морфологічних показників: кількісні іменники завжди поєднуються з- іменниками в родовому відмінку, напр.: «Заторохтіли вниз камінці, засвистіли трави, мов мільйони гадюк в них укрилися» (Г. Хоткевич); «Оточене місто ще курилося сотнями заводських димарів» (О. Гончар).

Функцію означеної кількості виражають іменники, де сема кількості виражена конкретним предметом, що служить за еталон виміру. Актуалізація кількісних відношень зумовлена поєднанням лексичних одиниць, які шляхом позначення частини цілого предмета передають кількісний вияв предметності, напр.: «Клапоть її наділу знову скошено, заскороджено граблями» (М. Стельмах); «...їй, певно", сняться повні жмені груш» (Л. Костенко); «Петро Петрович... вставляв у рамки смужки штучної вощини» (Ю. Яновськкй); «У другій кишені була пригорща автоматних патронів» (О. Гончар); «Білоголовий хлопець ухопив жменю піску і сипнув на Івася» (Панас Мирний); «...у хаті ні кришки хліба, а він рибу варить» (М. Коцюбинський).