Іменники — родо-видові поняття числа

Іменники — родо-видові поняття в категорії числа посідають особливе місце, їх виділення пов'язують із залишковим явищем числових розрізнень в індоєвропейській мові, де іменники мали форми числа в ролі форм цілих слів Форми числа були відмінюваними словами, але за значенням не були формами словозміни. Родо-видові поняття як форма числа іменника відображають не одиничний елемент множинності і не актуальну множинність елементів класу, а даний клас предметів у сукупності його елементів2. Такий іменник, виражений грамемою однини, позначає не одиничний предмет, а цілий вид, у структурі речення йому властива узагальнено — числова функція, напр.: «Під час інструктажу робітник знайомиться з діючими правилами з техніки безпеки й охорони праці» (Технол. інструкція); «І на вільних полях, в свою землю ратай Кине зерна добірного жита» (М. Старицький); «Селянин без поля — старець без рук і без ніг» (Панас Мирний); «Білоголовий орлан належить до найбільших хижих птахів Північної Америки» (Посібник із зоогеографії); «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила» (Л.Костенко). Позначати загальне поняття предмета даного класу можуть назви осіб, представників рослинного і тваринного світу тощо, у цих лексемах порушена співвіднесеність змістових і виражальних засобів, неозначена сукупна множинність предметів, або узагальнення, відтворене немаркованим членом числового протиставлення, тобто одниною.

Функція узагальненої множинності варіюється за відтінками родо-видового поняття, зумовленими формально-граматичною структурою вислову. Узагальнення може бути поданим через один предмет як типовий, напр.: «Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив. Під такий час колена хвилина дорога селянинові» (Панас Мирний); «Учений агроном — еколог вирішуватиме три групи питань: охорона ґрунтів, охорона рослин, вирощування екологічно чистої продукції» (журн.); «І в сироти на подвір'ї сонце засвітить» (прислів'я); «На те щука в морі, щоб карась не дрімав» (прислів'я); «Чорний баклан годує рибою своїх пташенят» (З. Тулуб). Відтворення семи узагальненого числа потребує особливої конструкції речень, де функціонують у ролі родо-видових понять іменники. Мета вислову — створити ситуацію узагальненої сукупності предметів, тому при іменниках відсутні вказівні займенники цей, такий, які є кванторами-конкретизаторами імені. При іменниках — підметах або придієслівних членах присудки передають номінацію дії з відтінком модальності; вживані дієслівні форми третьої особи однини, у структурі змісту дієслів переважає сема процесуального стану.

Наступне поняття узагальненого числа формується тоді, коли іменник називає цілий вид або розряд предметів, присудок при цьому вживається в ролі назви — характеристики. Фактор часової віднесеності в цій мовній ситуації у реченні відсутній, присудок характеризує предмет за станом і виражений іменною частиною, напр.: «Місяць — риба — найплодючіша з усіх: вона відкладає 300 мільйонів ікринок» (журн.); «Амазонська пшениця — рослина багаторічна» (журн.); «Чай — це вічнозелене дерево на своїй батьківщині [в Китаї]» (жури.); «Сорока — корисний птах: знищує шкідників» (журн.); «Сосиска і сарделька — це різновид варених ковбас» (Українські страви).

Функцію узагальненого числа виражають іменники з грамемою однини, які позначають сукупну множинність як єдине ціле. Такі лексеми належать до назв маси, речовини, кількісний обсяг яких не потребує обмежень. У реченнях з узагальнено — числовою функцією назв маси, речовини вказівка на часову віднесеність дії не суттєва, напр.: «А прийде зима, тоді перепродую сало, рибу, яйця, пшоно» (і. Нечуй-Левицький); «Рання пташка пшеницю клює, а пізня очиці дере» (прислів'я); «Плоди горобини входять до складу вітамінного чаю» (з газ.); «Тут знаходиться господарство, яке вирощує форель» (з газ.); «Тільки на ріках зійшла льоду шиба, зразу заграла, прокинувшись, риба» (Л. Баранович).

Елемент узагальнення присутній у структурі змісту речень з дистрибутивною функцією, його носіями є лексеми, марковані грамемою однини, напр.: «І кожний з нас те знав, що слави нам не буде» (І. Франко); «І кожен з них бою хотів» (М. Нагнибіда).