- •1.1. Короткий історичний огляд розвитку стандартизації
- •1.2. Роль стандартизації в розвитку економіки країни
- •1.3. Основні поняття та визначення в галузі стандартизації
- •2.1. Принципи стандартизації
- •2.2. Методи стандартизації
- •2.3. Форми стандартизації
- •2.4. Основи параметричної стандартизації
- •3.1. Основні положення Національної стандартизації України
- •3.2. Органи стандартизації та їхні функції
- •3.3. Види нормативних документів
- •3.4 Порядок розроблення, затвердження то впровадження нормативних документів
- •3.5. Порядок перегляду, зміни та скасування нормативних документів
- •3.6. Державний нагляд за додержанням нормативних документів
- •3.7. Інформаційне забезпечення стандартизації
- •4.1. Система конструкторської документації
- •4.2. Система технологічної документації
- •4.3. Державна метрологічна система
- •4.4. Система нормативних документів безпеки праці
- •4.5. Система нд у галузі охорони природи і раціонального використання ресурсів
- •4.6. Система нд з інформаційних технологій
- •5.1. Значення міжнародної стандартизації в розвитку торговельно-економічних зв'язків між країнами
- •5.2. Міжнародна організація зі стандартизації (iso)
- •5.3. Міжнародна електротехнічна комісія (іес)
- •5.4. Регіональні організації зі стандартизації та інші міжнародні організації
- •5.5. Міжнародні стандарти та їx використання різними країнами
- •6.1. Техніко-економічна ефективність стандартизації
- •6.2. Загальні методологічні принципи визначення економічної ефективності стандартизації
- •6.3. Методика розрахунку економічної ефективності стандартизації
- •7.1. Правове забезпечення стандартизації
- •7.2. Законодавство в галузі стандартизації
- •7.3. Відповідальність за порушення законодавства в галузі стандартизації
- •8.1. Основні етапи розвитку руху споживачів
- •8.2. Міжнародні організації захисту прав споживачів
- •8.3. Керівні принципи оон на захист прав споживачів
- •8.4. Розвиток руху споживачів в Україні
- •1.1. Основні поняття сертифікації
- •1.2. Становлення і розвиток сертифікації в Україні
- •1.3. Сертифікація і технічні бар'єри в торгівлі
- •1.4. Правові засади національної системи сертифікації продукції УкрСепро
- •2.1. Учасники обов'язкової сертифікації та їхні функції
- •2.2. Система акредитації органів сертифікації (оцінки відповідності) та випробувальних лабораторій
- •2.3. Основні принципи, правила системи сертифікації УкрСепро та порядок проведення обов'язкової сертифікації
- •2.4. Сертифікація систем якості
- •2.5. Сертифікація систем управління безпечністю харчовик продуктів
- •2.6. Сертифікація товарів, що імпортуються
- •2.7. Сертифікація послуг
- •2.8. Порядок упровадження модульного підходу оцінки відповідності згідно з вимогами директив європейського союзу
- •3.1. Призначення та відмінні риси добровільної сертифікації
- •3.2. Організація і порядок проведення добровільної сертифікації
- •4.1. Законодавство із сертифікації за кордоном
- •4.2. Сертифікація у Франції
- •4.3. Сертифікація в сша
- •4.4. Сертифікація в Німеччині
- •4.5. Сертифікація в Японії
7.3. Відповідальність за порушення законодавства в галузі стандартизації
Чинним законодавством України передбачена відповідальність підприємств, об'єднань, організацій, а також посадових осіб та інших робітників за порушення технічних норм, що встановленні в НД. Поєднання відповідальності юридичних осіб з персональною відповідальністю забезпечує ефективний вплив на конкретних порушників в галузі стандартизації товарів та послуг, випуску неякісної продукції, сприяє зміцненню дисципліни.
Додержання і виконання правових норм НД забезпечується не тільки заходами переконання, але й певними заходами примусу. Недодержання правових норм є грубим порушенням державної дисципліни, що тягне за собою юридичну відповідальність і накладення юридичних санкцій. Юридична відповідальність встановлена цивільним, адміністративним, фінансовим і кримінальним законодавством. До видів юридичної відповідальності підприємств належать цивільно-, адміністративно- та фінансово-правова; до персональної відповідальності робітників — адміністративна, матеріальна, дисциплінарна та кримінальна.
Цивільно-правова відповідальність — це відповідальність, яка основана на принципі повного відшкодування збитків, що заподіяні правопорушенням. Ця відповідальність регулюється цивільним законодавством України, Положенням про поставки, законом "Про захист прав споживачів" та іншими законодавчими документами. Цивільно-правова відповідальність застосовується до підприємств за порушення договірних зобов'язань. Договірні відношення являють собою майнову відповідальність, формою якої є стягнення штрафу та інші санкції, що передбачені законодавством, та відшкодування заподіяних збитків. Причому виробник несе договірну відповідальність перед споживачем за неякісну продукцію, що не відповідає НД, тільки в період дії гарантійного терміну.
До цивільно-правової відповідальності належить позадоговірна відповідальність роздрібної купівлі-продажу. При цьому виробник (промислове підприємство) і продавець (торговельне підприємство) несуть позадоговірну відповідальність перед споживачем-громадянином У судовому порядку протягом терміну експлуатації продукції, який передбачений законодавством, якщо при роздрібній купівлі-продажу споживач придбав неякісний товар.
Значна увага в загальній системі господарського механізму приділяється мірі економічної відповідальності підприємств за результатами господарювання, що впливає на більш повне забезпечення дисципліни поставок за договорами і тягне за собою адміністративно-правову та фінансово-правову відповідальність. Під економічною відповідальністю розуміють початок несприятливих майнових наслідків при порушенні сторонами прав і обов'язків договорів, які впливають на економічні інтереси підприємства.
Для підприємств за постачання неякісної продукції та продукції, що не відповідає НД, згідно з договором вводять як міру адміністративно-правової відповідальності економічні санкції, які мають правовідновлюваний характер. Вони безпосередньо спрямовані на відновлення відносин, які порушені внаслідок недодержання НД та договірних обов'язків. Економічні санкції використовують контролюючі органи при проведенні перевірки якості продукції, що виробляється і реалізується. Це міра відповідальності перед державою та суспільством за якість продукції, що виробляється і реалізується. Причому економічні санкції за реалізовану та оплачену продукцію застосовуються тільки до підприємств, які мають статус юридичної особи. Застосування економічних санкцій, як правило, супроводжується забороною випуску продукції, розробкою конкретних організаційно-технічних заходів, які спрямовані на усунення виявлених порушень і запобігають випуску дефектної продукції. їх застосування не виключає фінансово-правової відповідальності шляхом стягнення з підприємства-виробника штрафу за постачання неякісної продукції відповідно до цивільно-правового законодавства.
Юридична відповідальність керівників, посадових осіб та інших робітників підприємства передбачена нормами трудового, адміністративного та кримінального законодавства.
До адміністративної відповідальності притягаються конкретні порушники — посадові особи державних підприємств незалежно від відомчої належності. Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення вини посадової особи у формі необережності чи наміру. Порядок використання адміністративної відповідальності регулюється Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства та іншими НД і правовими актами.
Матеріальна відповідальність — це обов'язок робочих та службовців відшкодувати майнові збитки, які виникли з їхньої вини на підприємстві внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків, що спричинило недодержання НД. Матеріальна відповідальність регулюється Законом про працю, Положенням про матеріальну відповідальність та іншими правовими актами за збитки, заподіяні підприємству, установі, організації при недодержанні технічного законодавства.
Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні правил і норм НД, зразків, проектно-конструкторської і технологічної документації. Невиконання технічних норм призводить до виготовлення, випуску, постачання та реалізації неякісної, некомплектної продукції.
Існують різни види дисциплінарного покарання: зауваження, догана, сувора догана, переведення на більш низьку оплату праці чи на нижчу посаду строком до трьох місяців, звільнення.
На організаторів виробництва всіх рівнів — від керівника до майстра — покладено персональну відповідальність за випуск неякісних товарів та надання неякісних послуг. Систематичний випуск продукції з відхиленнями від НД розглядається як професійна непідготовленість керівника виробництва до виконання своїх обов'язків і його невідповідність обійманій посаді. Дисциплінарна відповідальність регулюється трудовим законодавством та іншими документами.
Кримінальна відповідальність передбачена за неодноразовий чи широкомасштабний випуск недоброякісної, нестандартної та некомплектної продукції. При порушенні НД на підприємстві можуть виникати надлишки сировини, матеріалів, готової продукції, що може призвести до розкрадання. Відповідальність посадових осіб та інших робітників за таких обставин передбачена Кримінальним кодексом України.
Кримінальний кодекс України визначає кримінальну відповідальність за недодержання правил, вимог і норм у сфері послуг.
Розділ 8. Конс'юмерський рух та проблеми якості
Ключові слова та поняття: споживач, конс'юмеризм, споживчі товариства, права споживачів. Українська асоціація споживачів. Українська асоціація якості.
