8.3. Керівні принципи оон на захист прав споживачів

Гарантом захисту інтересів і прав споживачів у світі є ООН. У рамках ООН питання щодо захисту споживачів уперше було поставлене в резолюції Економічної та Соціальної Ради ООН у 1977 р., в якій здійснювався огляд організаційних та правових заходів щодо захисту індивідуального споживача на національному рівні та їх координація в рамках ООН. Керівні принципи на захист інтересів споживачів (резолюція №248) прийняті ООН 09.04.1985 р. У прийнятих Керівних принципах було закріплено вісім основних прав споживачів, які поширили вищевикладені права — споживче навчання, задоволення базових потреб, якість, відшкодування збитків.

Міжнародний досвід споживачів у Керівних принципах висвітлюється у чотирьох розділах: пріоритетні напрямки; загальні принци-пи; керівні принципи; міжнародне співробітництво — та 46 статтях.

Захист прав споживачів у більшості країн перебуває в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти і купівельної спроможності, тому ООН визначила пріоритетні напрямки (цілі) своєї діяльності в сфері захисту інтересів і прав споживачів:

а) сприяти країнам у встановленні та подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;

б) допомагати у створенні структур виробництва та розподілення, здатних задовольнити потреби та запити споживачів;

в) заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом та розподіленням товарів та послуг для споживачів;

г) сприяти країнам у боротьбі із шкідливою діловою практикою підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;

д) допомагати у створенні незалежних груп споживачів;

е) розширювати міжнародне співробітництво в галузі захисту інтересів споживачів;

є) заохочувати створення ринкових умов, які надають споживачам найширший вибір при найнижчих цінах.

Більшість положень Керівних принципів віддзеркалювали ситуацію в різних країнах. Метою документа стало розповсюдження в країнах, що розвиваються, споживчих методів, які притаманні розвиненим країнам світу. Адже проблема захисту споживачів загострюється в країнах, що розвиваються, унаслідок недосконалості рівня політичного і соціально-економічного розвитку, розширення міжнародної торгівлі та діяльності багатонаціональних компаній, постійного контролю за конкуренцією, ціновою політикою, рекламною практикою компаній, що впливає на структуру споживання у країнах, здоров'я їхнього населення та стан навколишнього середовища тощо. Вони також містять ряд положень щодо антимонопольного законодавства, міжнародної торгівлі, контролю за іноземними інвестиціями та ін.

Розповсюдження сучасних споживчих методів у країнах, що розвиваються, можливе тільки за допомогою розвинених країн і при підтримці впливових міжнародних організацій. Тому Керівні принципи потребують адаптації цих методів до місцевих умов.

Керівні принципи не мають обов'язкової сили, але визнані більшістю країн світу. Вони стали методологічною основою для національних споживчих організацій, орієнтиром для адміністративних та судових інстанцій держав, заклали передумови щодо подальшого поглиблення міжнародного руху споживачів. Документ став могутнім стимулом для подальшої активізації руху споживачів в економічно розвинутих країнах, а також для формування і розвитку руху на захист прав споживачів у країнах, що розвиваються, та у постсоціалістичних державах.

Керівні принципи значно вплинули па характер роботи урядів різних країн у сфері розробки і реалізації політики конс'юмеризму, вказали на важливість і необхідність надання в системі ООН систематичної допомоги у справі методології і відпрацювання механізмів руху споживачів; підтвердили установку на активізацію міжнародного співробітництва в галузі політики, що орієнтована на захист прав та інтересів споживачів. Спільні заходи надали країнам світу можливість використовувати взаємний досвід та уникати непотрібного дублювання.

Молодий рух споживачів країн Центральної та Східної Європи враховує досягнення міжнародного досвіду й отримує різнобічну підтримку і допомогу з боку міжнародного руху споживачів. У рамках ООН та СІ в 90-х рр. XX ст. були розроблені та впроваджувалися різні регіональні програми щодо розповсюдження, підтримки та розвитку руху на захист прав споживачів у різних регіонах світу, допомоги молодим споживчим організаціям у їх становленні та спробах знайти порозуміння з впливовими міжнародними організаціями.

Отже, конс'юмеризм — це особливий вид діяльності, метою якого є захист споживача, його інтересів, посилення його ролі та правових позицій у системі ринкових відносин. Ця діяльність забезпечується підтримкою урядів країн, впливовими міжнародними організаціями, законодавчою діяльністю і технічним регулюванням як усередині держав, так і на основі міжнародного співробітництва.