1.4. Образ Медеї в трагедії «Медея» Сенеки

Представник римської літератури – Луцій Анней Сенека ( 4 р. до н. е. – 65 р. н. е) – римський філософ, письменник, оратор. Сенека написав свій варіант трагедії «Медея». В основному цей твір повторює сюжетну лінію евріпідової драми, але зовсім іншою є атмосфера. Це викликано тим, що Сенека писав свій твір для читання, а не для театральної постановки. Саме тому велику увагу автор звертає на мову героїв. Якщо в Евріпіда ми бачимо засмучену Медею, яка обливається сльозами, дізнавшись, що чоловік її скривдив, то Медея Сенеки набагато жорстокіша, відразу готується до помсти. Сенека починає твір з того, що Медея, будучи у гніві, роздумує над помстою. Вона просить, щоб з’явилася богиня помсти із зміями у волоссі, бажає, щоб «і нареченій, і тестю, і всій царській сім’ї принести смерть…» [68, с. 2].

Чаклунка ще не знає, якою буде її помста, але готує себе до найстрашнішого вчинку. Цікавою є позиція хору, який ніби не чує похмурих промов Медеї, співає шлюбну пісню, бажає щастя молодим.

Проте вже в наступному монолозі героїня вагається, вважає, що Ясон, можливо, й не винен. Він «маленька людина», нічого не може зробити, бо над ним чужа влада. Її гнів потрохи спадає, вона хоче змиритися. Медея починає говорити про Ясона як про майже безневинну людину. Головним злом для жінки стає Креонт, який скоро побачить вогонь і дим над своєю оселею. «Мій шлюб руйнує, бере дітей у матері, підступно знищує союз любові, який зміцнювався дітьми» [68, с. 4].

Тому тільки він один повинен зазнати помсти. Медея просить у царя дозволити зачекати до ранку, коли виїде з міста, але сама роздумує над помстою.

Проте розмова з Ясоном знову змінює її плани, Медея нагадує невірному чоловікові все, чим для нього пожертвувала: «…мого брата Вітчизну, батька і дівочість мою також забрав…» [68, с. 3]. Цей сюжет детально описано в творі Евріпіда «Медея».

Якщо Медея Евріпіда викликає в читача хоч якесь співчуття, то до Медеї Сенеки виникає тільки відраза.

Годувальниця намагається заспокоїти розгнівану жінку. Гнів Медеї настільки великий, що вона нікого не хоче чути, вважає, що не буде відступати, треба покарати тих, хто вчинив їй зло. Не вдається годувальниці заспокоїти Медею, але з їхньої розмови ми робимо висновок, що вона не боїться ні війська, ні царя, ні навіть смерті.

Якщо Евріпід зображував помсту Медеї як бажання урівняти права між чоловіками і жінками, то п’єса Сенеки значно примітивніша, образ героїні спрощений і однолінійний. Помста у Сенеки не сягає такої мотиваційної глибини, як у Евріпіда. Ми бачимо жорстоку жінку, яка віддає першість своїм емоціям, почуттям. В Евріпідовому творі простежуються думки про роль і місце жінки у суспільстві. Медея виголошує корінфським жінкам промову стосовно життя жінки. Евріпід намагається таким чином добитися для жінок більших прав і свобод у громадському житті, при цьому критикує застарілу мораль. Ці проблеми не хвилювали Сенеку, тому дії його героїні спонукаються гіпертрофованим почуттями, вибухами пристрастей.

Під час розмови Ясона та Медеї жінка нарікає на свого чоловіка. Скаржиться, що все життя їй доводиться кудись тікати, всі втечі через нього. Перед нами добре знайомий монолог Медеї, в якому вона ставить питання, куди їй іти. З розмови очевидно, що жінка змирилася зі своєю долею, вона пригадує Ясону той час, коли аргонавти приплили до берегів Колхіди. Згадує всі подвиги, які вчинила заради коханого. Розмова набуває ще більшої гостроти, коли тема стосується дітей. Після відмови Ясона віддати дітей Медеї вона розуміє, що він їх дуже любить, тому легко потрапить у її сіті: «Попався! Знаю місце більш ніж болюче!» [68, с. 33].

Медея вдає, що змирилася, а сама холоднокровно готується до помсти. Збирає отруйні рослини, які цвітуть смертоносними квітами, знайомить читачів із таємницями свого похмурого ремесла. Медея здійснює свій задум, як і в міфі, вона за допомогою дітей передає Креусі отруєні плащ і шлюбний вінець.

Наступна дія починається зі співу вісника, який повідомляє про те, що зруйновано царський будинок. «Батько і дочка змішалися в спільному попелі» [68, с. 40]. Підсилює атмосферу хор, за допомогою своїх доповнень. Годуваль- ниця розуміє, що Медеї потрібно негайно тікати, та жінка не поспішає. Вона вважає, що не може зупинитися на досягненому, бо тільки відплатила чоловікові за зраду, а серце прагне покарати його. Потрібно вчинити щось таке, що могло б сповна покарати Ясона, а також здивувати й інших людей. Медея припускає, що вона трохи поспішила з помстою, от якби Креуса мала з Ясоном власних дітей, можна було б придумати кращу помсту.

«Діти, що мої колись були, ви впадете жертвою за злочин батька» [68, с. 43]. Та в один момент Медея ніби просинається, відганяє від себе страшні думки та наміри: «Повернулася мати, дружину відганяючи. Невже пролию кров моїх дітей? О, ні, придумай щось краще!» [68, с. 43].

Знову, як і в попередніх варіантах, бачимо, що Медея роздвоюється, в ній бореться почуття материнства з відчаєм зрадженої жінки. Читач ставить перед собою питання, що візьме верх, смерть дітей чи прощення чоловіка? «У моєму зворушеному серці любов і гнів одне одного відганяють»[68, с. 44].

Медею мучать фурії помсти, з’являється тінь брата. Щоб зменшити перед ним свою провину, жінка вбиває сина. Будучи неконтрольованою, Медея піднімається на дах, щоб там закінчити свій задум. Ясон закликає всіх спіймати злочинницю, коли розуміє, що це марно, благає жінку залишити живим хоча б одного сина. На Медею не діють прохання, вона незворушна, вбиває дитину на очах у батька. Після скоєної помсти, за традиційним сюжетом, вона зникає на колісниці.

Протягом твору можна було простежити, що пісні хору мало пов’язані з розвитком дії, в основному вони виконують морально-виховні функції. Крім основної теми трагедії, помсти зрадженої Медеї Ясону, автор вдало подає в творі за допомогою пісень хору інші важливі теми. Твір закінчується піснями хору, який прославляє перетворення світу в єдиний дім, натякаючи на встановлення Римської імперії в усіх захоплених державах.

«Медея» Сенеки – статичний твір, як і образ самої героїні. Можливо, через те, що сценічна гра акторів поступається місцем словесним описам. Автор писав свій твір з розрахунком на прилюдне читання, рецитацію. Трагедія «Медея», як і більшість інших творів, не мають логічно розвиненого сюжету, дії героїв зумовлені тонкими психологічними мотивуваннями. Герої перепов- нені пристрастями, які роблять їх жорстокими і невмолимими. Порівнявши дві трагедії – «Медею» Евріпіда та «Медею» Сенеки – головною героїнею яких є Медея, варто віддати перевагу Евріпідовій Медеї. Та, незважаючи на те, що образи Сенеки мали значно менший вплив, ніж прототип, все ж треба відзначити, що похмура яскравість його образів має свої досить значні переваги.

РОЗДІЛ ІІ

Трансформація образу Медеї в ХХ столітті