Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФМ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Питання для самостійного опрацювання

  1. Політика залучення позикових фінансових ресурсів

  2. Форми комерційного кредиту.

  3. Форми банківського кредиту.

  4. Інші джерела залучення позикових фінансових коштів під­при­ємства.

  5. Аналіз діючої політики залучення кредитних ресурсів. Вико­найте реферати з теми.

  6. Виконайте завдання для самостійної роботи з теми.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід ско­ристатись літературними джерелами, періодичними видан­ня­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1.  Визначення розміру потреби підприємства у позикових ре­сурсах для поповнення оборотних коштів для інвестування.

2. Оцінка умов залучення банківського кредиту.

3. Особливості обігу і погашення векселів.

4. Управління виплатою комерційних кредитів.

Література: 9, с. 253–269; 11, с. 261–288; 14, с. 305–323; 18, с. 285–293; 22, с. 177–191.

[Вгору] [Вниз]

Тема 12. Управління прибутком підприємства Алгоритм вивчення теми м етодичні рекомендації до вивчення теми

Прибуток є однією з основних категорій товарного вироб­ництва. Це, передусім, виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка зали­ша­ється після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт – це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт влас­тивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важ­ливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує при­буток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. При­буток – це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною катего­рією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас, прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні при­бут­ку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі гос­подарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається у бухгалтерському обліку, в офі­ційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встанов­лений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загально­гос­подарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінан­со­вих операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підпри­єм­ства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових резуль­татів.

Прибуток – це показник, що формується на мікрорівні. При­буток народного господарства – це результат діяльності окре­мих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінан­сових результатів.

Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів ді­яльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків і по­повнює джерела формування фінансових ресурсів підпри­ємства. Управління прибутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

  • управління формуванням прибутку;

  • управління розподілом прибутку.

З урахуванням змісту процесу управління прибутком фор­му­ються його мета і завдання (табл. 19).

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних завдань управління формуванням прибутку підприємства спря­моване на врахування таких особливостей:

  • потенційна різноманітність структури прибутку підпри­єм­ства (за видами діяльності);

  • специфічність формування та обліку прибутку підприєм­ства в часі;

  • вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів гос­подарювання.

Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»:

  • збитки – це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати;

  • прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати;

  • чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності;

  • різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим при­бут­ком (збитком).

Таблиця 19

Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління прибутком

Головна мета управління прибутком

Основні завдання управління прибутком

Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді

Забезпечення максимізації розміру формованого при­­бутку, що відповідає ресурсному потенціалу під­при­ємства і ринковій кон’юнктурі.

Забезпечення оптимальної пропорційності між рів­нем формованого прибутку та імовірним рівнем ри­зику.

Забезпечення високої якості формованого при­бутку.

Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.

Забезпечення формування достатнього обсягу фі­нан­сових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Забезпечення постійного зростання ринкової вар­то­сті підприємства.

Забезпечення ефективності програм участі персо­на­лу в прибутку.

Головною метою управління прибутком є забезпечення збіль­шення добробуту власників підприємств на цей момент і у пер­спективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармо­ніза­цію інтересів власників з інтересами держави і персоналу під­приємства. Виходячи з головної мети, система управління при­бутком дає змогу вирішувати такі завдання щодо забезпе­чення:

  • максимізації розміру прибутку, що формується відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;

  • оптимальної пропорційності між рівнем прибутку і до­пус­тимим рівнем ризику;

  • високої якості прибутку, що формується; виплат необ­хід­ного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприєм­ства;

  • формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;

  • постійного зростання ринкової вартості підприємства;

  • ефективності програм участі персоналу щодо прибутку.

Собівартість продукції (товарів, робі і послуг) – це поточні витрати підприємства на її виробництво та реалізацію (у гро­шовій формі). Склад витрат, які можна відносити на собі­вар­тість, регламентований державою, а саме «Методичними реко­мен­даціями з формування собівартості продукції (робіт, по­слуг)» від 2 лютого 2001 року.

Фінансовий результат від операційної діяльності визна­ча­єть­ся як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого опе­раційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподат­кування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінан­со­вих та інших витрат.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподатку­вання та сумою податку на прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства – це чистий прибуток (збиток); визначається як різниця між різ­ними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Особливе значення фінансові менеджери підприємства на­да­ють плануванню прибутку від основної діяльності, який є най­вагомішим результуючим показником ефективності ведення обраного власниками підприємства бізнесу. В сучасних умовах господарювання широке застосування одержав розрахунок кін­цевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу «Витрати – Обсяг – Прибуток», який відповідає на найважливі­ші запитання, що стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу:

I етап:

1. Скільки готівки необхідно підприємству?

2. Як мобілізувати ці кошти?

3.  До якого ступеня можна збільшувати фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

II етап:

1.  Що важливіше для підприємства: висока рентабельність чи висока ліквідність?

2. Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

3. Чи слід продавати продукцію нижче її собівартості?

4. Якої продукції виробляти більше: А чи В?

5.  Як вплине на продукцію ефект зміни обсягу виробництва чи збуту?

III етап:

1.  Яким повинен бути в наявності оптимальний рівень то­вару, щоб задовольнити клієнтів, але не залучати на це багато оборотних засобів?

2.  Яка оптимальна величина короткострокового кредиту, одер­жаного підприємством, що дозволяє забезпечити і сти­му­лю­вати продаж товару в розстрочку при одночасному зниженні імовірності виникнення безнадійних боргів і мінімізації коштів, що відволікаються дебіторською заборгованістю?

IV етап:

1. Яку частину прибутку розподіляти в якості дивідендів?

2. Як знизити суми податків?

Фінансовому менеджеру обов’язково треба пам’ятати про ха­рактер руху витрат (сумарних і на одиницю продукції) (табл. 20), щоб забезпечити беззбиткову роботу суб’єкта господарювання.

Таблиця 20