Інформаційно-МетодичнІ матеріалИ для вчителІв

ПЛАН

1. Спеціалізація і взаємозалежність.

2. Фактори зростання продуктивності праці.

1. Спеціалізація і взаємозалежність

У сучасному світі кожна країна, фірма чи домогосподарство перебувають у повній залежності від діяльності інших країн, фірм, домогосподарств. Взаємозалежність означає, що рішення і події, які відбуваються в одній частині земної кулі або в окремій галузі економіки, впливають на рішення і події в інших регіонах світу або в різних економічних галузях. Причиною такої взаємозалежності є суспільний поділ праці та спеціалізація. Історично першою формою суспільного поділу праці був поділ виробництва на скотарство і землеробство. Другою формою стало виділення ремісництва. Третьою історичною формою суспільного поділу праці є відділення торгівлі від виробництва.

Поділ виробництва продукції між різними працівниками, підприємствами і їхніми підрозділами, галузями, регіонами країни, між країнами називається поділом праці. Відповідно розрізняють професійний, внутрішньозаводський, міжгалузевий, міжрегіональний і міжнародний поділ праці.

У ході поділу праці працівники, підприємства і їхні підрозділи, галузі, регіони, країни орієнтуються на виробництво обмеженого кола продуктів. Заснована на поділі праці орієнтація виробника на виготовлення окремих продуктів і їхніх елементів називається спеціалізацією. Спеціалізація має місце у тих випадках, коли господарська одиниця випускає менш різноманітний набір товарів і послуг, ніж необхідно для споживання. Поняття спеціалізації використовують відносно професії людини, яка має спеціальну підготовку, тобто спеціалізація проявляється в наявності теслярів, садівників, учителів економіки, лікарів (хірургів, стоматологів, окулістів) тощо.

Поділ функцій між живими істотами одного виду (мурашник, бджолиний рій) закріплений механізмом спадковості і є незмінним. Поділ праці в людському суспільстві постійно вдосконалюється. Сьогодні перелік спеціальностей включає багато тисяч професій. Більшість із них вимагає володіння спеціальними навичками і вміннями, а деякі – і особливого, специфічного стилю мислення, прийняття рішень. Життя і діяльність кожної людини залежить від діяльності всіх інших громадян країни, тому високий рівень освіти в країні - це суспільна потреба.

Більшість товарів, які ми зараз споживаємо, виробляються не на одному підприємстві, а іноді окремі його комплектуючі виробляються навіть у різних країнах. Необхідність у постійному обміні результатами спеціалізації породжує кооперацію праці. Кооперація праці - це поділ виробничих операцій, необхідних для виготовлення певного товару, між багатьма людьми, підприємствами і навіть країнами, що спеціалізуються на одному і тому ж виді діяльності. Припустимо, що учні на уроках праці роблять серветки методом аплікації. Така діяльність може бути заснована на принципах спеціалізації і кооперації. Можна виділити п'ять-шість операцій (вирізати окремі елементи, клеїти окремі елементи). Серветка буде результатом спільних зусиль (кооперації), заснованих на спеціалізації кожного учня. На прикладі такої діяльності чітко простежується взаємозалежність. Якщо хтось один виконає свою виробничу операцію погано, результат спільної праці (кооперації) буде мати низьку якість. Якщо викладач буде виставляти загальну оцінку за серветку, то оцінка кожного буде залежати від діяльності всіх членів бригади. Тому принципи спеціалізації і кооперації ґрунтуються на принципах взаємопідтримки і взаємодопомоги. В реальному економічному житті розрив коопераційних зв'язків може привести до економічного краху.

Спеціалізація надає виробникові багато переваг. Спеціалізуючись на виробництві певного товару, виробник має можливість найбільш ефективно використовувати доступні йому виробничі ресурси, у тому числі і трудові, тобто ефективно використовувати унікальне вміння виготовляти певний товар або здійснювати певну трудову операцію.