3. Оформлення результатів польових досліджень

Попереднє узагальнення зібраного матеріалу та виділення особ­ли­во­стей, архаїчних елементів досліджуваного традиційного обряду, звичаю в регіо­ні. Систематизація результатів польових досліджень і скла­дання звіту про виконання індивідуальної програми (додаються по­льові матеріали й документи експедиції: анкети-запитальники, плани-схеми обстежених населених пунктів, описовий і графічний матеріали, світлини, аудіо- та відеозаписи тощо). По­дання доку­мен­тації дослідження на оцінювання викладачеві. Захист дослі­дження.

Додаток П

Анкета-запитальник

для збирачів етнографічних пам’яток

Прізвище, ім’я, по батькові інформатора

____________________________________________________________________

Рік і місце народження ____________________________________________________________________

Національність_____________________________________________________

Адреса помешкання________________________________________________

У цьому селі мешкає з _____ р.

Освіта, який навчальний заклад закінчив___________________________

Професія

____________________________________________________________________

Дата опитування, місце ____________________________________________

Опитування провів (прізвище та ініціали, рік народження, домашня адреса) ____________________________________________________________________

Підпис дослідника _____________ Підпис інформатора ______________

Додаток Р

Практичні поради для збирачів етнографічних пам’яток

1. Перш за все потрібно ставитися з максимальною повагою до са­мого респон­дента, а також до його звичок, побуту, етичних пере­конань. Не можна по­вчати й переконувати його в протилежному від його поглядів.

2. Обов’язково через місцеву владу, школу, інші засоби сповістити про приїзд дослідників.

3. При записах матеріалу категорично забороняється додавати до тек­стів щось своє або редагувати їх, перекладати на сучасну літе­ратурну мову.

4. Мати добру обізнаність з українською етнографією та, зокрема, з куль­ту­рою і побутом досліджуваної місцевості.

5. Уміти користуватися технічними засобами (магнітофоном, дикто­фоном, фотоапаратом, відеокамерою тощо).

6. Попередньо дізнатися про найбільш талановитих знавців у даному насе­ле­ному пункті. Бажано, щоб респондент був уродженцем цього краю.

7. Не зловживати часом та фізичними можливостями респондентів.

8. Записи почати з того, що найкраще знає той чи інший респондент.

9. Збирачеві не можна переривати респондента під час його роз­повіді. Питан­ня задавати лише після розповіді.

10. Запис матеріалів треба проводити до кінця, незалежно чи відпо­відають во­ни завданням збирача.

11. Найкраще проводити запис у природних умовах (на весіллі, про­водах до війсь­ка, удома, за роботою).

12. Не завжди повинні бути слухачі під час записів. Особливо це сто­сується людей скромних, а також при записах ворожінь, за­мов­лянь, чарувань тощо.

13. Пісні бажано записувати на диктофон.

14. Чітко дотримуватися синтаксичних і лексичних особливостей рес­пондента.

15. Дослідник відповідає за кожне слово, яке через нього піде в на­уковий обіг.

16. Подати короткий історико-етнографічний нарис даної місцевості.

17. Кожний текст повинен бути чітко паспортизований:

• від кого записані матеріали (прізвище, ім’я, по батькові);

• національність виконавця;

• вік виконавця або рік народження;

• місце народження, проживання;

• освіта;

• професія;

• місце запису твору (назва села, району, області);

• ким записано (прізвище, ім’я, по батькові);

• дата запису.

Додаток С