Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
I_M_Tsimbalyuk_O_Yu_Yanitska_ZAGAL_NA_PSIKhOLOG...doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Психологічна задача №2

(Максимальна оцінка 10 з.о.)

У первісному суспільстві людина була нерозривно пов'язана зі своїм родом, і цей зв'язок визначав її життя від народження до смерті. За доби феодалізму людське життя залежало від прина­лежності до того чи іншого класу. За середньовіччя життя людини суворо регламентувалося релігією. І лише доба Відродження відкри­ла можливості для самореалізаціі.

Запитання: Що покладено до основи життєвого- шляху людини? Чи має життєвий шлях власну логіку?

Література

1. Ананьев Б. Г. Избранньїе психологические трудьі: В 2 т.— М.: Педагогика, 1980.— Т— С.112-123.

2. Асмолов С.Г. Психология личности. Принципьі общепси-хологического анализа.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.— С.264-285.

3. Жизненньїй путь личности (вопросьі теории й методологии со-циально-психологических исследований) / Отв. Ред. Л.В. Со-хань.— К.: Наук. думка, 1987.— 278с.

4. Рубинштейн С.Л. Основьі общей психологии: В 2 т.— М.: Пе­дагогика, 1989.—С. 245-248.

Друге тьюторське заняття

Виникнення і становлення психіки в процесі еволюції

Стислий виклад теми

Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства

Для пояснення природи психіки важливо спиратися на наукові дані про закономірності її виникнення і становлення в умовах еволюції протягом багатьох мільйонів років та історичного розвитку людства. Ці дані здобуті археологами, біологами, антропологами, фізіологами та узагальнені психологами.

Погляди відомого французького філософа і палеонтолога П'єра Тейяр де Шардена (1881-1955) на еволюцію матерії та психіки були підтримані і розвинуті видатним ученим, першим президен­том Української академії наук В.І. Вернадським (1863-1945). Співзвучні погляди відображені у працях Б.Г. Ананьєва.

П. Тейяр де Шарден виділяє в процесі еволюції універсуму чотири стадії — Переджиття, Життя, Думку та Наджиття. Кожній з них властиві відповідні стадії психогенезу.

На стадії Переджиття суб'єктивне, психічне втілене в мате­рію у вигляді потенції. Планета Земля має природжений потенціал переджиття і відповідну йому масу елементарної психічної, духов­ної енергії — передсвідомості.

На стадії Життя формується біосфера, яка поширюється на оболонці планети у вигляді живої маси організованої матерії — мікро­організмів і мегамолекул; остання розгалужується у вигляді дере­ва життя.

Для стадії Думки характерне інтенсивне зростання свідомості. Завдяки здатності людини до рефлексії універсум зосереджується на собі, оволодіває собою.

Психогенез переходить у більш високу стадію — ноогенез, на якій зароджується і розвивається єдиний дух цивілізації. Поряд із біосферою поступово створюється новий "мислячий пласт", що розгортається над світом рослин і тварин, — ноосфера.

Для стадії Наджиття характерним є об'єднання народів, ду­ховне оновлення Землі, формування Надлюдства. Ноогенез приво­дить до олюднення часу й простору, до виникнення Надособистості.

Філософська концепція П. Тейяр де Шардена є однією з гіпо­тез про еволюційний та історичний розвиток психіки. У формуван­ня наукової картини філогенезу психіки значний внесок зробили й інші дослідники, такі, як Б.Г. Ананьєв, Е.Г. Вацуро, Н.Ю. Войтоніс, Я. Дембовський, В. Келер, Н.М. Ладигіна-Котс, О.М. Леонтьєв, М.Ф. Нестурх, Н.О. Тих та багато інших.

Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об'єктів у найпростіших організмів — сприймання цілісних пред­метів у більш складних живих істот — практичний інтелект вищих тварин — практичний і абстрактний інтелект як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини — свідомість і самосвідомість стародавньої людини — особистість людини до нашої і нашої ери.

Виникнення первісної психіки пов'язане з переходом від доп-сихічних форм регуляції поведінки — так званих тропізмів, або так­сисів, найпростіших рослинних і тваринних організмів — до власне психічних, сигнальних форм регуляції тварин. Завдяки тропізмам організм реагує залежно від контакту з середовищем. Так, якщо організм потрапляє у середовище з несприятливими фізичними па­раметрами, наприклад, дуже високою чи низькою температурою, то він, перегріваючись або переохолоджуючись, намагається відійти у безпечніше місце. Навпаки, потрапляючи в середовище з опти­мальним температурним режимом, він залишається там і шукає таке місце, яке б сприяло кращому перебігу обмінних процесів. У наведених прикладах регуляція поведінки здійснюється за допомо­гою термотропізму.

У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка надає організмам значних переваг у виживанні та розвитку. Вона пов'яза­на з переходом від реакції на безпосередній вплив біотичних под­разників до опосередкування цього впливу за допомогою сигналів. З'являється чутливість — здатність реагувати на біотичне зна­чущі об'єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані — за допомогою сигналів про них, завдяки чому організми можуть уникнути загрози для свого існування або скористатися сприятливими умовами.

Чутливість притаманна як одноклітинним організмам, наприк­лад, інфузоріям, так і багатоклітинним, наприклад, гідроїдним пол­іпам, медузам. Формується нервова сітка як об'єднання чутливих до сигнальних подразників клітин. Зароджується нервова система. В ній диференціюються аналізатори, тобто органи відчуттів, а се­ред них — рецептори — центральні нервові механізми переробки інформації та ефекторні механізми дії, що слугує основою сенсор­ної психіки, здатної до відображення окремих якостей.

Здатність до сприймання різноманітних предметів об'єктив­ної дійсності стимулювала формування ще складніших ланцюгів інстинктивної поведінки тварин як природжених безумовнорефлек-торних актів. На базі інстинктів виникають нові форми поведінки, які значно підсилюють можливості адаптації тварин до середови­ща упродовж життя одного покоління. Одним із видів набутої окре­мою особиною популяції форми поведінки є навичка, що формуєть­ся на основі умовного рефлексу.

Вершиною психічного розвитку тварин є практичний інте­лект, який дає змогу відображати не лише окремі якості об'єктів, цілісні предмети й предметні ситуації, а й динамічні міжпредметні відношення, що виступають, переважно, у вигляді наочних образів. Інтелектуальна психіка притаманна так званим вищим тваринам, наприклад, вовкам, лисицям, ведмедям, дельфінам, собакам та особливо мавпам.

Великого значення набуває у вищих тварин, особливо в мавп, не лише використання предметів, наприклад, гілок, кісток, каміння, а й маніпулювання ними, що передує їх уживанню як знарядь праці. У мавп спостерігаються складні види поведінки, наприклад, що­денне створення місця для ночівлі. Цьому сприяє поступове вивіль­нення передніх кінцівок, завдяки чому маніпуляції мавп перевершу­ють за своїми можливостями подібні акти в інших вищих тварин.

Принципово новий етап у розвитку психіки у філогенезі пов 'язаний із змінами в поведінці людиноподібних мавп та прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Вони виявлялися передусім у виготовленні матеріальних знарядь дії на об'єкти середовища. Це приводило до накопичення знань про властивості об 'єктів, умінь застосовувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичвк.

Заданими відомого німецького психолога О. Клікса, розвиток людського інтелекту проходить три фази. Перша фаза еволюційно­го розвитку вищих тварин — научіння та навички. Научіння спи­рається на індивідуальну пам'ять, завдяки якій фіксуються апро­бовані ефективні засоби поведінки. Научіння формує індивідуальну пам'ять, стає рушієм її інтенсивного розвитку.

Інформаційний та операційний зміст пам'яті, що накопичується в процесі научіння, стає основою для розвитку розумових процесів. Починається друга фаза розвитку інтелекту — період переходу від тварини до людини.

Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст третьої фази.

Вирішального значення у розвитку психічних властивостей людини набуває слово як засіб організації суспільної діяльності, фіксації та передання досвіду, як внутрішнє знаряддя організації і розвитку власної поведінки та психіки. Слово виконує функції сиг­налу другого порядку, або сигналу сигналів, утворюючи, за визна­ченням І.П. Павлова, другу сигнальну систему.

Як вважають антропологи, на початку історичного періоду розвитку психіки у прадавньої людини загалом складається суто людський організм із здатністю до прямоходіння з розвинутими руками та іншими органами, а головне —людський мозок з його складною структурою та функціями, в цілому — людський індивід.

У прадавньої людини виникають і формуються початки свідомої психіки з притаманними їй ознаками — первісними формами:

а) суто людських пізнавальних, інтелектуальних процесів (уваги, пам'яті, мислення, уяви);

б) потрібнісно-мотиваційної та цілеутворюючої сфер діяльності й необхідної для її здійснення системи знань, умінь і навичок;

в) емоційно-почуттєвої сфери як важливого фактора регуляції діяльності й суспільних стосунків.

За умов безперервного розвитку психіки завдяки діяльності філософів, медиків, педагогів, державних діячів, винахідників тощо створюються знаряддя праці, інструменти, транспортні засоби, нові форми життя, література, образотворче, скульптурне, будівельне мистецтво тощо, тобто предметний і духовний світ людської ци­вілізації.

Інтенсивно формується новий тип людської психіки, свідомості, пов'язаний не лише з репродуктивною діяльністю індивіда, а й із новою ЇЇ якістю — творчістю.

У межах свідомості виникає якісно нове психічне утворення — самосвідомість, внутрішній рефлексивний механізм саморозвит­ку, саморегуляції психіки людини. Регулятором творчої діяльності з перетворення зовнішньої дійсності та внутрішнього самотворення власної психіки стає особистість. Особистості властиві величез­ний творчий потенціал і реальний вплив на природу, на інших і на себе.

Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається безперервна низка форм психічного відображення живими істотами навколиш­ньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності. До цих форм належать чутливість (сенсорна психіка), сприймання (перцептивна психіка), практичний інтелект вищих тварин, практичний і абстрактний інтелект прадавньої лю­дини, що перетворюється в процесі історичного розвитку суспіль­ства (на основі використання чимдалі досконаліших матеріальних та ідеальних, зовнішніх і внутрішніх знарядь діяльності) на сві­домість, самосвідомість і особистість як соціальне зумовлену сис­тему вищих психічних властивостей індивіда. Це забезпечує мож­ливість не лише повніше відображати об'єктивну дійсність, а й пе­ретворювати її та себе.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]