10. Структура с-ми місцевих фін. Інститутів

Процес становлення МФ в Укр., який розпоч. у 90-х рр. обумовлює значні інституціональні зміни в усій фін. с-мі держави. С-ма місцевих фін. інститутів в Укр. не має завершеного характеру і їй не властива така найважливіша ознака будь-якої с-ми як цілісність. Особл. Укр. в тому, що більшість місцевих фін. інститутів створ. згори, а не на основі еволюційного їх розвитку відп. до місцевих інтересів, тому с-ма місцевих фін. інститутів є фактично однотипною в усіх територіальних колективах. Так до с-ми місцевих фін. інститутів входять наступні структури:

Інститут громадських послуг – в заруб. країнах даний інститут є ключовим в с-мі МФ і він фактично визначає модель МФ, оскільки обсяги і форма систем обумовлюються розподілом відповідальності д-ви і місцевої влади щодо надання громадських послуг. Модель с-ми визнач. також кількісними характеристиками громадських послуг, їх переліком, структурою, обсягом і якістю.

Самостійні місцеві бюджети – вони є фондами, в яких мобілізується основна частина фін. ресурсів, необх. для забезп. громадських послуг. Особл. важливе значення для її становлення мають такі інститути як: поточні бюджети, бюджети розвитку, видатки, закріплені і власні доходи.

Місцеві податки і збори – забезп. фіскальні передумови самостійності місцевих бюджетів в частині формування їх доходів.

Комунальний кредит – в умовах ринкової економіки головне і по суті єдине джерело фін. ресурсів для інвестиц. програм, які розроблюються здійснюються органами місцевого самовряд.

Фінанси комунальних підприємств – за обсягами ресурсів фінанси комунальних підпр. у більшості заруб. країн можна поставити в один ряд з місцевими бюджетами. В Укр. реальний процес становлення фінансів комунальних підпр. розпоч. тільки після прийняття Конституції Укр. (1996), коли комунальні підпр. було роздержавлено. Нажаль досі правові питання регулювання фінансів комун. підпр. в Укр. не узгоджені.

Позабюджетні валютні і цільові фонди органів місцевого самовряд. – функціонують виключно у світовій практиці місцевих фінансів і разом із комунальними платежами надають локальним фін. с-мам більшої гнучкості, що сприяє стабілізації місцевих фінансів.

Інститут комунальної форми власності – комунальна форма власності, фін. ресурси і майно місцевих органів влади є першочерговою і необх. передумовою автономного функц-ння місцевих фінансів.

11. Поняття самостійності бюджету

З 1990 р. в Укр. розпоч. процес становлення с-ми самост. місцевих бюджетів (МБ), здійснення на новій основі їх видатків і запровадж. нових способів формування доходів.

С-ма МБ – це сукупність самост. МБ, які не включаються до складу держ. бюджету і не є складовою один одного. С-ма МБ включ. 2 види бюджетів:

1- бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самовряд.;

2- бюджети держ. утворень, які є суб’єктами федерацій (бюджети земель у Німеччині, штатів у США, суб’єктів федерації в Росії).

В унітарних країнах поняття МБ скоріше відповідає поняттю бюджетів місцевого самовряд. Характерною ознакою сучасної бюджетної с-ми Укр. є самост. усіх бюджетів, які в кожній країні є найбільш численною ланкою фін-бюджетних систем.

Через МБ склад. певні фін. відносини органів місцевого самовряд. практично з усіма підпр. і установами, що розташовані на їх території та з населенням, що проживає на даній території у зв’язку з мобілізацією і витрачанням коштів цих бюджетів. Між МБ різних рівнів, а також між ними і держ. бюджетом виникають фін. відносини з приводу перерозподілу фін. ресурсів для забезп. ефективного функціо-ння кожного з МБ.

МБ може розглядатися у трьох аспектах:

1 – правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;

2 – план видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи територіальної громади;

3 – ек. категорія, оск. бюджет є закономірним ек. атрибутом будь-якої самост. територіальної одиниці, наділеної відп. правовим статусом.

Отже, МБ – це фонди фін. ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій покладених на органи місцевого самовряд. Як складова бюджетної с-ми держави і основа фін. бази органів місцевого самовряд., МБ забезп. необх. грошовими засобами фінансування заходів соц..-ек. розвитку, що здійсн. відп. органами на певних територіях.

МБ одного рівня не можуть бути включені до МБ іншого рівня (всього на Укр. існує понад 13 тис МБ), які вкл. в себе: МБ АРК, обласні МБ, районні МБ, бюджети районів у містах, бюджети м. Києва і Севастополя і бюджети місцевого самовряд. (бюджети сіл, селищ і бюджети міст та їх об’єднань).

В Укр. існує с-ма так званих зведених бюджетів, які використ. в практиці бюдж. планування і бедж. регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Укр. відносять:

- бюджет АРК (республіканський бюджет, бюджети районів і міст республік. підпорядкування);

- бюджет області (обласний бюджет, бюджети районів і міст обл.. підпорядкування);

- бюджети міст з районним поділом (міський бюджет і бюджети районів у містах);

- бюджети районів (районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети сіл і селищ).

Самостійність МБ згідно БКУ гарант. власними і закріпленими за ними на стабільній основі закону загальнодерж. доходами і правом самост. визначати напрями використ. коштів МБ згідно закону. Втручання держ. органів в процеси складання, затвердження і виконання МБ не допускається за винятком видатків передбач. законодавством. Держава фінансово підтримує місцеве самовряд., бере участь у формуванні доходів МБ, здійснює контроль за законним, економним і ефективним витрачанням коштів, належним їх обліком, а також гарантує дохідну базу, достатню для забезпеч. населення послугами на рівні мінімальних соц. потреб.

Мін. розмір МБ визнач. на основі нормативів бюдж. забезпеченості на одного жителя з урах. соц., ек., природного і екологічного стану територій, виходячи із рівня мінімальних соц. потреб, встановлених законом.