5. Заруб. Досвід у забезп. Самост. Мб

Проблеми становлення інституту самост. МБ в Укр. не можна розв’язати без використання зарубіжного досвіду формування власних доходів МБ, які складають, наприклад, у Швеції та Швейцарії більш ніж 70%, в Іспанії – 50, у Норвегії – 56% доходів МБ.

Розглянемо деякі аспекти вказаного заруб. досвіду функт. с-ми самост. МБ:

1.Види МБ у федеративних країнах визначаються на основі законодавства кожного суб’єкта федерації. В унітарних державах їхня с-ма встановл. на основі єдиного загальнодерж. законодавства. Як у федеративних, так і в унітарних заруб. країнах немає єдиної бюдж. с-ми та єдиної бюдж. класифікації. У цих країнах не формується єдиного зведеного загальнодерж. бюджету. Кожен рівень влади має власний, самост. і відокремлений від інших бюджет. Цей бюджет він формує і виконує самостійно, відп. до покладених на нього функцій. Бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня не включ. До бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня.

2.Закономірним для всіх розвинутих заруб. країн є поділ МБ на 2 самост. функціональних види – це місцеві поточні, або адміністративні бюджети та МБ розвитку або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи.

Видатки місц. поточного бюджету спрям. на:

- поточні потреби; - забезп. утримання соц.-культурної сфери; - адміністрат. витрати; - соц.. захист; - вик. делегованих повноважень; - сплату видатків з боргу місцевої влади.

Доходи місц. Поточного бюджету формуються за рахунок: - місц. податків і зборів; - платежів; - заг. субсидій, що надаються держ. владою; - інших доходів.

Видатки бюджету розвитку спрям. на: - розвиток соц.. інфраструктури; - капітальні вкладення; - придбання устаткування і обладнання; - інші інвестиц. програми; - сплату осн. частини боргу місц. органів влади.

Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок: - банківських кредитів; - муніципальних позик; - інвестиційних субсидій, що надаються держ. владою; - інших джерел.

Законодавство більшості заруб. країн забороняє використ. доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

1.У законодавстві багатьох заруб. країн є також поняття додатковий бюджет і приєднані бюджети. У Франції, напр.., додатковий бюджет за своєю природою є уточнюючим основним бюджетом. Прийняття додаткового бюджету дає можливість не вносити змін до осн. бюджету. Додатковий бюджет забезп. також зв'язок між основними бюджетами попереднього й поточного фін. років. Він включає в поточному бюдж. році залишки та дефіцити бюджету попереднього фін. року.

Приєднані бюджети відображ. фін. операції окремих місцевих громадських служб, що мають фін. самостійність, надають платні послуги, але не корист. правом юрид. особи. Це напр.., такі служби як водопостач., благоустрій та ін.. Складання приєднаного бюджету дозволяє спрямувати доходи відп. служби на її фінансування.

4. Для заруб. країн, як правило, характерна 3 або 4-рівнева с-ма бюджетів. Напр., у Швеції функц. 3-рівнева с-ма бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети губерній і бюджети комун. 3-рівневу с-му бюджетів сформовано у Норвегії, Фінляндії та ін. країнах. 4-рівнева с-ма бюджетів, напр.., функц. у Франції. Це бюджет центр. уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів і бюджети комун. 4 рівні у с-мі бюджетів ФРН: бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу і бюджет общин. У США 4 осн. рівні с-ми бюджетів: центральний, штатний, графський та муніципальний, а також ряд додаткових, пов’язаних із функт. цільових адміністративних утворень, напр.. шкільних та інших округів. У країнах Сх. Європи , напр.. у Польщі 3 бюдж. рівні. Це бюджети центр. уряду, бюджети воєводств і бюджети гмин.